Звільнений заручник-бедуїн: Якби я показав, де євреї, ХАМАС мене б не чіпав
Фархан аль-Каді, житель бедуїнського міста Рахат, працював на пакувальній фабриці неподалік від кібуца Маген. Терористи ХАМАСу викрали його 7 жовтня, він провів у полоні 326 днів. 27 серпня ізраїльський спецназ врятував його з підземного тунелю ХАМАСу на півдні сектору Газа. 4 вересня він розповів в ефірі 12 каналу про момент свого викрадення, про час, коли він перебував у полоні, та стосунки з Ар’є Залмановичем з кібуца Нір-Оз, найстарішим ізраїльським заручником.
«Я побачив, як троє хамасників стріляли в мій бік і бігли до мене, — розповів аль-Каді про момент викрадення. — Тому я кинув телефон і підняв руки. Дивом у мене не влучили». Він сказав, що розмовляв з цими трьома людьми арабською мовою і сказав їм, що він мусульманин, і що вони вимагали, щоб він відвів їх у місце, де вони знайдуть євреїв.
«Я сказав їм, що сьогодні субота, що я на роботі один. Я зображав дурника, — сказав він. — Я не хотів відводити їх до євреїв. Усі тут — мої хороші друзі». Він сказав, що один з терористів вдарив його гвинтівкою, а інший бойовик вистрілив йому в ногу. Потім вони повалили його на землю і надягли йому наручники.
Терористи повели аль-Каді пішки в бік Гази разом з кількома іноземними робітниками. «Їх спустили в тунель за 150 метрів від кордону, — згадує він, але його відвезли до лікарні. — Я не міг йти, тому піднімався сходами рачки, напівмертвий. Там було багато людей — діти, жінки та чоловіки. Можна було бачити їхню радість, це була велика радість для них, це день, коли вони перемогли».
У лікарні аль-Каді зустрів взятого в заручники Ар’є Залмановича. «Він був поранений. Його били по голові, і я бачив, що він був поранений у руку. Йому 85 років, у нього хвороба серця, бачиш просто скінченого чоловіка, — сказав він. — Наступного дня він сказав мені: «Скажу тобі, не варто бути старим».
Аль-Каді розповів, що багато часу проводив із Залмановичем. «Я щодня сидів поруч з ним, і він розповідав мені історії. У нього була онучка, яку він дуже любив, і я знаю, що у нього двоє синів, при кожній можливості він розповідав про них. Він розповів мені, що йому сниться, як нас звільняють».
Аль-Каді також розповів, що одного разу терористи перевели його до кімнати з сімома таїландцями, а через тиждень туди ж помістили і Залмановича. «Одного вечора вони кинули туди матрац і кинули Ар’є на на нього. Він був дуже слабкий, його просто кинули», — описав він.
Коли він запитав його, де той був, Залманович відповів, що був з іншими заручниками. «Він мало що сказав, але сказав мені: «Відчай — ось що є в цій кімнаті». Він більше не їв, і йому поставили крапельницю. Його стан почав погіршуватися, і врешті-решт він втратив свідомість».
З тих пір, за словами аль-Каді, Залманович не відкривав очей і не говорив — до самої своєї смерті. «Того дня, коли він помер, опівдні він почав говорити: він попрощався зі своїми друзями, з кібуцом, зі своєю онучкою. Це розірвало мене на частини. Я намагався поговорити з ним, він не відповідав. Він був усім для мене в полоні, моїм братом і батьком, і моїм життям, а потім все припинилося… Коли він помер, я просто цього не міг перетравити, і мені було дуже важко».
Аль-Каді розповів, що одного разу будинок, де його тримали, був уражений ракетою ЦАХАЛу, і за його словами, «половина будинку була зруйнована». Він каже, що, коли жителі Хан-Юніса почали тікати з міста в бік гуманітарної зони, його теж переправили і сховали серед мирних жителів. «Я йшов з людьми пішки, довго, — сказав він, — коли дісталися до наметів, мене засунули в намет і закрили вхід». Аль-Каді згадує, що навколо нього були сім’ї і що він пробув у наметі близько тижня.
Джерело: «ХаАрец»
Фото: прес-служба ЦАХАЛу
