Як виглядатиме ізраїльська окупація 75% території Гази?
Нарешті розкрито справжню мету війни. «Військові джерела» передбачають, що протягом двох місяців п’ять дивізій контролюватимуть 75% території сектору Газа.
Оскільки ця земля — не пустка без людей, для досягнення цієї мети було розроблено чіткий план дій. Буде створено вісім центрів розподілу їжі, які обслуговуватимуть близько двох мільйонів осіб, а населення буде сконцентровано в трьох районах у центрі Гази.
Звісно, немає жодної гарантії, що заручники перебуватимуть саме на цих 75% території, адже Армія оборони Ізраїлю пообіцяла не діяти в районах, де можуть утримуватися заручники, і вся діяльність ЦАХАЛу буде координуватися з підрозділом, відповідальним за їхній пошук. Але в будь-якому разі заручники вже втратили значення. Вони вже зробили свій внесок — «віддали» нам ці 75% у рамках угоди «земля в обмін на заручників».
Родзинка цього плану в тому, що 25% Гази все одно залишаться, щоб виправдати продовження війни, аби ми не розслабилися. Це надихаючий прогноз, який задовольнить прагнення народу, що жадає помсти.
Замість того, щоб щодня вбивати десятки чи сотні людей, руйнувати ще одну лікарню і ще одну школу, зіштовхуватись з критикою як всередині країни, так і з боку світової спільноти, а також з неприємними питаннями — мораль, справедливість, Ейнав Цанґаукер і міжнародні суди — окупація Гази «вирішить» усі проблеми. Вона дасть нам таку бажану впевненість, якої нам не вистачало, без якої ми відчували відчуженість, нестабільність і брак перспектив.
Бо як тільки 75% — вирішальна більшість будь-якими підрахунками — стануть «нашими», ми більше не запитуватимемо «доки це триватиме». Очевидна відповідь — «назавжди. На віки вічні».
Відтепер «75 відсотків» стане ізраїльським географічним поняттям, як «Юдея і Самарія» (Західний берег), «Йорданська долина» чи «об’єднаний Єрусалим». І з цим досвідом уже можна буде планувати майбутнє і створювати нормальний, стабільний порядок денний — без сюрпризів, потрясінь і надій на кращі часи, бо саме ці часи й стануть «кращими».
Чоловіки призовного віку повернуться до звичного способу життя, в якому носять форму по пів року. Діти звикнуть, що батько вдома лише час від часу. Ультраортодокси більше не боятимуться призову, бо ЦАХАЛ довів, що й без них може окупувати Газу. А для ізраїльських бізнесменів, особливо тих, хто продає їжу чи намети, відкриється нове вікно можливостей із двома мільйонами нових клієнтів.
Міністерство туризму заохочуватиме агентів і гідів возити туристів до об’єктів військової спадщини — не в південні населені пункти Ізраїлю, що не змогли себе захистити і тим самим зганьбили спадщину мужності єврейського народу, а по всій Газі. Це буде флагманський проєкт міністра освіти Йоава Кіша, який, без сумніву, вже старанно працює над створенням підручників про героїзм наших солдатів, що подарували нам цю велику перемогу над 75 відсотками.
Школи будуть зобов’язані возити учнів у Газу, щоб ті побачили, як добре Ізраїль поводиться з двома мільйонами мешканців Гази, які мирно живуть у гігантських таборах. Учителі, які пройшли спецкурси по Газі, координуватимуть ці візити з часом роздачі їжі — коли приїжджають гуманітарні вантажівки — і закликатимуть учнів брати приклад з населення Гази, яке так гарно стоїть у чергах за їжею.
«Звісно, навчання тривало довго і подекуди вимагало сили, бо йшлося про приручення людських тварин», — вихвалятиметься вчитель. — «Але подивіться на результати».
«А нам можна кидати їм їжу? — запитає один з учнів. — Вони їдять бамбук?»
«Поки що ні, — відповість учитель. — Вони не повинні звикати до нашої їжі, бо вона може їх убити».
Також можна буде припинити «екстрені випуски» на телебаченні, демонтувати втомливі панелі експертів і повернутися до мирного ефіру зі звичайними репортажами про звичайні теракти.
Лише стримінгові сервіси іноді показуватимуть фільм «Зона інтересу» про ідилічне життя нацистського коменданта й його родини поруч із концтабором.
Цві Барель, «ХаАрец», Н.Б.
Фото: прес-служба ЦАХАЛу
