Нетаніягу погодився на план Трампа – навіть ціною життя заручників
Усі ті, хто вимагали призначити дострокові парламентські вибори для того, щоб прискорити укладення угоди про звільнення заручників, помилилися лише в одному: вони вважали, що дату виборів потрібно пересунути в Ізраїлі. Насправді для досягнення їхньої мети потрібно було прискорити проведення президентських виборів у США.
Якщо в останню хвилину нічого не зірветься (що вже траплялося в минулому), то угода між Ізраїлем та ХАМАС стане результатом погроз з боку обраного президента США Дональда Трампа. Те саме стосується і наближення завершення війни в секторі Газа – принаймні в її нинішньому вигляді.
Тому що, віддавши належне ідеології, принципам, “безумовній перемозі” та іншому кваканню, за яким не стоїть нічого, крім страху перед Бен-Гвіром, треба визнати, що все це миттєво перетворюється на порох перед обличчям обраного президента США. Нетаніягу вже все прорахував. З Бен-Гвіром він якось впорається, з Трампом буде набагато складніше.
Нетаніягу не хоче опинитися в становищі Канади або провести решту свого життя в Гренландії. Тому зараз він прагне закінчити війну в Газі та якнайшвидше укласти угоду з Саудівською Аравією. Спецпредставник Трампа на Близькому Сході Стів Віткофф вже дав Нетаніягу зрозуміти, що це можливо вже зараз. Відповідно до цього плану, після звільнення заручників і підписання угоди з Саудівською Аравією, можна призначати дострокові вибори. Звісно, тут все залежить від результатів опитувань. Якщо ви не знали, Нетаніягу проводить їх практично неминуче. При цьому його цікавить не стільки власна популярність, скільки популярність Нафталі Беннета.
Отже, зараз Трамп лякає Нетаніягу набагато сильніше, ніж Бен-Гвір і Смотрич. І він, як може, намагається їм це пояснити. Смотрич його почув. Цей хлопець сподівається на анексію Юдеї та Самарії у 2025 році, а без Трампа цього не станеться. Тому Газою можна й пожертвувати. Шкода, що ніхто з цієї компанії не враховує у своїх розрахунках таку незначну деталь, як людські життя. Йдеться про життя десятків людей, наших братів і сестер, за якими ми не доглянули і 7 жовтня, і в усі наступні дні.
Прем’єр-міністр вирішив, що настав час для укладення угоди з неправильних мотивів. Однак головне полягає в тому, що він прийняв таке рішення. Звести з прем’єром рахунки можна буде потім, так, як це прийнято в демократичному суспільстві. Все, що нам залишається зараз – це лити сльози про втрачений час і оплакувати загиблих у полоні заручників, які могли б повернутися додому, і наших солдатів, полеглих на війні, яка велася без чітко сформульованої мети і плану, спрямованого на зміну влади ХАМАСу в секторі Газа.
По суті, Трамп переконав Нетаніягу прийняти свій власний план, який вперше був озвучений у травні минулого року і залишався актуальним також у серпні. Не потрібно кричати, що укладення угоди зірвав ХАМАС. По-перше, тому що ми в будь-якому випадку не можемо вплинути на лідерів ХАМАСу, а на наших – можемо хоча б спробувати. По-друге, тому що ХАМАС погодився б на угоду і в серпні, якби тоді ми запропонували йому те, що пропонуємо зараз. І, між іншим, те саме стосується травня. І якщо ми зараз погоджуємося виконати вимоги ХАМАСу тільки через погрози Трампа, то виходить, що не було ніякого сенсу вперто відхиляти їх у минулому.
Але перш за все, якщо угода буде підписана в найближчі дні або години, Нетаніягу та його уряд потрібно буде з цим привітати. Краще пізно, ніж ніколи. Це важке рішення, яке ми могли прийняти і раніше, але зараз не час перебирати. Життя заручників висить на волосині. Багатьох вже немає в живих. Ті, хто живі, перебувають у важкому стані, який погіршується день у день. Їхній порятунок є найважливішим завданням. Немає нічого важливішого за це.
Верхівка ХАМАСу ліквідована, військова міць організації зруйнована, сектор Газа лежить у руїнах. Необхідно продовжити боротьбу з тероризмом, що зріє в його надрах, але з цим можна трохи почекати. Ми боремося з палестинським тероризмом в Юдеї та Самарії відтоді, як ця територія опинилася під нашим контролем у 1967 році. Тож давайте помолимося, щоб ніщо не завадило остаточному утвердженню того, що мало статися вже давно. Амінь.
Крім того, треба зазначити, що укладення угоди стало можливим після того, як Нетаніягу відмовився від однієї зі своїх головних вимог. Йдеться про завчасне надання ХАМАСом списку всіх заручників, що залишилися живими. Чому Нетаніягу пом’якшив свої позиції? Тому що його змусив до цього один рудий хлопець з великою палицею і не менш великим ротом. Він просто поставив Нетаніягу перед фактом. Було смішно спостерігати за тим, як хор його поплічників прокашлювався, чхав і косив очима перед тим, як, нарешті, розразитися осанною на честь угоди, що наближається. Чому вони її вихваляють? Тому що це Бібі. Ось чому. Вони підуть за ним у вогонь і воду. Як співав свого часу Арік Айнштейн: “Вони у вогні, а він у воді”.
Я ставлю собі питання: куди зникли всі перешкоди? Що сталося з гучними заявами лідера, які зараз здаються смішними? А тоді їх одразу ж підхоплювали його наближені. Яке рішення прийнято щодо “відстійника” між північчю та півднем сектору Газа? Адже нас переконували в тому, що відмовлятися від цієї вимоги в жодному разі не можна. А що з Філадельфійською віссю? Можливо, на неї вже поширюється юрисдикція Ізраїлю? Усі ці вимоги та заяви про те, що Ізраїль не відступить, і не здасться, і не піде на поступки, і ще безліч “ні” були продиктовані виключно страхом перед Бен-Гвіром і розпадом коаліції.
Наші солдати тим часом продовжують гинути в секторі Газа, а отруйна машина як і раніше цькує начальника Генштабу та командувача Південним військовим округом. Це все через них. Як зазвичай. Це вони кинули своїх підлеглих напризволяще. У чому полягає їхній метод “тривалих рейдів”? Чому вони не бережуть життя військовослужбовців? Чому вони недостатньо агресивні? Чому вони досі не перемогли?
У звичайний час немає жодного сенсу звертати увагу на все це словесне сміття. Але нинішній час не є звичайним. Війна все ще триває. А посланці прем’єр-міністра безпрецедентним чином продовжують цькувати тих, хто веде цю війну. Вони переслідують одну-єдину мету: захистити свого лідера.
По суті справи. Не існує жодного методу “тривалих рейдів”. Військові дії, що почалися в секторі Газа в жовтні 2023 року, тривають досі. Вони вже принесли численні плоди. І продовжують приносити, щодня. Ціною великої крові. Але генерали та адмірали 14 каналу хочуть, щоб ЦАХАЛ повністю окупував сектор Газа.
Солдати ЦАХАЛу перебувають зараз у Сирії та Лівані, вони охороняють кордон з Йорданією, щодня та щоночі проводять операції в Юдеї та Самарії, завдають ударів по хуситах у Ємені та готуються до можливого зіткнення з Іраном. Але 14 канал вважає, що ЦАХАЛ має мобілізувати ще три дивізії та повністю захопити сектор Газа. Чому? Тому що так хоче його військовий кореспондент. І в цей же час уряд, який захищає 14 канал, збирається узаконити ухилення ультраортодоксів від армійської служби.
Але, якщо угода буде зараз підписана, все це здасться дрібницею. Навіть отруйна машина, яка рухне, тому що їй доведеться виправдовувати те, що вона намагалася знищити ще кілька миттєвостей тому. Прийшов час, щоб усі вони повернулися додому. Прийшов час повернути наш моральний борг. Людський, єврейський, національний та державний борг. Краще пізно, ніж ніколи.
Автор: Бен Каспіт
Джерело: Walla
Фото: Моті Мільрод
