Заручниця, яка вижила в полоні розповіла, що зазнала сексуального насильства. Ось що відповів їй Бен-Гвір
12-канал опублікував ввечері 15 грудня запис розмов між заручницею, яка вижила в полоні у ХАМАСу, і міністром нацбезпеки Ітамаром Бен-Гвіром.
Колишня заручниця знайшла в собі мужність розповісти про те, що пережила в тунелях ХАМАС, включаючи сексуальне насильство. На записі вона благає Бен-Гвіра укласти угоду та звільнити інших викрадених.
Міністр нацбезпеки у відповідь намагається зняти з себе відповідальність, каже, що у всьому винна армія, заявляє, що не збирається зупиняти війну та скаржиться на погане самопочуття.
Це один з небагатьох випадків, коли жінка, яка вижила в полоні, розповіла про сексуальне насильство, якого вона зазнала.
12-й канал наводить цитати з розмови за згодою колишньої заручниці.
Заручниця, що вижила: У мене немає життя. Я навіть не можу реабілітуватись. Я прокидаюся від кошмарів, від спогадів, про те, як вони б’ють мене, ображають, чіпають. Вони їх ґвалтують. Наших дівчаток гвалтують день та ніч. Я зазнала сексуального насильства, і я знаю, що їх справді ґвалтують.
Бен-Гвір: Що вони з вами зробили?
Заручниця: Вони чіпали мене – все моє тіло, кожну його частину, що мене врятувало, – це те, що у мене були місячні, щоб вони зробили це з дівчатами?
Бен-Гвір: Так, але проблема, ви знаєте, в тому, що альтернативою цьому буде зґвалтування десяти тисяч дівчат (прим. «Деталі»: неясно, що саме в цьому випадку має на увазі міністр).
Заручниця: Прямо зараз вони гвалтують… Ви зазнали провалу 7 жовтня. Тепер вам потрібно повернути їх і не допустити повторення подібної невдачі. Ти зазнав невдачі – тому що моє життя було зруйноване, мені довелося звільнитися з роботи.
Бен-Гвір: Чи знаєте ви, за що я відповідаю? (Репліка в бік: Хіба ви не підготували її до зустрічі?)
Заручниця: Міністр національної безпеки…
Бен-Гвір: За що я відповідаю?
Далі міністр, відповідаючи на звинувачення на його адресу, починає перекладати провину на армію, міністра оборони, військову розвідку.
Бен-Гвір: Хто припустився помилки? Зачекайте… у кого є літаки? Був міністр оборони, був начальник штабу, був голова військової розвідки… Міністр поліції не має ні літаків, ні танків, ні голови військової розвідки. Я не маю влади над парканом у Газі, І я скажу вам більше…
Заручниця: Ви маєте повноваження та обов’язок захищати громадян усередині країни, і 7 жовтня мене викрали з мого будинку всередині країни.
Бен-Гвір: Якби вони послухали мене, то про що я просив протягом цих двох років – бомбити ХАМАС, реалізовувати точкові вбивства, проблема в тому, що вони називали мене божевільним і не розуміли, чого я хочу, і чому я раптом розпалюю війну, а ХАМАС стримується…і тому подібне. Залишіть це, я тут не для того, щоб аналізувати з вами історію, але вам просто потрібно знати це. Те, що ви сказали, жахливо і огидно – їх чіпають, кривдять, ображають, я всім серцем їм співчуваю.
Заручниця: Але ж ви нічого не робите.
Бен-Гвір: Дайте мені перепочити… Я теж прийшов, відчуваючи себе недобре, я прийшов хворим, ми розглядали можливість відкласти зустріч сьогодні, але ми вирішили, що цього не робитимемо.
Заручниця: Я хвора на дух і тіло, а заручники там вмирають і вмирають.
Бен-Гвір: Я просто скажу вам одне – у мене є відповідальність. І я думаю, якщо ми укладемо безвідповідальну угоду…
Заручниця: Їх ґвалтують просто зараз! Зараз – ґвалтують! Тепер є вагітні дівчата!
Бен-Гвір: Дайте мені закінчити, ви продовжуєте нападати, і я не знаю, чому.
Заручниця: Я хочу, щоб ви сказали мені, що готові зупинити війну [заради угоди з ХАМАСом та повернення викрадених].
Бен-Гвір: Що трапилося, ти заплуталася. Я вважаю, що війна має продовжуватися до повної перемоги.
Потім міністр починає викладати свою концепцію: Ізраїль має залишитись у Газі, повернути туди поселення та влаштувати трансфер місцевих жителів – у формулюваннях Бен-Гвіра – «заохочувати добровільну міграцію». Він також пояснює, що не хоче, щоб війна закінчувалася.
Заручниця: О, вам доведеться там залишитися, ви хочете будувати будинки і дороги на тілах викрадених.
Бен-Гвір: Я думаю, нам слід залишатися там і заохочувати добровільну міграцію. Там багато людей, які хочуть поїхати, хай вони їдуть. До речі, це була б перемога. Я не хочу, щоб війна закінчувалася, бо ми маємо перемогти в ній.
Потім міністр запитує жінку, чи вона проходить лікування.
Заручниця: Я? Ні, я не маю на це часу, бо мені треба ходити на зустрічі.
Бен-Гвір: Я вважаю, що це дуже, дуже важлива річ, і якщо вам щось потрібно…
Заручниця: Як я піду лікуватися, якщо я засинаю — і дивлюся в очі Офера. А мені довелося дивитися в його очі і залишити його в тунелі в темряві, без їжі, без води! Як мені від цього оговтатися?
Бен-Гвір: Тому що я знаю.
Заручниця: Ти знаєш, що вони можуть померти будь-якого дня, і до того часу, як це закінчиться… ти повернеш їх усіх назад у мішках для трупів. І мені доведеться жити з думками про те, чому я жива, а вони ні. Але ти не живеш із цими думками!
Бен-Гвір: Я не готовий, щоб ми припинили війну проти цих нацистських ворогів.
Заручниця: Тобто ви вважаєте за краще, щоб вони продовжували ґвалтувати та вбивати мирних громадян…
Бен-Гвір: Я хотів би, щоб їх не зґвалтували, але й десять тисяч дівчат…
Заручниця: Це ви зараз гвалтуєте їх та вбиваєте їх, ви зараз вбиваєте та гвалтуєте своїх власних громадян.
Бен-Гвір: На цьому ми закінчимо.
Фото: Abir Sultan/Pool Photo via AP, File
