Закриваючи канал Al Jazeera, Ізраїль стріляє собі в ногу
Ізраїль приєднався до респектабельного клубу арабських держав, які час від часу закривають офіси каналу Al Jazeera, заарештовують та висилають його журналістів та бойкотують Катар, частково для того, щоб спонукати його закрити мережу новин.
Однак, як вже зрозуміли арабські лідери, закриття офісів не може завадити або зірвати роботу мережі, яка транслюється у більш ніж 90 країнах і охоплює 350 мільйонів потенційних глядачів, які говорять арабською мовою, та мільйони англомовних людей у всьому світі.
Одностайне рішення кабінету міністрів заборонити телеканал (начебто це найнебезпечніший ворог, з яким доводиться стикатися Ізраїлю), схоже, швидше на результат розчарування і зведення рахунків з Катаром. Його практичний внесок у невдалу війну за «асбару» (буквально – роз’яснювальна робота, піар, а по суті – пропаганда) – ще один колосальний промах уряду – мізерно малий. Закриття офісів “Аль-Джазіри” стало для ізраїльського уряду тестом на “політичну сміливість”, за значущістю порівнянним хіба що із завоюванням Рафіаха.
Al Jazeera стала найвищим символом антиізраїльського підбурювання та підтримки ХАМАСу, але цікаво, який засіб захисту є у ізраїльського уряду від тисяч акаунтів у Facebook, Telegram та TikTok , які є серйозними конкурентами Al Jazeera і надають більшу частину контенту, на якому ґрунтується глобальний імідж Ізраїлю.
Al Jazeera може не мати можливості вести мовлення зі своїх офісів в Ізраїлі, але їй не потрібні офіси в Тель-Авіві або Рамаллі, щоб продовжувати показувати світові руйнування, смерть і голод у Газі. Вона передає цю реальність прямо з сектора, як робила це, роблячи репортажі з місця подій під час воєн США в Афганістані та Іраку або висвітлюючи авторитарні режими президентів Єгипту Хосні Мубарака та Абделя Фаттаха ас-Сісі, саудівських королів та драконівський режим президента Тунісу Зіна ель-Абідіна Бен Алі, до і після революцій «арабської весни». Вона робила це навіть після того, як ці держави закрили її офіси.
Мережа Al Jazeera була заснована 1996 року правителем Катару шейхом Хамадом бін Халіфою аль-Тані, батьком нинішнього правителя шейха Таміма. Це не просто телевізійна мережа, а дипломатичний і політичний проект, покликаний служити катарському керівництву для формування арабської громадської думки.
Це був приголомшливий та швидкий успіх – менш ніж за п’ять років Al Jazeera стала найпопулярнішим арабським каналом із 70-відсотковим показником переглядів. Вона була створена як «приватна суспільно-корисна компанія» – оригінальне поєднання, яке, з одного боку, забезпечує їй операційну незалежність та виробництво контенту, а з іншого – дає змогу отримувати щедру щорічну підтримку від катарського уряду.
З самого початку Al Jazeera не претендувала на нейтральність та відсутність упередженості, але саме в цьому криється величезна інновація, яку вона привнесла до арабського суспільного діалогу. Хоча MBC була відкрита роком раніше, це була в основному розважальна, модна та дизайнерська станція з невеликою кількістю новин. Al Jazeera створила наднаціональний діалог в арабських ЗМІ та побудувала світ нових концепцій, які були невідомі в арабських країнах.
Використання супутників дозволило їй обійти обмеження, накладені арабськими режимами на місцеві телеканали, та уявити «справжню» або принаймні альтернативну реальність порівняно з тією, яку формували та диктували арабські режими у своїх країнах. Вона представила загалу опозиційних діячів, які до неї були невідомі.
Ізраїльські інтерв’ю з журналістами та політиками, також вперше з’явилися на арабській станції.
Флагманська програма «Протилежний напрямок», яку вів журналіст-ветеран Фейсал аль-Касем, порушувала теми, заборонені на всіх національних каналах. Al Jazeera зруйнувала хибне уявлення про «арабську єдність», показавши публіці величезні відмінності між способом життя еліти країн Перської затоки та злиднями в Єгипті та Ємені.
Автократичний катарський режим і катарська держава, де 1,5 мільйона іноземних робітників, багато з яких, живучи серед 300 тисяч громадян, що мають найвищий рівень життя у світі, перебувають у важких умовах, звичайно, не були частиною цього рівняння.
«Al Jazeera – лідер у тому, що вона буквально змінює свідомість та ставлення людей… Подобається нам це чи ні, але вона безперечно ефективна», – заявила тодішній держсекретар США Хілларі Клінтон, виступаючи у 2011 році у сенатському комітеті з міжнародних відносин. Саме такої ефективності прагнув лідер Катару, не задовольнившись простим входженням у суспільний діалог арабських країн. Він також використав Al Jazeera, щоб уникнути обмеження на релігійні дебати, встановлені арабськими режимами.
Популярна програма «Шаріат і життя» («Аль-Шаріат ва-аль-Хайат»), яку вів Юсуф Кардаві, який вважався духовним лідером «Братів-мусульман», вперше безпосередньо поєднала глядачів із мудрецем шаріату, який відповідав на питання про повсякденне життя, й іноді вони суперечили лінії, яку наказувалося поширювати «урядовим» мудрецям шаріату. Але в цій же програмі пролунав і відвертий антисемітизм, у тому числі проповідь Кардаві про боротьбу з євреями до повного знищення.
Не лише арабські режими оголосили війну Al Jazeera, яка показала їхні провали та позбавила повного контролю над громадським діалогом. “Al Jazeera – це рупор “Аль-Каїди” та інструмент антиамериканської пропаганди”, – заявив у 2004 році тодішній міністр оборони США Дональд Рамсфелд про висвітлення каналом війни в Іраку. Він назвав її «злою, неточною і непробачною».
Але насправді саме під час війни в Іраку та Афганістані Al Jazeera набула світової репутації. В Афганістані вона була єдиною незалежною мережею, яка працювала на місці подій на початку війни, коли іншим мережам було заборонено в’їзд до країни.
Іноземні мережі, зокрема флагманські американські, транслювали відео, куплене у Al Jazeera.
В Іраку, де іноземні ЗМІ спочатку були змушені працювати у складі коаліційних сил, Al Jazeera була єдиною мережею, яка повідомляла про загибель та руйнування, заподіяні людям, і ламала образ «чистої війни», який намагалася створити американська адміністрація.
Al Jazeera заплатила високу ціну, коли її багдадські офіси зазнали обстрілу, а старший кореспондент Тарек Айюб загинув під час бомбардування. До речі, США проводять різницю між війною проти Al Jazeera та близькими відносинами з Катаром, де вже багато років розташовується найбільша американська база на Близькому Сході – авіабаза Аль-Удейд, з якою здійснювалися удари по Афганістану.
«Зведення рахунків» з Катаром шляхом закриття офісів Al Jazeera в Ізраїлі не змінить положення Катару у Вашингтоні та не вплине на стосунки Катару з ХАМАСом. Але цей акт має стурбувати ізраїльські ЗМІ та кожного чесного журналіста, який не може самостійно дістатися до зони бойових дій у Газі, щоб зробити звідти прямий репортаж.
Цей акт не може зменшити необхідність проведення реального розслідування загибелі великої кількості журналістів у Газі, яка, згідно з попереднім звітом, опублікованим Комітетом із захисту журналістів на цьому тижні, становить близько 100 осіб у порівнянні зі 150 журналістами, вбитими під час війни в Іраку з 2003 по 2011 рік.
Джерело: Цві Барель, «ХаАрец»
На фото: офіс Al Jazeera в Рамаллі. AP Photo Nasser Nasser
