Ізраїлю доведеться заплатити високу, але неминучу ціну за угоду
Станом на пізній вечір понеділка переговори щодо звільнення заручників, схоже, рухаються до успішного завершення. Під сильним тиском США Ізраїль подолав попередні “червоні лінії” і тепер готовий оголосити про угоду ще до інавгурації Дональда Трампа.
Проте є застереження. Перше: прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу все ще може відмовитися від угоди, як це вже не раз траплялося. Друге: незважаючи на позитивний сигнал, остаточної відповіді від ХАМАСу все ще немає, зокрема, від лідера організації в південній частині Гази Мохаммеда Сінуара.
Припускаючи, що угода дійсно відбудеться, вирішальний фактор — ефект Трампа. У майбутнього президента набагато більше важелів впливу на Нетаніягу, єгипетських і катарських посередників, ніж у Джо Байдена, який йде. Найкращим прикладом впливу Трампа стала незвична ранкова зустріч у суботу, на якій прем’єр-міністр приймав спеціального посланця майбутнього президента на Близькому Сході Стівена Віткоффа. Посланець недвозначно пояснив, що Трамп очікує від Нетаніягу згоди на угоду. Речі, які Нетаніягу називав питаннями життя і смерті (хтось ще пам’ятає нашу священну корову — Філадельфійський коридор?), раптово зникли.
Але не варто забувати і про політичні та стратегічні зміни, що відбуваються тут. У травні минулого року Нетаніягу під тиском Байдена погодився на пропозицію, що передбачала поступове, але повне виведення ізраїльських військ із сектору Газа, припинення війни та звільнення великої кількості палестинських в’язнів. Потім відступив, використовуючи як привід Філадельфійський коридор. У наступні місяці створив ще більше перешкод, хоча на його захист можна визнати, що й ХАМАС створював проблеми.
За ці місяці загинули щонайменше вісім заручників: двоє — від ізраїльських бомб, шестеро — від рук ХАМАСу. І 122 ізраїльських солдати, третина з них — під час штурму Джабалії та Бейт-Хануна в жовтні минулого року.
У Трампа є інші інтереси
Безумовно, є сенс продовжувати завдавати ударів по ХАМАСу, але він не переможений, і повна перемога не чекає за рогом. Твердження Нетаніягу, що тільки військовий тиск призведе до звільнення заручників (яке іноді підтримує командування ЦАХАЛу), виявилося необґрунтованим.
Якби на карту не було поставлено так багато, можна було б, тріумфуючи, спостерігати за кризою віри послідовників Нетаніягу в пропагандистському апараті. Вони змушені вибирати: приєднатися до нових тез його бюро (ми не здалися; угода — частина більшої і ціннішої стратегічної домовленості) або залишитися вірними лінії, якої вони дотримувалися всього два дні тому, що представляла будь-який компроміс як загрозу безпеці Ізраїлю.
Спадає на думку, що з часу (і крім) жахливого провалу розвідки 7 жовтня не було жодного прорахунку, рівного радості ізраїльських правих і поселенців від перемоги Трампа на виборах. Справа не в тому, що Трамп нас не любить, просто у нього є інші інтереси. Велика угода з Саудівською Аравією, включаючи нормалізацію ізраїльсько-саудівських відносин, нова ядерна угода з Іраном і Нобелівська премія миру. Закрадається підозра, що всі ці цілі для нього дещо важливіші, ніж мрія про заселення північної частини сектору Газа або анексію Західного берега.
Момент, на який варто звернути увагу, стосується поділу угоди на дві фази. Переговори щодо другого етапу мають розпочатися на 16-й день після її підписання, поки перший етап у процесі реалізації. Зрозумілий страх сімей заручників, що ці переговори провалять.
Ізраїлю доведеться прийняти ще багато неприємних рішень в рамках угоди, яка зараз формується. Як можна було припустити заздалегідь, вона не забезпечить ліквідацію влади ХАМАСу, незважаючи на обіцянки Нетаніягу та міністрів його кабінету. Необхідність врятувати життя близько 50 заручників, перш ніж вони загинуть у тунелях, означає відмову від другої заявленої мети війни.
Безсумнівно, ХАМАС скористається звільненням великої кількості палестинських в’язнів для підвищення свого статусу серед палестинської громадськості як у Газі, так і на Західному березі. Виведення ізраїльських військ з коридору Нецарім та частини Філадельфійського коридору на першому етапі обмежить контроль ЦАХАЛу над Газою. Угода не забезпечує жодного реального контролю за поверненням палестинців до Північної Гази.
Всі ці поступки не просто нав’язані Ізраїлю Трампом, але здійснюються, щоб розпочати процес повернення додому заручників — як живих, так і мертвих. Це висока, але неминуча ціна. Однак не можна ігнорувати те, що під час війни ХАМАСу, його політичному та військовому керівництву, військовій інфраструктурі завдано величезної шкоди. А масштабні руйнування в Газі пам’ятатимуть ще багато поколінь палестинців як колективну ціну, яку вони заплатили за жахливий злочин — різанину 7 жовтня.
За найоптимістичнішим сценарієм очікується довгострокове затишшя в Газі разом з міжнародними зусиллями з відновлення, яке нафтові держави Перської затоки профінансують в обмін на відмову ХАМАСу від контролю. Палестинська адміністрація, незважаючи на всі свої проблеми, стане партнером у нових механізмах управління Газою. Це може стати частиною масштабнішої угоди щодо Близького Сходу, яку передбачає Трамп, включаючи плани Саудівської Аравії та нормалізацію відносин.
Поки неясно, якими темпами майбутня адміністрація США просуватиме це бачення і чи достатньо склалася концепція. Але, якщо Нетаніягу бачить Ізраїль частиною цього плану, йому буде важко зберігати свою коаліцію в її нинішньому вигляді. Зараз Бецалель Смотріч та Ітамар Бен-Гвір публічно виступають проти угоди із заручниками, але не клянуться піти з уряду через це.
У довгостроковій перспективі, якщо адміністрація Трампа все ж висуне цілеспрямований план дій у регіоні, це може мати величезні наслідки для ізраїльської політичної системи. Нетаніягу доведеться вирішувати, чи призначати вибори; чи вступати в союз з політичним центром і розірвати свій давній союз з екстремістами; а також – яку лінію вести в суді (угода про визнання провини?).
Кровотеча посилюється
Але все це – далека перспектива. Тим часом, поки не підписано угоду, Ізраїль стікає кров’ю в Газі. У понеділок в Бейт-Хануні на півночі Гази вбито ще п’ятьох солдатів з розвідувального батальйону бригади “Нахаль”. Ще вісім тяжко поранені. Ймовірно, вони стали жертвами помилки, яка призвела до вибуху боєприпасу. В результаті кількість полеглих солдатів у цьому районі менш ніж за тиждень зросла до 15. Час іде не тільки для заручників: і солдати гинуть без видимих причин під час затяжної операції в Північній Газі.
Велика кількість загиблих у Бейт-Хануні викликала критику з боку проурядових ЗМІ. Генеральний штаб вкотре звинуватили в слабкості. Було сказано, що операції, засновані на рейдах відносно невеликих сил, що діють з палестинської території, неефективні. Але ж і ХАМАС продовжує нести втрати.
Можливо, така тактика дійсно недоцільна. Але армійські лідери кажуть, що посилення в Газі залежить від розподілу наявних сил. Саме політичний ешелон дав вказівку Генеральному штабу скоротити число резервістів на дійсній службі до 50 тисяч осіб з метою економії коштів. Генштаб стверджує, що навіть нинішніх 70 тисяч резервістів недостатньо в умовах, коли йому доводиться розміщувати війська в Південному Лівані, на сирійському кордоні, в Газі та на Західному березі річки Йордан.
Якщо переговори про угоду із заручниками зрештою провалиться, в суспільстві почнуться гарячі дебати про цінність утримання території в Північній Газі. Крайні праві шукають рішення, наприклад, створення військового уряду і залучення іноземних субпідрядників для роздачі продовольства палестинському населенню. Військові попереджають: такий крок зазнає невдачі і в підсумку призведе до того, що цю роботу доведеться взяти на себе армії, і солдатів будуть вбивати при роздачі борошна палестинським мирним жителям.
На практиці, незважаючи на важкі втрати, понесені ХАМАСом, очевидно, що операція не принесла вирішальних результатів. Бої в Джабалії стихли, але, за оцінками, там залишаються кілька десятків активних терористів. Така ж кількість діє і в Бейт-Хануні, і їм вдалося завдати ізраїльським військам відносно великої шкоди. Очевидно, терористи використовують тунелі, які поки не вдалося виявити, і покладаються на продовольство і товари, які ХАМАС складував у зруйнованому місті кілька місяців тому.
Автор: Амос Харель
Джерело: “ХаАрец“
На фото: демонстрація з вимогою звільнення всіх заручників 13.1.25 в Тель-Авіві
Фото: Моті Мільрод
