Яким має бути наступний крок до відновлення нашого потенціалу стримування
Близько восьми років я був членом комісії кнесету із закордонних справ та оборони і більше половини з них – головою підкомісії з готовності ЦАХАЛу до війни та поточного забезпечення безпеки.
Протягом цих років підкомісія під моїм головуванням займалася планами ЦАХАЛу щодо ведення війни на різних аренах, питаннями цілей війни та значенням терміна «рішуча перемога на поточних полях битв». При цьому в силових структурах існувала спільна згода, що рішуча перемога, як вона визначалася і як це було прийнято до Війни Судного дня, не має відношення до війн, що відбулися відтоді.
Досягнення, потрібне від ЦАХАЛу, як було тоді визначено, а значить, і для нинішньої концепції розгрому ворога має такий самий сенс: «істотний збиток противнику, який змінить його бажання та здатність діяти агресивно проти Ізраїлю на тривалий час».
Тому термін «знищення ХАМАСу», який неодноразово повторюється у статті професора Йєдідьї Штерна (Haaretz, 25.01.2024), а також у заявах прем’єр-міністра, є вельми приблизним і нечітким поняттям, яке не має оперативного значення. Професор Штерн резюмує статтю словами: «Якщо ми зупинимо війну зараз, це означатиме відмову від рішучої перемоги, що серйозно зашкодить нашому потенціалу стримування».
Щоб обґрунтувати свій аргумент, Штерн повертається до Війни Судного дня і стверджує, що «явна перемога у Війні Судного дня… принесла нам мирну угоду з найбільшим та найсильнішим з наших сусідів».
Наша перемога на полях битв у Війні Судного дня не підлягає сумніву, але на стратегічному рівні своєї мети досяг президент Єгипту Анвар Садат, а не ми. Саме підрив статус-кво, за який тримався Ізраїль і який президент Садат зруйнував, зрештою призвів до мирної угоди з Єгиптом.
Зі статті можна зробити висновок, що стримування противника або існує, або не існує, а це не так. Стримування немає якогось абсолютного значення ні щодо конкретного противника, ні щодо термінів його дії. Так, наприклад, стримування Ізраїлем «Хізбалли» – організації, значно сильнішої за ХАМАС – було і існує досі, з 2006 року, майже 20 років, але воно провалилося і не стримало ХАМАС, найслабшого з наших ворогів, 7 жовтня.
Я згоден з професором Штерном, який стверджує, що «землетрус», викликаний вторгненням ХАМАСу в Західний Негєв, разом із державним переворотом «різко змінив реальність нашої країни унікальним чином в історії». Незважаючи на це, далі у статті він стверджує, що це був «одноразовий крок, який сам по собі не схиляє шальки терезів у загальному балансі стримування».
Провал 7 жовтня був не «одноразовим кроком» ХАМАСу, найслабшого з наших ворогів, а скоріше стратегічним кроком, який серйозно зашкодив ізраїльському стримуванню.
Вже одразу тієї проклятої суботи ХАМАС досяг як мінімум двох із трьох своїх стратегічних цілей: серйозно підірвати імідж військової могутності Держави Ізраїль та зупинити процес зближення між Ізраїлем та Саудівською Аравією.
Третя мета і, можливо, найважливіша з усіх також буде з високою ймовірністю досягнута: в обмін на звільнення всіх наших заручників буде звільнено терористів з кров’ю на руках, які ув’язнені в Ізраїлі.
Відновлення ізраїльського стримування по відношенню до всіх наших ворогів вимагатиме часу. Головний необхідний крок для цієї мети вже було зроблено Ізраїлем: завдано надзвичайно серйозних збитків військовому потенціалу ХАМАСу (одночасно постраждали тисячі палестинців у секторі, було зруйновано інфраструктуру та житлові будівлі, що стало результатом проникнення ХАМАСу у середовище цивільного населення). Цей крок необхідний для відновлення ізраїльського стримування, але цього недостатньо.
Доповнюючий крок не втрачено, як стверджує Штерн, який пише, що «ми вступили в рутину війни», яка неминуче призведе до того, проти чого він справедливо застерігає, – «занурення в болото Гази». Додатковий крок щодо встановлення ізраїльського стримування, який слідує за успішними військовими діями, може відбутися лише «наступного дня», і це – створення іншого уряду в секторі Газа. Тільки таким чином влада ХАМАСу буде викорінена.
Це дія, яку намагається просувати американський президент Джо Байден, але, на жаль, проти неї виступає прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу. Такий крок вимагатиме у тій чи іншій формі участі Палестинської автономії і, швидше за все, призведе до нормалізації відносин Ізраїлю з Саудівською Аравією, а саме зрив цієї нормалізації був однією з цілей ХАМАСу.
І все це ще до того, як згадана необхідність досягнення мети війни (першої, на мій погляд) – звільнення заручників, яка буде повністю досягнута лише після припинення бойових дій. З продовженням бойових дій, як визнає професор Штерн, пісок у годинах життя викрадених, яких утримує ХАМАС, вичерпається – факт, який автор статті майже повністю ігнорує.
Джерело: міністр внутрішньої безпеки у 36-му уряді Ізраїлю Омер Бар-Лев, “ХаАрец”
Фото: прес-служба ЦАХАЛу
