З’явилася нова нагода повернути заручників додому. Але для цього Трампу доведеться сильно натиснути на Нетаніягу

2 грудня ЦАХАЛ офіційно підтвердив смерть капітана-танкіста Омера Неутри 7 жовтня 2023 року. Ця сумна новина ще раз нагадала про завдання, яке має бути найнагальнішим для ізраїльських лідерів та громадськості – про порятунок заручників.

Як і в кількох інших випадках із солдатами, смерть Неутри була остаточно підтверджена 14 місяців після того, як він загинув у бою в день атаки, а його тіло було викрадено в Газу. Проте заручники, яких викрали живими, теж помирають у полоні – через тяжкі умови утримання.

Як і раніше, є багато випадків, коли передбачається, що заручник мертвий, але цього не можна підтвердити через відсутність однозначної інформації. Політиків неодноразово попереджали, що найближчими місяцями кількість загиблих заручників може зрости. Їм загрожує голод та хвороби в тунелях узимку. Відсутність точної інформації про місцезнаходження також збільшує ризик, що їх випадково поранять під час ізраїльських бомбардувань.

Неутра, як і деякі інші загиблі та викрадені ХАМАСом, був американським громадянином, одиноким солдатом, який приїхав до Ізраїлю для служби в бойовому підрозділі. Минулого тижня заручникам із американським громадянством приділялася підвищена увага. Багато хто очікує, що обраний президент Дональд Трамп втрутиться і чинитиме тиск на прем’єр-міністра Біньяміна Нетаніягу, щоб той уклав угоду до повернення Трампа до Білого дому 20 січня 2025 року.

Трамп уже дав зрозуміти, що хоче домогтися вирішення проблеми. Питання, який ефект це матиме.

Очікування Трампа, припинення вогню в Лівані, що повертає увагу до Гази, та широка підтримка угоди ізраїльською громадськістю угоди посилюють тиск на Нетаніягу. Оцінка оборонного відомства також є однозначною: з’явилася нова можливість повернути заручників додому. Її необхідно використовувати, поки ще більше викрадених не загинули в полоні. Існує також ризик, що подальші удари по верхівці ХАМАСу призведуть до ситуації, коли не буде з ким укладати угоду і ні в кого навіть з’ясовуватиме, де шукати живих заручників і тіла.

Саме на цьому тлі Нетаніягу та його помічники останні кілька днів робили оптимістичні прогнози про можливий прогрес на переговорах з ХАМАСом.

На практиці в переговорах справді намітився певний поступ. Воно може бути пов’язане і з побоюваннями лідерів ХАМАСу в Газі та за її межами, що їх кинули напризволяще.

Проте Нетаніягу поки що не виявляє жодної гнучкості, а ультраправе крило уряду тисне на нього, вимагаючи, щоб він не погоджувався на угоду, що включає звільнення сотень палестинських ув’язнених.

Доки Трамп не висуне прямої вимоги, сумнівно, що Нетаніягу піде на угоду. Ми вже пережили рік хибних обіцянок.

Законопроект, народжений у гріху

У неділю, 1 грудня, міністерська комісія із законодавства схвалила так званий законопроект Фельдштейна. Він звільняє від відповідальності офіцерів, які передали секретну інформацію прем’єр-міністру без дозволу своїх командирів.

Цей персональний, народжений у гріху законопроект – відповідь на арешт та звинувачення Елі Фельдштейна, одного з прес-секретарів Нетаніягу, котрий злив у закордонні ЗМІ секретний документ.

Захист Фельдштейна стверджує, що резервісти військової розвідки, які передали йому секретну інформацію, просто хотіли довести до відома Нетаніягу нібито «приховані» від нього відомості про позицію ХАМАС на переговорах.

Але факти свідчать про інше. Військова розвідка не надавала цієї інформації якоїсь особливої ​​ваги. Фельдшейн зберігав у себе переданий йому секретний документ протягом кількох місяців. І скористався ним лише у вересні 2024 року, після виявлення тіл шести заручників, убитих ХАМАСом у Рафіасі.

У момент, коли виникла потреба втихомирити гнів громадськості та зірвати угоду щодо повернення заручників, помічники Нетаніягу злили інформацію німецькому таблоїду Bild, спотворили її та обійшли військову цензуру.

Цей законопроект — фактично сигнал Фельдштейну від Нетаніягу: прем’єр-міністр пам’ятає та подбає про заарештованого прес-секретаря.

Насправді ніякі розвіддані не «ховалися» від прем’єр-міністра». Розвідувальна спільнота, особливо військова розвідка, щодня обробляє тисячі повідомлень із різних джерел. Ціла низка офіцерів вирішує, які матеріали увійдуть у той один відсоток інформації, який лягає на стіл до начальника генштабу.

Прем’єр-міністр бачить ще меншу частину цих матеріалів. Але його військовий секретар та помічник з розвідки мають доступ до повних секретних розвідданих і можуть шукати їх за ключовими словами. Тож будь-якої миті прем’єр може ознайомитися з будь-якою важливою інформацією, яка не потрапила в поле його зору.

Цей закон — не єдине свіже свідчення крайньої політизованості, яка вразила весь уряд. Кілька днів тому міністр оборони Ісраель Кац, піддавшись тиску правих ЗМІ, домігся усунення двох резервістів, які заснували протестну організацію «Брати та сестри зі зброї» — від служби у відбірному підрозділі «Сайєрет Маткаль», елітного спецназу Генштабу.

Тим часом деякі бібістські оглядачі 14 каналу на повному серйозі обговорюють розформування «Сайєрет Маткаль» та ШАБАК. Як добре, що справжніх винуватців різанини 7 жовтня знайдено, чи не так?

Бурхливі дебати, які не мають під собою жодної фактичної основи, ведуться у таборі Нетаніягу. В останні тижні з’явився ще один хибний наратив, який активно просуває журналісти і генерали: Нетаніягу нібито збирається призначити генерал-майора Еліезера Толедано, свого колишнього військового секретаря, наступним начальником генштабу ЦАХАЛу замість Герці Халеві. Буря у склянці води.

Толедано обіймав посаду командира дивізії Газа, а потім командувача Південного командування, поки генерал-майор Ярон Фінкельман не змінив його за три місяці до нападу ХАМАС. Елізер Толедано несе частину відповідальності за невдачі, які призвели до масового вбивства.

Нещодавно Толедано дав зрозуміти своїм підлеглим, що не має наміру висувати свою кандидатуру на посаду начальника штабу та планує піти у відставку.

Але заява Толедано навряд чи покладе край бедламу. У ЗМІ з’являтиметься ще багато хибних повідомлень, поки сам Халеві не оголосить про свою відставку, а Нетаніягу та його соратники не втручаться у військові призначення.

Фото: Ітай Рон