Як працює підрозділ ударних безпілотників у Юдеї та Самарії
У першій половині 2023 року потік іранських грошей, що надходять до Юдеї та Самарії, досяг безпрецедентних масштабів. Закордонне командування ХАМАСу прийняло рішення вербувати бойовиків без тривалої перевірки їхньої лояльності організації, а просто виплачувати їм пристойну винагороду за кожен теракт. Кількість завербованих почала зростати, а разом із нею і кількість терактів. Вони ставали дедалі болючішими для Ізраїлю, і командувач Центрального військового округу генерал-майор Йехуда Фукс вирішив знову вдатися до точкових ліквідацій терористів з повітря. Востаннє ЦАХАЛ використовував цю тактику на Західному березі під час операції «Захисна стіна» у 2002 році.
Під командуванням генерал-майора Фукса армія розпочала операцію «Байт ва-ган», головною ціллю якої стали терористичні осередки в таборах палестинських біженців. Вона включала застосування ударних безпілотників для ліквідації як рядових бойовиків, так і їхніх командирів, які вже готові до вчинення теракту.
Підрозділ, що виконує ці завдання, був створений під керівництвом бригадного генерала Аві Балута, колишнього командира дивізії «Юдея і Самарія». Вважається, що він укомплектований найбільш якісними військовими професіоналами. «У нас служать лише колишні інструктори та представники командного складу, — пояснює командир підрозділу полковник запасу М. — Ми справді найкращі та професійні оператори ударних безпілотників».
Цей підрозділ дивізії «Юдея і Самарія» спочатку був «цілком секретним». Його бійці тісно взаємодіяли з військово-повітряними силами, розвідкою і іншими силами. Незадовго до операції «Байт ва-ган» підрозділ ударних безпілотників виконав своє перше бойове завдання. З повітря була атакована машина, яка виїхала з табору біженців Дженін. У ній перебували три терористи, які планували обстріляти КПП «Джаламі». Усіх їх було ліквідовано.
Майор Х., який відповідає у дивізії «Юдея та Самарія» за проведення спеціальних операцій, розповів, яким чином здійснюється координація дій між різними підрозділами. «Нам довелося чимало попрацювати для того, щоб порозумітися між усіма учасниками операцій, — каже він. – Зате тепер ми діємо як добре змащена машина. За час операції “Байт ва-ган” ми атакували 20 цілей. Таким чином нам вдалося пробити скляну стелю. Ми змогли довести, що можемо успішно виконувати покладені на нас завдання. Поряд з бойовими гелікоптерами та літаками, дрони стали важливою складовою ударної потужності ЦАХАЛу».
Вивчивши результати операції “Байт ва-ган”, армійське командування ухвалило рішення про розширення застосування ударних безпілотників. 7 жовтня дивізія «Юдея та Самарія» була приведена в стан найвищої боєготовності. До підрозділу ударних безпілотників приєдналися резервісти. Командування Центрального військового округу дало зрозуміти, що має намір провести ґрунтовну зачистку таборів палестинських біженців на Західному березі.
З початку війни підрозділи (за участю спецпідрозділу «Дувдеван», поліцейського спецназу та прикордонної поліції), що входять до складу дивізії «Юдея і Самарія», провели близько 200 операцій у таборах біженців. Майже всі вони розташовані в Самарії (за винятком табору Акабат Джабр на околицях Єрихона). Було заарештовано близько 3000 підозрюваних у причетності до терору, у тому числі 1500 активістів ХАМАСу, 350 терористів було вбито. Солдати ЦАХАЛу конфіскували понад 500 одиниць зброї. Підрозділ ударних безпілотників дивізії «Юдея і Самарія» виконав 40 бойових місій, внаслідок яких 70 терористів було вбито і стільки ж – поранено.
Газа та Західний берег – не одне й те саме
«Нам весь час доводиться боротися з серйозними викликами, — розповідає майор Х. — Терористи ховаються у вузьких провулках і підпалюють покришки, щоб створити димові завіси, які ускладнюють спостереження з повітря. Наша мета зрозуміла: якісна перевага ЦАХАЛу має відчуватися в кожній точці, і в Юдеї і Самарії наші солдати повинні мати свободу дій усюди. Підрозділ ударних безпілотників покликаний допомагати нашим бійцям, які опинилися в небезпеці».
«У низці випадків нам вдалося зупинити терористів ще до того, як вони виїхали до місця запланованого ними теракту, — розповідає Х. — Як людина, яка останнім часом неодноразово була в цих провулках, можу сказати: це дуже непросте завдання. Ширина деяких таких вуличок – не більше одного метра. Завдавати ударів у подібних умовах дуже складно. Як правило, ми просимо наших бійців, що знаходяться на місцевості, віддалитися від місця можливої атаки. Але в будь-якому випадку нам доводиться діяти в густонаселених містах і таборах біженців. Тому нам необхідно все точно розрахувати».
В одній із операцій у таборі біженців Дженін брали участь близько 1000 солдатів ЦАХАЛу. Тоді операторам ударних безпілотників довелося ухвалити відразу кілька складних рішень. «На кожному квадратному метрі був наш боєць, — розповідає майор Х. — Нам потрібно було точно знати місцезнаходження кожного з них, щоб завдати удару по терористам. Це не так, як у секторі Газа, коли на шосе виїжджає машина і проходить шлях у 3 кілометри. Там є час для того, щоб все обміркувати та ухвалити рішення. На Західному березі інакше. Там терористи можуть обстріляти з якогось будинку наших солдатів і зараз же втекти. Нам необхідно миттєво зрозуміти, як поєднуються дані візуального спостереження, те, що ми чуємо по зв’язку та зображення на екранах. Тільки так ми можемо виявити ціль та завдати по ній точного удару».
Оператор ударних безпілотників майор запасу Ш. під час війни встиг побувати на усіх фронтах. До розташування своєї частини він прибув 7 жовтня. «Мені з самого початку було ясно, що йдеться про дуже велику подію, – каже Ш. – Я почав свою роботу з селищ Західного Негева, а потім приєднався до наших сил у секторі Газа. На четвертому тижні війни мене направили до Юдеї та Самарії. У нас дуже своєрідна робота: ти керуєш безпілотником у секторі Газа, потім виходиш із вагончика, щоб поїсти та попити. Повертаєшся і керуєш безпілотником, який перебуває в Юдеї чи Лівані. На кожному фронті вони використовуються по-різному і умови роботи скрізь різні».
Під час виконання свого першого завдання в дивізії «Юдея і Самарія» Ш. не повірив своїм очам – на настільки серйозну небезпеку наражалися солдати ЦАХАЛу, які знаходилися на місцевості. «Це виглядало як справжня війна, — згадує він. – Ми звикли супроводжувати арешти підозрюваних у причетності до терору. У гіршому випадку наших солдатів можуть закидати камінням або направити в армійський джип сміттєвий бак, який горить. Тут все було по-іншому: терористи застосовували проти наших сил вибухові пристрої і стріляли з ближньої дистанції. І це не Газа і не Ліван – це Юдея та Самарія».
Ш. вважає, що в таких умовах робота ударних безпілотників набувають особливого значення. Якось наші сили увійшли до табору біженців Дженін, і ми виявили терористів на відстані 200 метрів від них, — розповідає він. – Раптом ми побачили спалахи внаслідок вибухів. Це терористи задіяли вибухові пристрої. Тієї ж хвилини всім стало ясно, що наші солдати перебувають у небезпеці. І водночас ми розуміємо, що це – не сектор Газа, що населення звідси нікуди не евакуювалося, що ми повинні дотримуватись міжнародного права і будь-яка наша помилка може коштувати дуже дорого».
Майор Х. розповідає і про важкі хвилини, які дивізії «Юдея та Самарія» доводиться переживати в цей час. Під час однієї із операцій у таборі біженців Дженін загинула сержант прикордонної поліції Шай Гармаї. Броньований джип, у якому перебували прикордонники, підірвався на великому вибуховому пристрої. Шай загинула, ще трьох бійців було поранено.
«Хоч би що відбувалося, під час роботи ти маєш залишатися холоднокровним і зосередженим, — каже Х. — Ніхто не встає зі стільця доти, доки останній солдат не залишає місце проведення операції. Бувають інциденти, які для нас завершуються дуже важко. Але ми знаємо, що зробили максимум можливого. Ми бачили групу терористів, яка кидає заряд вибухівки у наших солдатів. Ми відразу атакували їх з повітря. Семеро терористів було знищено. Яка наша кінцева мета? Забезпечити ЦАХАЛу максимальну свободу дій у таборах біженців, які є осередком зла. Для цього ми маємо продовжувати інтенсивно працювати».
«Ми практично щодня розробляємо нові операції, — продовжує Х. — Противник повинен постійно відчувати, що його переслідують, але не повинен розуміти, звідки і коли може бути удар. Це може бути так, як під час операції у лікарні у Дженіні, коли наші спецпризначенці переодяглися у санітарів. Це може бути маленький загін, а може бути 1000 солдатів. Ми знаємо, що терористи перебувають у страху. У пошуках укриття вони перебігають із будинку до будинку, з провулка до провулка. Колись вони вільно розгулювали зі зброєю вулицями, сьогодні їм страшно. Вони знають, що якщо вони затримаються десь на зайві півхвилини, по них прилетить ракета».
«Ми привчаємо супротивника до думки про те, що наша армія – сильна, і вона перебуває всюди, – каже П., офіцер розвідки підрозділу ударних безпілотників. – Наше головне завдання – захист військовослужбовців, які перебувають на території. Ми бачимо, як терористи стрімко переміщуються з одного провулка в інший і передаємо інформацію про їхнє місцезнаходження солдатам, які беруть участь в операції. Таким чином, нам вдається відвести від них загрозу».
«Ми готові зробити все необхідне, щоб виконати поставлені перед нами завдання, – каже командир підрозділу ударних безпілотників М. – Ми розпочали цю війну в секторі Газа та продовжили в Юдеї та Самарії, де зовсім інші умови. Нам вдалося досягти значних результатів у боротьбі з терором. При взаємодії із представниками інших родів військ ми знищили, наприклад, п’ятьох командирів терористів у таборі біженців Нур Аш-Шамс біля Тулькарма. Але час докладно розповідати про всі операції ще не настав».
Джерело: Амір Бухбут, Walla
Фото: прес-служба ЦАХАЛу
