Жахливий сценарій: війна Ізраїлю з Ліваном – «взаємне знищення»
Взаємне гарантоване знищення – це стратегічна доктрина часів холодної війни. Вона дозволила запобігти ядерній війні між США та СРСР. Доктрина свідчила, що, якщо одна країна атакує іншу ядерною зброєю, у другої ще вистачить арсеналу для відповіді, а це означає, неминуче взаємне знищення.
Те, що відбувається на ліванському кордоні після 7 жовтня, змушує згадати цю доктрину.
У Ізраїлю та «Хізбалли» вистачає зброї, щоб завдати величезних збитків містам та військовій інфраструктурі противника. Це спричинить загибель сотень тисяч людей. Але чи варто доходити до такого сценарію?
Урок для «Хізбалли»
За словами військового командування, атаки ЦАХАЛу завдали серйозної шкоди базам і складам ракет і снарядів «Хізбалли». Понад 200 бойовиків «Хізбалли» вбито, збудований іранцями аеродром на півдні Лівану зруйновано.
Але гірка правда полягає в тому, що шкода, завдана «Хізбаллі», незначна. Звісно, сили «Радуан» відійшли приблизно на 2 кілометри від кордону. Але їхній відхід був прорахованим рішенням командування “Хізбалли”. І воно було покликане скоротити втрати.
Свого часу «Хізбалла» втратила понад 2 тисячі бійців, захищаючи режим Башара Асада в сирійській громадянській війні. Ці втрати викликали бурю у сім’ях бійців «Хізбалли» та її вищому керівництві. Багато хто вважав, що солдати «Хізбалли» не повинні бути гарматним м’ясом Ірану.
«Бунт» закінчився холоднокровним вбивством одного із старших командирів організації Мустафи Бадреддіна – двоюрідного брата Імада Мугніє, який відповідав за роботу «Хізбалли» на сирійському фронті.
Бадреддін заявив, що більше не може посилати своїх людей проливати кров за Асада.
У 2016 році командувач силами «Кудс» іранського Корпусу вартових ісламської революції Касем Сулеймані зустрівся з Бадреддіном у безпечній кімнаті у міжнародному аеропорту Дамаска. Після розмови Сулеймані розцілував Бадреддіна і вирушив у дорогу. До кімнати увійшли двоє бойовиків із ударної групи «Кудс» та вбили Бадреддіна. Пізніше Сулеймані як справжній мафіозі здійснив візит співчуття до Бейрута.
Наразі керівництво «Хізбалли» вивчає уроки війни в Газі. 7 жовтня ХАМАС відправив свій елітний підрозділ Нухба в атаку на Ізраїль, не подумавши про те, що буде після.
Ях’я Сінуар та його командири не припускали такого великого «успіху» – їхні сили вбили та викрали близько 1200 ізраїльтян. Але вони не очікували і того, що відповідь Ізраїлю буде настільки смертоносною. Вони не розраховували, що Ізраїль знищить більшу частину військового потенціалу ХАМАСу, що війна призведе до загибелі майже 30 тисяч палестинців, а понад 1,25 мільйона жителів Гази будуть змушені залишити свої домівки.
Враховуючи цей урок, «Хізбалла» стримує свою військову кампанію проти Ізраїлю, щоб не наражати на зайву небезпеку сили «Радуан». Їх вона використовуватиме лише у разі тотальної війни.
Чи є у нас вибір?
В Ізраїлі багато хто вважає, що у нас немає іншого вибору, окрім як атакувати Ліван, коли закінчиться війна в Газі.
Біньямін Нетаніягу, Йоав Галант та праві міністри дотримуються войовничої позиції. Їм протистоять багато хто з верхівки міноборони – як нинішні керівники, так і відставні військові.
Приміром, члени військового кабінету Бені Ганц та Гаді Айзенкот у перші дні війни у Газі заблокували рішення військового кабінету віддати наказ ВПС Ізраїлю завдати масштабного удару по «Хізбаллі». Проти такої атаки вони виступають і зараз.
Позиції Нетаніягу та Галанта насправді трохи складніші. Їх описав голова Ради нацбезпеки Цах Ханегбі. Він сказав, що Ізраїль схиляється до дипломатичного вирішення проблеми з Ліваном. Його можна досягти поетапно. Перший етап – відведення сил «Хізбалли» на відстань 10 кілометрів від ізраїльського кордону. Далі Ізраїль пропонує повернутися до рішень, прописаних у резолюції 1701 року Ради Безпеки ООН, якою у 2006 році завершилася Друга ліванська війна.
Резолюція передбачала, що 15 тисяч миротворців ООН із складу Тимчасових сил ООН у Лівані увійдуть на південь Лівану. Їхнє завдання – не допустити присутності в цьому районі інших збройних формувань, крім ліванської армії. Усі збройні формування Лівану мали бути роззброєні, а постачання зброї «Хізбаллі» припинено. На практиці було виконано лише частину резолюції.
Жахливий сценарій
ЦАХАЛ здатний завдати серйозної шкоди не лише «Хізбаллі», а й усьому Лівану.
Галант сказав, що нещодавні ізраїльські атаки на Ліван – це один бал за десятибальною шкалою. Тобто ніщо порівняно з тим, на що можна очікувати в майбутньому.
Можна припустити, що у разі війни Ізраїль у перші дні спробує знищити якомога більшу частину ракетного потенціалу «Хізбалли». Насамперед ЦАХАЛ атакуватиме склади далекобійних ракет, а також центри управління та зв’язку.
Так було під час Другої ліванської війни, коли весь запас далекобійних ракет, здатних досягти околиць Тель-Авіва, був знищений авіаударами протягом 39 хвилин на підставі точних даних військової розвідки та «Моссаду».
У майбутній війні в Лівані ізраїльські ВПС, ймовірно, зруйнують усі ліванські аеродроми – як цивільні, так і військові, а також мости, порти, електростанції та будь-яку іншу стратегічну інфраструктуру. Буде запроваджено морську блокаду портів країни, а мільйони ліванців покинуть міста.
Ізраїльські сухопутні війська, всупереч прогнозам генерал-майора у відставці Іцхака Бріка, довели під час нинішньої війни, що здатні діяти і в густонаселених районах типу Гази. У Лівані вони діятимуть у багатьох районах і зруйнують усе, що опиниться на їхньому шляху.
Однак важливо розуміти: руйнування відбуватимуться з обох боків кордону. На брифінгах у ЦАХАлі керівники Генштабу, розвідки і Командування тилу описували досить страшну картину. В арсеналі «Хізбалли» – до 150 тисяч ракет та снарядів різного радіусу дії. Деякі з них можуть долетіти до Ейлата.
Прим. «Деталей»: У статті, опублікованій нещодавно ізраїльським Інститутом досліджень національної безпеки, йдеться, що «Хізбалла» має у своєму розпорядженні:
- близько 40 тисяч ракет для РСЗВ “Град”, радіус дії яких становить до 40 кілометрів;
- 80 тисяч ракет середньої дальності “Фаджр-3”, “Фаджр-5”, “Хайбар” та “Раад” (радіус дії 40-100 кілометрів);
- 30 тисяч іранських ракет середнього радіусу дії (160-300 кілометрів) «Зільзаль-1», «Зільзаль-2» та «Фатех-110». Ця зброя здатна вразити цілі на значній частині території Ізраїлю;
- крім того, “Хізбалла” отримала від Сирії невелику кількість “Скадів”, здатних вражати цілі на відстані 700 кілометрів.
Декілька тисяч ракет є високоточною зброєю. Ізраїль активно намагався завадити «Хізбаллі» отримати їх, але, судячи з усього, не повністю досяг успіху.
Можна з упевненістю сказати, що розумні високоточні ракети будуть націлені на всі цивільні та військові аеродроми в Ізраїлі, на міністерство оборони та центр «Азріелі» в Тель-Авіві, електростанції від Хайфи до Ашкелону, залізничні колії, промислові підприємства в передмісті Хайфи та Беер-Шеви, ядерні реактори в Сореці та Дімоні і інші значущі об’єкти.
Авіасполучення між Ізраїлем та рештою світу буде припинено. Очікуються перебої з електрикою, які торкнуться лікарень та житлових районів. Щодня на ізраїльські міста падатиме понад тисяча ракет та снарядів. Тисячі житлових будинків буде зруйновано.
Згідно зі сценаріями Командування тилу, сотні тисяч ізраїльтян доведеться евакуювати до громадських центрів, готелів та наметових містечок.
Війна з Хізбаллою загрожує розповзтися на кілька фронтів. Тоді можливі ракетні обстріли також із Сирії, Іраку, Ємену і, можливо, навіть із Ірану. Виникне серйозна небезпека спалаху терору на Західному березі. У результаті Ізраїль може бути посеред такої війни, з якою він ще ніколи не стикався.
Варто врахувати і те, що затяжна війна на кілька фронтів може створити труднощі з постачанням продовольства та боєприпасів. І найголовніше – вона погіршить стосунки з нашими союзниками. Насамперед із США, які й без того, м’яко кажучи, роздратовані поведінкою уряду Нетаніягу.
Треба докласти всіх зусиль, щоб уникнути такого божевільного сценарію. Це можливо лише за допомогою міжнародних домовленостей за участю США, ЄС, ОАЕ, Саудівської Аравії та інших поміркованих арабських країн.
Почати можна і потрібно з угоди про звільнення заручників у Газі. Перемир’я в Газі викликає ланцюгову реакцію, що заспокоює регіон. Після цього можна розпочати переговори з палестинцями у Газі та на Західному березі.
Але уряд Нетаніягу не поспішає. І не схоже, що він хоче зробити хоча б маленький крок до єдиного розумного та логічного процесу, здатного запобігти небезпеці, що нависає над майбутнім країни.
Джерело: Йоссі Мельман, “ХаАрец”
Фото: AP Photo Leo Correa
Позиції авторів колонок можуть не співпадати з думкою редакції «Деталей»
