Як виживають українські біженці в Ізраїлі?
Економічна криза і політична турбулентність, що охопили Ізраїль після «чорної суботи», вдарили по кожній родині. І як це зазвичай буває — найгірше довелося найслабшим. «Деталі» спробували розібратися, як виживають у нинішніх реаліях українські біженці, які перебувають у нашій країні.
Що їм допомагає пережити цей час? Які можливості для них відкриті? — на ці та інші питання «Деталей» відповіли Зоя Левітін і Ростислав Єшурін, співробітники єврейської американської благодійної організації HIAS. Вони безкоштовно допомагають у пошуку роботи та інших організаційних питаннях 800 громадянам України, які тимчасово проживають на території Ізраїлю.
За їхніми словами, після «чорної суботи», коли, здавалося б, вся увага країни переключилася на свої потреби, про біженців не забули. І навіть навпаки.
«Ізраїльтян хвилює доля українських біженців. Навіть після 7 жовтня цей інтерес і турбота не згасли, а навпаки — посилилися. Ми стали краще розуміти, що наше життя в один день зі стабільного і зрозумілого може стати трагічним. Але при цьому — кожен може зробити його трохи кращим. Наприклад, дати біженцю роботу, що в цьому році стало абсолютно критичним фактором виживання», — кажуть вони.
Практично всі українські біженці опинилися в Ізраїлі завдяки тому, що тут у них живуть або родичі, або близькі друзі. І якщо в 2022 вони з ентузіазмом допомагали, то через два з половиною роки фінансова та інша відповідальність за приїжджих перетворилася для приймаючої сторони на непосильний тягар: як фінансовий, так і моральний.
Як правило, приймаюча сім’я — самі не дуже багаті люди, репатріанти останніх хвиль, пояснюють Зоя і Ростислав. Допомога, яку отримують біженки від своїх чоловіків з України, рідко перевищує 300 шекелів. Там це гроші, тут — один похід до магазину.
Мої співрозмовники підкреслюють, що головна потреба українських біженців в Ізраїлі — це… робота. Можливість самим себе забезпечувати.
Порушення прав і сексуальні домагання
Станом на літо 2022 року в Ізраїлі проживало 14 528 біженців з України. З них близько 4000 покинули Ізраїль під час (і внаслідок) війни «Залізні мечі».
«Є кілька проблем із українцями, що залишилися. Багато хто з них досі не в курсі, що мають право легально працювати в Ізраїлі, — розповідає Зоя. — Деякі натрапили на роботодавців, які переконували біженців, що їхнє працевлаштування порушує закон. Насправді це не так»
Є лише кілька обмежень. По-перше, щоб влаштуватися на роботу, біженець повинен перебувати в країні понад 90 днів (це легко перевіряється). До речі, навіть ті люди, які приїхали до 2022 року і перебували на території Ізраїлю нелегально — зараз теж можуть працювати легально.
По-друге, біженці можуть працювати абсолютно на всіх посадах, крім держслужб, з дотриманням усіх прав, які є і у громадян Ізраїлю.
Крім того, роботодавець зобов’язаний забезпечити медичне страхування для іноземних працівників. Дітей українців в Ізраїлі страхує каса Leumit.
— Наскільки біженці в курсі своїх прав?
— На жаль, у них все ще багато хибних уявлень. Одне з поширених хибних уявлень, з яким мені доводилося стикатися, полягало в тому, що біженці вважали, що раз роботодавець не видав їм «розрахунковий лист» («тлуш»), то він не зобов’язаний їм платити і може утримувати їхню зарплату.
Ми в таких випадках пояснюємо: навіть якщо ваш роботодавець не дотримується правил, не видає «тлуш» і не включає вас в офіційну відомість, він все одно зобов’язаний вам виплатити зарплату. І ви можете поскаржитися і отримати свої гроші. Не суть важливо репатріант ви чи біженець — захист прав працівників в Ізраїлі поширюється на всіх, навіть у разі незаконного найму «людини без правильної візи».
Також роботодавець не має права платити біженцям менше мінімальної зарплати.
— З якими порушеннями їхніх трудових прав ви стикаєтеся найчастіше?
— Найчастіше біженці скаржаться на колишніх роботодавців, які не заплатили їм ту чи іншу компенсацію.
Був випадок, коли людині не виплатили компенсацію за отриману на роботі травму. Іноді таке трапляється через збій у комунікації. Але найчастіше це — «не заплачу, авось, спрацює». На щастя, ця проблема в більшості випадків вирішується дзвінком адвоката.
Є кілька способів отримати безкоштовну юридичну допомогу, пояснює Зоя.
Біженець може або звернутися безпосередньо до HIAS, або до уповноваженого з прав іноземних робітників у міністерстві праці. Можна також зателефонувати до некомерційної організації «Кав ле-овед». Вона консультує як громадян країни, так і іноземних працівників. До речі, у неї є сторінка російською мовою.
Також, на жаль, актуальна тема сексуальних домагань до біженок на робочому місці, зазначає Зоя.
«Більшість тих, хто приїхав з України, — це жінки в уразливому становищі. Ми застосовуємо кілька методів для того, щоб захистити їх від сексуального насильства, — розповідає вона. — По-перше, ми самі їм допомагаємо в пошуку роботи і кожного потенційного роботодавця «просіюємо через сито». Будь-яка підозріла пропозиція відхиляється, і ця людина назавжди залишається в нашому «чорному списку». Нещодавно, наприклад, мені надіслали дивну пропозицію — знайти «двох дівчат для роботи в Бат-Ямі»…
І друге — ми створюємо коло підтримки для жінки і даємо їй зрозуміти, що вона не одна», — додає Зоя.
За її словами, насправді, нечистоплотних роботодавців в Ізраїлі набагато менше, ніж законослухняних. І рівень емпатії до українських біженців у середньому зашкалює.
— Дуже часто я чую розповіді, як роботодавці, дають понад належне: їжу, одяг, подарунки тощо.
— А яку безкоштовну допомогу біженцям надаєте ви?
— Ми пропонуємо супровід з питань працевлаштування та допомогу в інтеграції. Після 7 жовтня наша програма перетворилася ще й на програму фінансової допомоги. У рамках програми було виділено 800 тисяч шекелів нужденним.
Що стосується працевлаштування, у нас є спільнота в Telegram. Ми проводимо заходи і в офлайні, наприклад, ярмарки працевлаштування або курси. Все це безкоштовно для біженців.
Вакансії до нас надходять з агентства з працевлаштування, заснованого вихідцями з України. Його власники у скрутну хвилину вирішили «підтримати своїх». Друге джерело вакансій — «Союз ремісників півночі Ізраїлю». Загалом у нас в базі кілька десятків перевірених роботодавців, які прагнуть набрати на роботу українських співробітників і дуже добре до них ставляться. Ми їх навчаємо як правильно прийняти в компанію українців.
— На які вакансії можуть розраховувати українські біженці зараз, у непростий час? І чи існує хоч якийсь шанс для них працювати на, скажімо так, нефізичній роботі?
— Найчастіша вакансія, яку шукають жінки-біженки — це робота з догляду. У їхньому пріоритеті кар’єра не стоїть на першому місці. Головне — прогодувати і поставити на ноги дітей. Чоловіки віддають перевагу заводам — роботі з металами, з паянням тощо. Там більше платять.
В основному, всі роботи фізичні. Але я ніколи не кажу їм — це ваша стеля. Завжди є шанс отримати роботу кращу. В ідеалі — поєднати це з минулою кар’єрою. Ми готуємо їх до цього: вчимо складати резюме, працювати з чатом GPT. Проблема в тому, що хайтек в Ізраїлі не перебуває на підйомі. Зараз фірми навіть не запрошують початківців програмістів на співбесіду.
«Ми зробили найважливіше»
«Коли українські біженці тільки почали приїжджати до Ізраїлю, ми усвідомили одну важливу річ. Що було, коли сюди приїжджали вихідці з інших країн? Першим ділом вони починали формувати своє «підтримуюче ком’юніті».
З українцями було по-іншому. Як сказала нам одна біженка — українці звикли жити самі по собі, в якомусь невеликому колі друзів, а поняття «громада» було їм досить незрозуміле», — розповідають Зоя і Ростислав.
«Ми зрозуміли, що повинні допомогти їм побудувати свою українську спільноту або мережу спільнот, де вони зможуть вчитися жити в новій реальності, навчатися новим навичкам, просувати ініціативи всередині і поза ком’юніті.
Для нас такий підхід дуже органічний. Ми єврейська організація, діємо відповідно до єврейських цінностей. Побудова громади для нас — база».
«Ми також допомагаємо їм стати менеджерами соціальних проектів. У нас є одна українська психотерапевтка, яка змогла зробити чудовий проект по роботі з динамікою в сім’ї. Українська сім’я пережила величезні потрясіння. Батьки залишилися в Україні, жінки з дітьми поїхали. Часто змінився склад «жіночої» частини — наприклад, до них приєдналася бабуся або тітка.
Динаміка змінилася, кордони змінилися, правила змінилися. Про це мало хто говорить. А тим часом, це величезна проблема», — кажуть волонтери.
«Спільнота — це не просто можливість виговоритися і розповісти, через що вони пройшли. Це не просто група підтримки. Це свого роду «мозковий штурм», в результаті якого на багато проблем люди починають дивитися по-іншому. Вони бачать рішення, які до цього не могли знайти.
Деякі дівчата кажуть, що їхнє життя стало організованішим, вони стали сприймати своє життя як деякий проект, який можна постійно покращувати.
Багато хто вирішив поїхати з Ізраїлю — в Україну, Канаду, Європу. І в цьому ми теж бачимо позитивне явище. Воно означає, що у них з’явилася енергія на ще один важкий переїзд».
«Одного разу я побачив, як одна жінка в буквальному сенсі танцювала від радості, — додає Ростислав, — і коли я її запитав чому, вона відповіла — «Я тепер не самотня». Вона приїхала і зупинилася в готелі, який погодився на якийсь час прихистити біженців безкоштовно. Але потім її попросили звільнити номер. Вона вже приготувалася ночувати на вулиці. Повертатися їй було нікуди. Але підтримка людей дала їй потрібну енергію, вона знайшла другу роботу і змогла зняти квартиру. Зараз у неї все добре».
Автор: Тетяна Воловельська
Фото: AP Photo/Maya Alleruzzo
