Єдина галузь, в якій Іран та хусити перевершили Ізраїль
Чи можна розраховувати на те, що за підсумками аналізу нинішньої війни буде зроблено висновок про необхідність створення в ЦАХАЛі ракетних військ? Таке питання ми поставили минулого тижня кільком політикам і військовим. “Це політична проблема”, – почули ми у відповідь.
У звіті комісії Нагеля стверджується, що “сухопутним силам необхідні розвідка, прикриття з повітря, а також різні види наземної підтримки, включаючи ракетну”. Це означає, що про створення нового роду військ доведеться замислитися і майбутньому начальнику Генерального штабу, який незабаром змінить Герці Халеві, що подав у відставку.
Щодо авіації, бронетехніки та піхоти, перевага Ізраїлю за підсумками нинішньої війни сумнівів не викликає. Але в галузі ракет дальнього радіусу дії Іран та хусити продемонстрували ширші можливості.
Це частково підриває твердження про безумовну перевагу Ізраїлю в повітрі. Так, літаки ізраїльських ВПС можуть здійснювати рейди в тил ворога, не надто побоюючись його засобів протиповітряної оборони. Однак ракети та безпілотники противника за останні півтора року незліченну кількість разів змушували ізраїльтян схоплюватися серед ночі від сирен повітряної тривоги.
Ізраїль розвинув безпрецедентно широкі можливості в галузі протиракетної оборони. ЦАХАЛ використовує ракети для знищення повітряних цілей противника. Однак у наступальних цілях ракетна техніка практично не застосовується. Армійське командування як і раніше виходить з того, що ракети дальнього радіусу дії – це зброя слабких, тих, у кого немає грошей або доступу до передових технологій у вигляді новітніх американських літаків.
«У створенні нового роду військ немає оперативної логіки»
За словами про те, що створення ракетних військ є політичною проблемою, приховуються протиріччя, що існують з цього приводу в армії. «ВПС роблять все для того, щоб на корені придушити цю ідею, — заявив нам високопоставлене інформоване джерело. – Представники ВПС переконують усіх, що у створенні ракетних військ немає жодної необхідності і докладають максимальних зусиль, щоб цього не допустити. Вони осаджують управління планування Генштабу, щоб зірвати фінансування цього проекту». Високопоставлений представник оборонного відомства заявив: «Зрештою, одне робиться за рахунок іншого. У військово-повітряних силах побоюються, що їм скажуть: ви отримаєте на два літаки менше, тому що нам потрібні гроші на створення ракетної системи».
Питання про те, що вигідніше з економічної точки зору, вимагає окремого вивчення. Наприклад, ракета LORA, яку виробляє компанія МАЛАМ, що належить концерну «Авіаційна промисловість», коштує 3 мільйони шекелів. Навіть якщо додати до цього вартість пускової установки – до бойового літака, за який доводиться викладати 130 мільйонів доларів, все ще далеко.
З іншого боку, як сказав генерал-майор запасу Німрод Шефер, який обіймав посаду начальника управління планування Генштабу, а потім – генерального директора концерну «Авіаційна промисловість», «якщо ви хочете вразити ціль за допомогою півтонного заряду вибухівки, зробити це, запустивши балістичну ракету може обійтися в сто або навіть в тисячу разів дорожче, ніж скинувши авіабомбу з літака F-15 або F-16».
Шефер додав, що «навіть якщо врахувати вартість польоту, необхідного для проведення бомбардування, балістичні ракети не можуть скласти конкуренцію літакам. Останні служать протягом тривалого часу і використовуються в різних цілях. Літак може атакувати цілі в Газі та в Лівані, а може використовуватися для запуску крилатих ракет і безпілотників або для перехоплення повітряних цілей. За допомогою балістичної ракети нічого подібного зробити неможливо».
Окрім фінансової проблеми, існує ще й питання про управління ракетними підрозділами: чи повинні вони входити до складу вже існуючих родів військ або їх необхідно виділити в окремий? «Якщо, крім ВПС, буде існувати ще один рід військ, здатний завдавати ударів по віддалених цілях противника, неминуче виникне проблема управління та контролю, — каже Шефер. – У нового роду військ має бути своя розвідка, що відстежує, як і розвідка ВПС, влучення по ворожій території. Це складне і дороговартісне підприємство».
«Зрештою, мова тут йде не про конфлікт «его», а про розподіл оперативної відповідальності, — підкреслює Шефер. – До сьогоднішнього дня удари по віддалених об’єктах на території противника знаходиться в зоні відповідальності ВПС. Цей рід військ традиційно є найбільш просунутим. Я вважаю, що при виникненні оперативної необхідності застосування ракети дальнього радіусу дії, відповідне рішення має приймати командування ВПС».
«Ракетні підрозділи слід надати Військово-повітряним силам, — підсумовує Шефер. – Ракети дальнього радіусу дії можуть базуватися на літаках, а можна знайти й інші способи їх пуску. У ВПС є свій спецназ – «Шальдаг», і точно так само цей рід військ може взяти на себе управління ракетами класу «земля – земля». У створенні нового роду військ немає жодної оперативної необхідності».
Давні розбіжності
Дискусія про створення ракетних військ ведеться в Ізраїлі вже давно. Першим підняв це питання Авігдор Ліберман, який кілька разів порівнював ЦАХАЛ з польською армією, яка напередодні Другої світової війни вперто робила ставку на кавалерію, тоді як весь світ стрімко переходив на танки.
Будучи міністром оборони, Ліберман вжив заходів для оснащення армії сучасними ракетами, проте домогтися створення ракетних військ він так і не зміг. Ліберман наполіг на тому, щоб оборонне підприємство «Томер» залишилося державним, а концерн «Військова промисловість» був приватизований, отримавши преференції в галузі розвитку ракетної техніки. Як міністр фінансів Ліберман сприяв оснащенню ЦАХАЛу ракетами дальнього радіусу дії. Однак ракетні війська в Ізраїлі так і не з’явилися.
Тим не менш, відомо, що ЦАХАЛ має багаті можливості в цій галузі. За повідомленнями закордонних джерел, Ізраїль ще в минулому столітті почав виробляти балістичні ракети «Єрихон», здатні долати тисячі кілометрів. Концерн «Авіаційна промисловість» виводить на орбіту супутники за допомогою величезних ракет, а ракетні комплекси «Хец-3» зовсім недавно продемонстрували здатність знищувати запущені хуситами балістичні ракети за межами атмосфери, на висоті кількох сотень кілометрів.
«Коли Ліберман, будучи міністром оборони, говорив про ракетні війська, він мав на увазі ракети типу LORA, радіус дії яких становить 450 кілометрів, — каже генеральний директор концерну «Авіаційна промисловість» Боаз Леві. – Однак даний радіус може бути збільшений за рахунок зміни ракетного двигуна». Двигуни для ізраїльських ракет виробляє підприємство «Томер».
«Ракетна техніка надає державі необхідну їй гнучкість, — підкреслює Леві. – І, в принципі, не надто важливо, йдеться про створення нового роду військ чи окремої бригади. Військово-повітряні сили мають різноманітні можливості, вони можуть взяти на себе і запуск ракет. Держава Ізраїль має вирішити, чи потрібна їй окрема структура, що відповідає за ракети дальнього радіусу дії. У нашому арсеналі їх практично немає. Ми не прийняли іранський підхід до цієї проблеми, і для того, щоб вразити цілі в Ірані та Ємені, використовували літаки».
«Для того, щоб підняти бомбардувальник у повітря, необхідна складна логістика, — зазначає Леві. – Йому потрібні літак-заправник і винищувачі супроводу. З ракетами все це стає зайвим. Ви не залежите ні від пілотів, ні від згоди сусідніх держав на використання їхнього повітряного простору, ні від якихось коаліцій. Замість всього цього у вас є ракети, що зберігаються на складах. Ви натискаєте на кнопку, і вони летять до заданої цілі».
Леві підкреслює, що не має значення, який рід військ керуватиме ракетним озброєнням. Однак він ставить питання: якщо ракети будуть у розпорядженні військово-повітряних сил, чи можна покладатися на те, що командування ВПС використає саме цю техніку, а не віддасть перевагу покласти чергову місію на своїх пілотів? Як каже високопоставлене джерело в силах безпеки, питання полягає в тому, чи не скажуть ВПС у момент істини: у нас є чотири нових літаки-заправники КС45, і нещодавно ми закупили ескадрилью F-15, які можуть і скидати бомби, і запускати високоточні ракети. Тому в ракетах класу «земля – земля» немає жодної необхідності.
Автор: Хагай Амір
Джерело: TheMarker
На знімку: після іранського ракетного обстрілу в Ход ха-Шароні
Фото: Адас Паруш
