Єврейські герої: Марк Азбель, фізик і “відмовник” у СРСР
18 квітня 1974 року голова КДБ Юрій Андропов доповідав у ЦК КПРС про плани зірвати «провокаційну акцію» сіоністів – міжнародний науковий семінар, організований групою відомих радянських учених, яким було відмовлено у виїзді до Ізраїлю.
Одним із організаторів «провокації» виступав в той час безробітний «єврейський націоналіст» Марк Якович Азбель, доктор фізико-математичних наук, колишній завідувач відділу Інституту теоретичної фізики Академії наук СРСР. Андропов стверджував, що Марк Азбель, Олександр Воронель, Віктор Браїловський та Олександр Лунц розраховували привернути увагу світової громадськості до єврейського питання в СРСР.
Сім’я Азбелів була єврейською, але традицій практично не дотримувалася. Батько, Яків Аронович Азбель, закінчив Харківський медінститут. Мати, Цецилія Ісаївна Слобідкина, народилася в сім’ї керуючого заводом. Після закінчення Харківського медінституту вона одружилася з Яковом. 12 травня 1932 року народився Марк.
Марк, як і багато маленьких євреїв його покоління, намагався довести, що він аж ніяк не гірший, ніж «звичайні» діти. Його інструментом виявилися знання, які він здобував не по роках швидко.
На початку осені 1941 року разом із матір’ю евакуювалися до Сибіру. Оселилися у селі Кривощокове, біля Новосибірська. Цецилія Ісаївна працювала у шпиталі. У липні 1942-го, завдяки щасливому випадку, змогли возз’єднатися з батьком сімейства: в Новосибірськ перевели евакогоспиталь, де він служив.
В евакуації Марк не втратив допитливості: зміг назбирати сухарів, продав їх і купив свій перший мікроскоп; розглядав комах, краплі мазуту…
Батьки намагалися дати синові головне – гарну освіту. Сусідки стали його репетиторами англійської та німецької мови. Хлопчик запоєм читав, писав вірші.
Ставлення радянської влади до своїх громадян було дивним. Якось безслідно зникла репетитор-німкеня. На уроках прославляли донощика Павлика Морозова.
У 1944-му родина повернулася до Харкова. Їхній будинок на вулиці Каплунівській виявився зайнятим сім’ями співробітників НКВС. Оселившись у напівзруйнованому будинку, Азбелі зажили дуже скромно. Потім батько захистив кандидатську та розпочав працювати заступником директора НДІ, полегшало.
У 1948-му 16-річний Марк вступив до Харківського університету, зайнявся фізикою. У тому ж році було створено незалежну єврейську державу! Марк написав кілька барвистих віршів, які швидко пішли по руках. Ніхто із друзів на Марка не доніс.
На другому курсі Марк познайомився із Олександром Воронелем. Воронель ще до вишу встиг відсидіти у в’язниці за антирадянську діяльність. Розмовляли юнаки не лише про фізику. У країні вирувала кампанія боротьби з космополітизмом. Батька, який намагався захистити колег, яких виганяли з роботи, звільнили.
Усі наступні студентські роки пройшли під знаком наклепів проти єврейського населення.
Зі смертю Сталіна антисемітська хвиля спала, але «інваліди п’ятого пункту», як і колись, стикалися з проблемами.
А наукова кар’єра Азбеля розвивалася. Спільно з Емануїлом Канером 23-річний Азбель передбачив циклотронний резонанс у металах. У 1955 році під керівництвом Іллі Ліфшиця захистив кандидатську дисертацію, розпочав працювати у Харківському фізико-технічному інституті. На його захисті Ландау сказав: «У дисертанта є лише один недолік… – молодість».
На початку 1960-х Азбель переїхав до Москви, працював у МДУ та Інституті фізичних проблем АН СРСР, паралельно вів семінари в Інституті теоретичної фізики у Чорноголівці.
Його запрошував до себе і Курчатов, але Марк Якович не хотів допомагати радянській владі робити зброю. Пізніше називав цю відмову одним із найрозумніших вчинків у своєму житті.
На захисті докторської Марка Яковича («Теорія високочастотної провідності металів у постійному магнітному полі») у 1958-му був присутній увесь колір радянської науки. Дисертаційна рада на чолі з Петром Капицею проголосувала за присвоєння Азбелю чергового ступеня.
Святкування поєднали з весіллям – незадовго до захисту Азбель познайомився з Наєю Штейнман, вчителькою німецької.
На початку 1960-х років Марк Азбель передбачив різку зміну поведінки електронів у металах при зникаюче малій зміні магнітного поля, відкрив (спільно з Канером та Гантмахером) аномальне проникнення у метал високочастотного електромагнітного поля. У роботах з надпровідності передбачив існування квантових осциляцій та резонансів. Через 13 років американець Хофштадтер показав, що в цьому випадку спектр має фрактальну структуру, відому як «метелик Хофштадтера». Відтепер проблема сингулярного спектра називається сьогодні «проблемою Азбеля-Хофштадтера».
Марк Якович читав лекції, багато публікувався.
У 1965-му відбувся процес проти письменників Андрія Синявського та Юлія Даніеля. Азбель товаришував із Даніелем. На допиті, а потім і на очній ставці Марк категорично заперечував своє знайомство із підпільною літературною діяльністю товариша.
Але участь у справі Даніеля-Синявського спливла пізніше. Президент Академії наук Келдиш отримав донос і Азбелю не надали Ленінську премію.
У 1967 році він одружився вдруге – з Лідією Варшавською, донькою видного радянського хіміка.
На початку 1970-х «Голос Ізраїлю» розпочав передавати заяви євреїв, які хотіли виїхати на історичну батьківщину.
15 грудня 1970-го розпочався судовий процес над групою євреїв, які намагалися викрасти літак, – Ленінградську літакову справу. Єврейське населення швидко політизувалося. Біля будівлі суду йшли арешти підсудних, які збиралися на підтримку. Легальних засобів реалізації права на свободу репатріації не існувало, залишалося лише порушувати закон.
Азбель вирішив приєднатися до своїх братів та сестер і вирватися нарешті з радянського концтабору. Не втримало його і народження дочки. Подавши у 1972 році заяву на виїзд до Ізраїлю, Марк Азбель відразу втратив роботу. На виїзд подали і його перша дружина та син Вадим.
Для підтримки наукового тонусу «відмовників» Олександр Воронель організував спеціальний семінар, на якому мали обговорювати нові наукові ідеї.
Спочатку на зборах були присутні лише Азбель та Воронель, а також Віктор та Ірина Браїловські, доктори: Дан Рогінський, Віктор Мандельцвейг, Євген Левич, професори: Моше Гітерман, Веніамін Файн, Олександр Лернер та Веніамін Левич. Пізніше семінар відвідували понад 20 вчених. На Заході були створені «Міжнародний секретаріат» та «Міжнародна рада поручителів та рекомендувачів», у Москві – «Радянський оргкомітет за порукою Тель-Авівського університету», до якого, крім Марка Азбеля, увійшли ще 17 відмовників.
Іншим проектом Марка Яковича був самвидавний журнал «Євреї в СРСР».
Але більшість часу займали в нього консультації людей, які сподівалися виїхати з СРСР.
Марк Якович безкрайньо надиктовував телефоном письменника Володимира Войновича до Ізраїлю: «Він купив 4 лампочки по 23 вати», – це означало, що людина виїжджала 23 квітня. Зрештою, Войновичу відключили телефон. Але він не образився – Азбель організував велику справу!
Ще потрібно було допомагати відмовникам, позбавленим роботи та засобів до існування, ув’язненим…
Це, звісно, не залишилося непоміченим. Азбелів регулярно перевіряли люди у погонах.
У квітні 1973 року колишню дружину Азбеля із сином випустили до Ізраїлю. А Марк Якович отримав відмову…
Він написав листа до британського журналу “Nature”, закликаючи вчених всього світу підтримати євреїв-вчених СРСР у їх боротьбі. “Nature”, “Physics Today” та “Chemical and Engineering News” відгукнулися і стали безцінними союзниками радянських відмовників.
У Москві вчені влаштували голодування протесту, його висвітлювали усі світові ЗМІ. В результаті з СРСР випустили математика Анатолія Лібгобера та ще декількох вчених. То був прорив.
Працювати Азбелю не давали. Але президент Тель-Авівського університету – професор Юваль Нееман, один із найвидатніших світових умів, – запропонував Азбелю посаду професора. Лекції Марк Якович читав телефоном. В 1975 році Азбель був заочно обраний ад’юнкт-професором Пенсільванського університету.
Виїхали з СРСР Дан Рогінський та Моше Гітерман.
Після від’їзду Воронеля Марк Азбель керував на науковому семінарі, який проходив у нього вдома. У ньому брали участь визначні світові вчені, включаючи нобелівських лауреатів.
5 березня 1977 року у «Звітках» вийшла стаття якогось Липавського: він зізнавався, що був інформатором ЦРУ і називав свої «контакти», серед них опинився і Азбель. Організацію заходів, подібних до семінару Воронеля, Липавський пояснював «бажанням “підігріти” еміграцію із СРСР та прагненням підірвати устої радянської влади».
Незабаром товариша Азбеля, Веніамін Богомольний, було жорстоко побито; заарештували давнішнього соратника – Анатолія Щаранського.
Марк Якович дуже боявся бути ув’язаним, залишивши незакінченим рукопис з проблем фізичних методів у вивченні ДНК та не випустивши поточний номер журналу «Євреї в СРСР».
Від Азбеля вимагали припинити проведення семінару і дати свідчення у справі Щаранського.
І раптом радянська влада вирішила позбутися одного з найдокучливіших активістів-відмовників. Марк Якович раптово отримав дозвіл на виїзд!
Репатріювавшись у 1977-му до Ізраїлю, Азбель відразу розпочав викладати у Тель-Авівському університеті та продовжив свою наукову діяльність. Через два місяці після приїзду в країну він вирушив у своє перше наукове відрядження до США.
Великий фахівець із електродинаміки, в Ізраїлі він розпочав успішно займатися новим напрямом – фізикою невпорядкованих систем. Виявляв він інтерес і до теоретичної біології, розробляв феноменологічну теорію еволюції смертності, займався статистичним аналізом структури та фізичних властивостей ДНК. Кількість статей, опублікованих Азбелем у 1977–1991 роках, перевищує сотню!
Довгі роки, виходячи з під’їзду свого будинку в Рамат ха-Шароні, Марк Азбель здригався, коли машина, що проїжджала, сповільнювала хід і зупинялася поруч. Професору на мить здавалося, що він все ще в Радянському Союзі, а з машини зараз почнуть вистрибувати люди у сірих костюмах.
Продовжуючи займатися науковими дослідженнями, Марк Якович постійно був залучений до громадської роботи, а з приїздом Великої алії з СРСР намагався допомагати новим репатріантам.
Марка Яковича не стало 31 березня 2020 року. Видатному вченому неодноразово пропонували виїхати до Америки – центр світової науки. На це у категоричного Азбеля була чітка відповідь: «Я – сіоніст». Гордий син Ерець-Ісраель не уявляв себе поза своїм народом.
Детальніше про цю людину – читайте на сайті проекту “Єврейські герої”
Співробітники проекту «Єврейські герої» працюють в архівах країн, що знаходяться на території колишнього Радянського Союзу. Їхня мета – увічнити імена євреїв, чий вчинок незаслужено стерся з людської пам’яті. У цій рубриці «Деталі» продовжать публікувати розповіді про життя євреїв, чий внесок у цивілізацію та боротьбу з різними формами тоталітаризму став фактом історії.
Для контакту з проектом ви можете звернутися на сторінку «Єврейські герої» у Facebook, або надіслати листа на електронну пошту [email protected]
