Як Трамп тисне на Нетаньягу в угоді щодо Гази
30 березня 1988 року Біньямін Нетаньягу оголосив про відставку з посади посла Ізраїлю в ООН. Причиною він назвав зустріч держсекретаря США Джорджа Шульца з двома арабо-американськими професорами – Едвардом Саїдом та Ібрагімом Абу-Лугодом. Вони офіційно не представляли Організацію визволення Палестини (ОВП), але були членами Палестинської національної ради, пов’язаної з ОВП.
Нетаньягу заявив, що зустріч із цими особами підняла “важливіше питання про цінність американських зобов’язань” перед Ізраїлем. Тому він пішов у відставку, щоб мати змогу “вільно” висловити свою незгоду.
Це був недипломатичний крок з його боку з двох причин. По-перше, він давно планував залишити посаду, щоб балотуватися в Кнесет від партії “Лікуд”. Зустріч Шульца лише дала йому привід зробити це ефектно. По-друге, Шульц був його наставником і допоміг йому налагодити зв’язки у Вашингтоні. Атака на Шульца перед його візитом до Ізраїлю була невдячним жестом.
Трамп та переговори з ХАМАСом
Минуло 37 років. Тепер адміністрація Трампа веде прямі переговори з ХАМАСом – угрупованням, яке досі заявляє про намір знищити Ізраїль і яке 7 жовтня 2023 року вчинило різанину. Офіційна мета США – домовитися про звільнення заручників в обмін на продовження перемир’я.
Це безпрецедентний крок. Жодна адміністрація США раніше не спілкувалася напряму з ХАМАСом. Якби це зробив Джо Байден, ізраїльські праві вже б лунали із жорсткою критикою. Але від Нетаньягу – жодної реакції. Уряд Ізраїлю висловив незгоду через свого представника Рона Дермера, але офіційних заяв не було.
Нетаньягу боїться конфлікту з Трампом
Нетаньягу – не єдиний світовий лідер, який обережно вибудовує відносини з Трампом, щоб не роздратувати його. Але, крім зовнішньої політики, він ще й переймається внутрішньою реакцією на будь-які ознаки розбіжностей з Трампом.
Нетаньягу і захоплюється Трампом, і заздрить йому. Він хоче насолоджуватися владою, як американський президент, і прагне бути його найближчим союзником. Але водночас він змушений миритися з тим, що команда Трампа бере під контроль переговори про перемир’я, не враховуючи його власні плани.
Після перемоги Трампа на виборах помічники Нетаньягу спробували применшити значення питання заручників, натякаючи, що більшість із них уже мертві. Але Трамп отримував точніші дані, і його прихильники лобіювали тему звільнення ізраїльтян. Неочікувано для всіх Трамп взяв цю справу під особистий контроль.
Нетаньягу змінює тактику
Раніше Нетаньягу уникав теми заручників, побоюючись реакції своїх ультраправих союзників, які виступають проти будь-якої угоди з ХАМАСом. Але тепер він змінив підхід. Якщо раніше він просто фотографувався із визволеними заручниками, то тепер його офіс активно шукає тих, хто готовий зустрітися з ним або хоча б поговорити телефоном.
Причина зрозуміла: делегація звільнених заручників готувалася до зустрічі з Трампом у Білому домі. Нетаньягу довелося наздоганяти події.
Після 7 жовтня Байден підтримував контакти з родичами заручників більше, ніж це робив Нетаньягу. Але тоді ізраїльський прем’єр не вважав за потрібне наслідувати американського президента. Інша справа – Трамп. Хоча він навіть не може знайти Ізраїль на карті, праві ізраїльтяни вважають його “найпроізраїльським президентом” в історії.
Трамп – шанс і загроза для Нетаньягу
Нетаньягу використав перемогу Трампа, щоб “перезапустити” свою кар’єру, стверджуючи, що повернення “дружнього” президента дозволить нарешті досягти “повної перемоги” у війні. Його рейтинги почали зростати завдяки “ефекту Трампа”.
Але Трамп – не лише союзник, а й небезпека. З Байденом, Бараком Обамою чи Біллом Клінтоном Нетаньягу міг відкрито сперечатися. Він навіть вигравав від протистояння з непопулярним серед ізраїльських правих Обамою. А от відкритий конфлікт із Трампом означав би втрату підтримки з боку правого електорату.
Саме тому ще до інавгурації Трампа Нетаньягу погодився на перемир’я з “Хізбаллою” в Лівані та з ХАМАСом у Газі. Ці угоди розробляла адміністрація Байдена, але Нетаньягу змусив прийняти їх страх перед Трампом.
Нетаньягу хоче бути як Трамп
З моменту першої перемоги на виборах 1996 року Нетаньягу мріяв мати такі ж повноваження, як американський президент. Він не головнокомандувач армії, не може просто так звільнити генералів чи керівників розвідки.
Останні місяці він намагається позбутися посадовців, які йому заважають. Він уже змусив піти у відставку начальника Генштабу Герці Галеві. Але поки що не може звільнити голову служби безпеки ШАБАК Ронена Бара та генпрокурора Галі Бахарав-Міару.
Хто ухвалює рішення?
Хоч би що думали його виборці, Нетаньягу не став сильнішим після перемоги Трампа. З Байденом він міг чинити опір та відмовлятися від перемир’я. А тепер саме Трамп вирішує, чи буде другий етап угоди з ХАМАСом. І Нетаньягу нічого не може з цим зробити.
Фото: Ітай Рон
