Як помилки ХАМАСу та режиму аятол дозволили Нетаньягу розпочати наступ на Іран
З погляду вищого командування Армії оборони Ізраїлю цього разу сумнівів немає: Ізраїль завершив раунд війни з Іраном з очевидною перемогою. Ядерному проекту Ірану та його ракетним системам було завдано серйозної шкоди, а керівництво в Тегерані, яке втратило багатьох високопосадовців, позбулося й відносного відчуття впевненості, з яким діяло в регіоні досі.
ЦАХАЛ і Моссад досягли поставлених перед ними на початку кампанії цілей: створити умови, які перешкоджають перетворенню Ірану на ядерну державу, і зміцнити стратегічне становище Ізраїлю. Ці завдання було виконано швидше, ніж очікувалося, і з меншими втратами, ніж прогнозувалося в перших сценаріях.
Начальник Генштабу ЦАХАЛу Еяль Замір не порівнює нинішній період з часами Війни за незалежність і не очікує параду перемоги. Але він знає, що за останні два тижні армія під його командуванням провела найвіддаленішу і найскладнішу операцію в історії Ізраїлю, запобігши потенційній екзистенційній загрозі.
Військовий кабінет схвалив операцію, розуміючи, що цього разу ізраїльське суспільство не витримає ще однієї поразки. Від початку перемир’я Генштаб розглядає цю кампанію як початок можливості досягнення ширшої та амбітнішої мети — завершення регіональної війни на тому фронті, з якого все почалося: в секторі Газа, з перспективою розв’язання ситуації із заручниками.
Політика, розвідка і медіа: знову у трикутнику
На тлі суперечок щодо масштабу досягнень Ізраїлю та США ми знову входимо в знайомий — і небезпечний — «бермудський трикутник» між політикою, розвідкою і медіа. Для президента США Дональда Трампа було важливо представити одноразову атаку на ядерний об’єкт у Фордо як безпрецедентний успіх.
Коли американські медіа зменшили значення завданої шкоди, Трамп залучив до справи прем’єра Біньяміна Нетаньягу. Так з’явилася незвична заява від імені Ізраїльської комісії з атомної енергії (насправді — від Білого дому), а потім — виступ Заміра про серйозні пошкодження ядерної інфраструктури.
Проте на практиці впевненість Ізраїлю стосується лише частини об’єктів, які зазнали бомбардувань. Оптимізм ґрунтується не лише на пошкодженні об’єктів, а й на ліквідації ключових науковців. Щодо удару по Фордо, то даних поки замало.
Проект не знищено повністю
Фізичні збитки — серйозні, але проект не було повністю знищено. По-перше, для аналізу потрібно більше інформації. По-друге, важливу роль відіграють і “м’які” фактори — зокрема, атмосфера навколо верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї.
Ізраїль та США не знають достеменно, що сталося з 408 кг урану, збагаченого до 60%. Також складно оцінити, чи не підштовхне поразка у війні Хаменеї до демонстративного ядерного випробування.
Можливі інші сценарії: Іран може повернутись до переговорів, знову тягнучи час, або ж Трамп втратить інтерес і перейде до іншої теми. Він — не стратег на довгу дистанцію, а діяч ближнього бою, саме тоді, коли експерти наголошують на потребі довгострокової угоди.
Ізраїльське повітряне панування і розрахунок на бунт
Ізраїль частково зруйнував найважливіші проєкти режиму, в які вклали сотні мільярдів доларів: ядерну програму, ракети, регіональний вплив. Повітряне панування над Іраном у разі перемир’я буде складно зберегти, але удари протягом 12 днів продемонстрували: шлях відкритий.
Ця безпорадність, можливо, надихне іранців у майбутньому кинути виклик режиму. Але Іран все ще має близько 100 пускових установок і сотні ракет великої дальності. Ймовірно, одним із перших завдань буде відновлення виробництва балістичних ракет.
Провал Сінуара та початок війни
Провал Ірану і США повертає нас до 7 жовтня, коли ХАМАС вдарив з Гази. За кілька годин до різанини троє лідерів ХАМАСу надіслали листа Хасану Насраллі (лідеру «Хезболли»), закликаючи приєднатися до атаки. Вони вибачалися, що не повідомили точну дату, побоюючись витоку.
На відміну від пізніших заяв, у листі наголос робився на релігійних провокаціях правих партій в уряді Нетаньягу, особливо на Храмовій горі — жодного слова про судову реформу чи розкол у суспільстві.
Насралла та ліванський фронт
Рішення Насралли не втручатися повністю дозволило Ізраїлю організуватися на півночі. Після удару по друзькому місту в липні Ізраїль почав наступ, у жовтні увійшов до Південного Лівану, знищив бункери «Хезболли», а в листопаді терористичне угруповання капітулювало.
Проте важливо пам’ятати: на півночі ЦАХАЛ також був неготовим, як і на півдні. Сліпота щодо «двох терористичних армій» — у Газі й Лівані — була колективною. Лише опинившись перед неминучим, Ізраїль розпочав дії, до яких готувався роками.
Ініціатива — вирішальний чинник
ХАМАС застиг Ізраїль зненацька. Але Ізраїль зумів сам здивувати спочатку «Хезболлу», а потім і Іран. У всіх трьох випадках розвідданих було достатньо — все вирішили ініціатива, планування й вчасне ухвалення рішень.
Хаменеї теж помилився
Він, як і Насралла, вирішив спостерігати з боку у момент, коли Ізраїль був найбільш вразливим. А потім — у квітні — після ліквідації генерала в Дамаску, дав наказ на удар дронами та ракетами з території Ірану. Це обґрунтовувалося тим, що удар був по консульській будівлі. Внаслідок цього Ізраїль і США відновили удари.
Іран не врахував, що ізраїльська відповідь знищила частину їхньої ППО, і водночас пришвидшив свою ядерну програму, затягуючи переговори.
Нетаньягу: спроба переписати історію
Зараз прем’єр намагається представити себе героєм: 7 жовтня — нібито лише «збій», а всі винні вже зміщені. Він заявляє, що вже на другий день війни пообіцяв «змінити Близький Схід» — і виконав це.
Але свідчення Галанта, Айзенкота та інші матеріали свідчать: у перші дні війни Нетаньягу був розгублений, наляканий і не мав чіткого плану.
Журналіст Аміт Сегаль назвав 7 жовтня «Перл-Гарбором Ізраїлю», після якого Нетаньягу досяг історичної перемоги. Але насправді все виглядало значно менш сплановано, і попри перемир’я, кампанія ще далека від завершення.
Амос Харель, “ХаАрец”
Фото: Ітай Рон
