Якщо дії Ізраїлю в секторі Газа не зміняться, кожен актив, пов’язаний зі словом «Ізраїль», втратить у вартості
Як і в позавчорашній дискусії про постачання гуманітарної допомоги в сектор Газа, вчора, у вівторок, у суспільно-політичній дискусії, яка почалася через заяву голови Демократичної партії Яїра Голана про державу, яка «вбиває дітей заради розваги», не було сказано головного.
Обговорення в основному зосереджувалося на утилітарному аспекті — на тому, якої політичної шкоди Ізраїль може зазнати, якщо інші країни побачать по телебаченню сувору реальність у Газі. Лише небагато хто зважився поставити справжнє запитання: чи припустимо, щоб сучасна держава морила голодом дорослих, жінок і дітей? Чи доречно для цивілізованої країни вбивати десятки людей щодня, у тому числі дітей, навіть якщо війна вважається «справедливою»?
Ці моральні питання не стали предметом глибокого обговорення. Основним аргументом було: не варто морити мешканців Гази голодом і вбивати дітей, щоб «світ дозволив нам закінчити справу». Моральний вимір обговорення оминали.
Водночас питання економічної шкоди від дій уряду та армії в Газі теж залишається поза громадською увагою. І тут простіше заповнити прогалини. Почнемо з Норвегії: завдяки прибуткам від видобутку нафти в Північному морі Норвегія володіє найбільшим у світі суверенним фондом добробуту обсягом приблизно $1,8 трлн. В останні місяці він почав ліквідацію активів в ізраїльських компаніях через політику Ізраїлю в Газі та на Західному Березі.
Цього місяця фонд продав усі свої акції компанії Paz через її діяльність у поселеннях. У грудні 2024 року він продав усі активи в Bezeq. У серпні 2024-го, після рішення Гаазького трибуналу про можливі військові злочини Ізраїлю, фонд почав розглядати продаж активів у низці компаній.
На кінець 2024 року, за даними сайту фонду, він володів ізраїльськими активами на суму близько $1,7 млрд у десятках компаній, серед яких — банк Hapoalim, Teva та Israel Chemicals. Схожі процеси відбуваються і в інших державних та приватних фондах. Ірландський фонд добробуту оголосив, що продає всі свої активи в п’яти найбільших ізраїльських банках і мережі супермаркетів Rami Levy.
У Японії політики закликали фонди позбутися ізраїльських облігацій. Приватні фонди, які не розголошують інвестполітику, зменшили інвестиції в Ізраїль відповідно до своїх наглядових рад і цінностей. І все це — ще до повідомлень про голод у Газі.
Суть проста: що більше країн дезавуюють дії Ізраїлю, то більше відмовляються інвестувати в ізраїльські активи. Це призводить до «знижки» — акції, облігації та інші активи торгуватимуться значно нижче, ніж якби вони належали «звичайній» країні.
Небезпечний схил
Такі процеси часто починаються поволі — як у випадку Норвегії — та швидко набирають обертів. Уже цього тижня кілька країн Європи, зокрема Франція та Британія, заявили про можливі економічні санкції проти Ізраїлю.
Учора Велика Британія через міністра закордонних справ Девіда Леммі повідомила про замороження переговорів щодо оновлення торговельної угоди з Ізраїлем і оголосила про виклик ізраїльського посла через блокаду і брак гуманітарної допомоги. ЄС також заявив про можливе розірвання торговельної угоди з Ізраїлем через сумніви щодо дотримання прав людини.
Ці дії одразу впливають на біржі та ринок нерухомості. Після того як суд або уряд висловлює свою позицію, багато інституційних інвесторів змушені діяти відповідно. Ті, хто не продає свої ізраїльські активи, можуть бути тавровані як такі, що «співпрацюють» з Ізраїлем.
Так, ринки бездушні, і завжди знайдеться покупець, але ясно одне — всі ізраїльтяни заплатять високу ціну за дії уряду: або через падіння вартості активів, або через збільшення прибутковості облігацій у порівнянні з іншими країнами.
Наскільки великою може бути «ізраїльська знижка»? Важко сказати. Але якщо уряд не відмовиться від політики контролю Гази та блокади, ми побачимо приклад минулого — держав, які стали вигнанцями в очах Заходу.
Південна Африка, де до початку 1990-х панував апартеїд, — яскравий приклад. У 1980-х акції на Йоганнесбурзькій біржі торгувалися зі знижкою 30–50% порівняно з іншими країнами з подібним розвитком. Дохідність південноафриканських облігацій перевищувала аналогічні папери на 2–6 відсоткових пунктів. А валюта знецінилась на 80% з 1961 до 1980 року.
Коли країна стає ізгоєм, її фінансові ринки стрімко занепадають: падає активність, зменшуються мультиплікатори, зростає ризик, і ринок «висихає».
Немає жодних сумнівів: якщо Ізраїль не змінить політику в Газі, те, що сталося з ринком ПАР — багатої країни з ресурсами та тісними зв’язками з Лондоном — може повторитися і з Ізраїлем.
Багато фондів продадуть активи, країни введуть санкції, і наслідком стане падіння вартості всіх активів зі словом «Ізраїль»: акцій, облігацій, приватних компаній, стартапів і навіть нерухомості.
Не вірите? Запитайте себе: ви б купили цінні папери країни з Латинської Америки чи Азії, яку звинувачують у «військових злочинах», яку бойкотують великі держави, і з якої масово виводяться інвестиції? Скоріш за все, ні.
За матеріалами TheMarker, Ю.Л. На фото: роздача їжі в благодійній кухні в Хан-Юнісі, Газа. AP/Abdel Kareem Hana
