Зловісна правда про вторгнення в Газу — найбільша авантюра Нетаньягу
У вівторок Армія оборони Ізраїлю почала наземне вторгнення в саме серце міста Газа. Масштабна операція — нинішній етап якої проводиться після значних розбіжностей і затримок — задіює на цьому етапі дві регулярні дивізії армії, до яких пізніше приєднається ще одна. (Ще дві дивізії перебувають у оборонному розгортанні).
Хоча тисячі палестинців продовжують тікати на південь із міста у центральну частину сектора, у місті Газа залишаються сотні тисяч мирних мешканців. Незважаючи на те, що професійні військові в оборонній системі загалом виступали проти операції, а в ізраїльському суспільстві панує великий скептицизм, наразі немає ефективного спротиву цьому небезпечному кроку, на який пішов прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу. Це, можливо, його найбільша авантюра з початку війни майже два роки тому.
Військові сили просуваються відносно повільно і надзвичайно обережно. Для порівняння: коли ЦАХАЛ увійшов у сектор Газа наприкінці жовтня 2023 року після різанини в прикордонних ізраїльських громадах, підрозділи рухалися швидко, глибоко всередину території, хоча тоді оборонні приготування ХАМАСу були складнішими для прориву і подолання, ніж зараз.
Головнокомандувач Генштабу Еяль Замір, який сперечався з Нетаньягу про операцію до останнього моменту і безуспішно наполягав на підписанні нового угоди щодо полонених, визначає темп просування і характер дій підрозділів. Це виснажлива війна, яка ведеться повільно й обережно, а не стрімким натиском. Замір, який у вівторок пішов разом із маневруючими силами, знову позначив цілі операції стримано і обмежено: «Місія нанести ХАМАСу більш глибокий удар і розгромити бригаду міста Газа лежить на ваших плечах», — сказав він командирам. Це далеко від рішучих обіцянок Нетаньягу знищити ХАМАС без сліду.
Малоймовірно, що Нетаньягу у захопленні від наполегливості Заміра за останні два дні, коли той наполягав, що повернення полонених — найважливіше завдання і що армія має діяти так, щоб їм не нашкодити. У цьому питанні начальник Генштабу може обіцяти, але сам не впевнений, що зможе це виконати. На останніх засіданнях військового кабінету і в вузькому колі Замір наголошував на нестачі розвідданих про місцезнаходження живих полонених і на тому факті, що ХАМАС може використовувати деяких із них як живий щит у зв’язку з входженням ЦАХАЛу в місто Газа.
Він також продемонстрував страшний сценарій, за яким ХАМАС може прийняти рішення страчувати полонених як спосіб тероризувати Ізраїль і помститися за авантюрну операцію, яку Нетаньягу наказав провести минулого тижня — спробу ліквідації керівництва ХАМАСу за кордоном у столиці Катару Досі.
Доля заручників
Усі останні заяви й рішення Нетаньягу вибудовуються в пряму лінію: відмова від американських пропозицій щодо нової угоди про заручників; бомбардування в Катарі, яке дозволило емірату організувати демонстрацію регіональної підтримки за участю Ірану та його сунітських сусідів (більшість із яких йому ворожі); наполегливість у вторгненні в місто Газа всупереч опору більшості керівників оборонного відомства — а також божевільна промова в понеділок, у якій він оголосив, що перетворить Ізраїль на супер-Спарту, яка створює самодостатню економіку на тлі зростаючої ворожості Європи.
Нетаньягу вже давно перестав виявляти інтерес до долі заручників. Його висловлювання не містять співчуття до них, це лише порожні декларації й рішучість вести безкінечну війну, адже її припинення поставило б під загрозу його подальше політичне виживання. Нетаньягу був абсолютно глухим до всіх спроб високопоставлених представників оборонного відомства відмовити його від вторгнення в місто Газа. Він залишається непохитним у намірі скористатися підтримкою, яку президент США Дональд Трамп досі надає операції.
Спроби високопоставлених представників адміністрації Трампа просунути нову версію плану, запропонованого спецпосланцем президента Стівом Уїткоффом — зі звільненням половини живих заручників, можливо вже до Рош га-Шана наступного тижня, — поки що не зустріли жодної реакції. Важко не розділити почуття сімей заручників, які бачать, що Нетаньягу віддає наказ про захоплення міста Газа попри явну й безпосередню загрозу життю їхніх близьких.
Трамп знову пригрозив ХАМАСу «пекельною карою», якщо заручники будуть убиті, але насправді це порожні погрози людини, яка не має реального важеля проти терористичних лідерів, що ховаються майже два роки в тунелях. Нетаньягу навіть не утруднює себе погрозами. Вбивство заручників ХАМАСом фактично дало б йому привід розширити воєнну операцію і, як і його месіанські партнери по коаліції, прагнути до повного захоплення сектора Газа й вигнання його населення. Такі ж настрої він чує і в своїй родині, що викликає серйозне занепокоєння у вищого командування. Офіцерів армії також тривожать втрати серед військ, і доволі очевидно, що незабаром стануться масові жертви серед палестинських мирних жителів — тема, яка майже не обговорюється в ізраїльському суспільному дискурсі, але викликає зрозумілий гнів у світі.
А в понеділок Нетаньягу пішов на безрозсудство. Падіння фондового ринку та тривожна реакція економістів і підприємців застали його зненацька. Звідси — численні заяви, які він публікує відтоді, щоб заспокоїти ринки. Це були лише виправдання перед ізраїльськими громадянами на тлі похмурої реальності чи нам справді привідкрилася апокаліптична картина його бачення країни?
Так чи інакше, ситуація, що складається, надзвичайно тривожна. Людина, яка веде Ізраїль у дедалі глибшу війну в Газі — за мінімальних шансів на перемогу — це ізольований і загнаний у кут лідер-невдаха, який вирішив утриматися при владі будь-якою ціною.
Амос Харель, «ХаАрец»
Фото: GPO
