Як Ізраїль може перемогти у Лівані? Ось кілька варіантів
Починаючи з 7 жовтня 2023 року напруга на північному кордоні постійно зростала. Практично протягом цілого року «Хізбалла» вела війну на виснаження проти Ізраїлю. Десятки тисяч жителів прикордонних селищ були змушені залишити свої будинки. 19 вересня 2024 року ЦАХАЛ розпочав наземну операцію на території Лівану.
«Хізбалла», як і раніше, має великий арсенал ракет, що загрожує безпеці Ізраїлю. Проте значну його частину останнього часу вдалося знищити.
По військовій структурі бойовиків шиїтів завдано серйозного удару. Питання полягає в тому, як Ізраїль зможе закріпити досягнуті в Лівані успіхи. Існує кілька варіантів дій, які дозволять нам досягти перемоги та забезпечити спокій на північному кордоні — принаймні найближчими роками.
Один із них — створення ізраїльської військової адміністрації в Південному Лівані. Це означає, що ЦАХАЛ повинен окупувати частину території, розташованої між кордоном та річкою Літані, та здійснювати керування нею.
Заснування військової адміністрації дозволить Ізраїлю контролювати все, що відбувається в прикордонній зоні. Інфраструктура «Хізбалли», що створювалася тут роками, буде зруйнована.
Серйозною перевагою цього варіанта є надійний захист півночі країни від проникнення бойовиків із Лівану. Водночас окупація частини території сусідньої держави викличе небажану реакцію на міжнародній арені. Ізраїль, напевно, буде звинувачений у грубому зневажанні суверенітету Лівану.
Крім того, на окупованій території, ймовірно, розгорнеться збройний опір. Це загрожуватиме дислокованому в Південному Лівані контингенту ЦАХАЛу. Для його підтримки та забезпечення Ізраїлю знадобляться значні ресурси.
Ще один варіант рішення – угода на основі резолюції Ради безпеки ООН 1701. Його частиною мають стати переговори щодо врегулювання ситуації на ізраїльсько-ліванському кордоні. Така угода дозволить зміцнити вже існуючі домовленості та забезпечити розгортання ліванської армії на півдні держави, що призведе до зниження впливу «Хізбалли» у цьому регіоні.
Істотною перевагою цього варіанта є широка міжнародна підтримка та можливість домогтися спокою на північному кордоні без тривалої війни. Однак досягнення подібної угоди дуже залежить від бажання та здатності уряду Лівану утихомирити «Хізбаллу», що може стати дуже непростим завданням. Крім того, переговори про врегулювання конфлікту можуть затягтися і далеко не одразу принести результати, які будуть відчуватися на місцях.
Третій варіант полягає у створенні в Південному Лівані зони безпеки, глибина якої становитиме кілька кілометрів. Це дозволить ЦАХАЛу контролювати ситуацію в прикордонній зоні та припиняти спроби бойовиків «Хізбалли» наблизитися до кордону.
Історичний досвід доводить, що існування такої буферної зони значно знижує рівень загрози населеним пунктам півночі країни. Однак цей же досвід пов’язаний із збройним опором ізраїльській присутності на півдні Лівану, що веде до людських та матеріальних втрат.
Крім того, створення буферної зони також може спричинити засудження Ізраїлю в усьому світі та бути витлумачено як порушення міжнародного права.
Четвертий варіант — продовження бойових дій проти «Хізбалли» як «обмеженої військової операції». Так Ізраїль може продовжувати завдавати точкових ударів по бойовикам шиїтів, уникаючи повномасштабної війни.
Перевагою цього варіанта є можливість негайно реагувати на загрози, що виникають. У той же час, без чітких стратегічних цілей така операція може затягнутися і перейти в рутину постійних зіткнень, за якої будь-якої миті можлива ненавмисна ескалація воєнних дій.
Крім названих вище чотирьох основних варіантів, існують інші, які також не варто скидати з рахунків.
Один із них — це прямі чи опосередковані переговори з «Хізбаллою» про припинення вогню та досягнення певних домовленостей. Шанси на досягнення такої угоди видаються незначними. Але відкриття такого переговорного каналу може допомогти уникнути непорозумінь та зміцнити безпеку на північному кордоні.
Водночас слід врахувати репутаційні та політичні ризики, з якими пов’язані переговори з терористичною організацією.
Ще одним варіантом є посилення міжнародного тиску на «Хізбаллу» та її головних союзників — Іран та Сирію. За допомогою дипломатичних зусиль західних та помірних арабських держав можна спробувати перекрити потоки постачання ліванських бойовиків.
Цього можна досягти за допомогою економічних санкцій, юридичних постанов тощо. Разом з тим ефективність подібного тиску все ж таки викликає сумніви. Цілком ймовірно, що «Хізбалла» знайде спосіб подолати накладені на неї санкції.
Додатковим кроком, який може зробити Ізраїль, є зміцнення власної системи ППО та розгортання додаткових комплексів систем «Залізний купол», «Чарівна паличка» та «Залізний промінь». Це може суттєво знизити загрозу, яку становлять ракети та безпілотники «Хізбалли».
Варто посилити і цивільну самоорганізацію у прикордонних селищах, підвищивши готовність тилу до можливих атак противника. Такий варіант дозволить зміцнити безпеку Ізраїлю без продовження конфлікту.
Разом з тим, це лише часткове вирішення проблеми, що не веде до ослаблення «Хізбалли» та знищення її прикордонної інфраструктури.
В арсеналі Ізраїлю є також таємні операції та кібератаки. З їхньою допомогою «Хізбаллі» можна завдавати чутливих ударів, уникаючи прямого збройного зіткнення. Перевагою цього варіанта є можливість послаблювати супротивника, залишаючись йому невидимим.
Проте слід пам’ятати, що такі диверсії приносять обмежений результат у порівнянні з наземною операцією. А виявлення ворогом спрямованих проти нього таємних дій може призвести до розростання конфлікту.
І як останній варіант можна назвати збільшення тиску на головних спонсорів «Хізбалли» — Іран і Сирію. За допомогою широких міжнародних зусиль можна спробувати обмежити потоки зброї та грошей, які прямують до Ірану. Однак цього може бути недостатньо для того, щоб завадити супротивникові нарощувати свої сили. А пряме зіткнення з Іраном та Сирією може призвести до масштабної регіональної війни.
Отже, Ізраїль має кілька варіантів, і кожен з них має свої переваги і недоліки.
Створення військової адміністрації або зони безпеки на півдні Лівану може усунути певну загрозу, але це пов’язано з іншими ризиками — ймовірністю людських втрат і жорсткою міжнародною реакцією.
Угоди та посилення тиску на противника можуть стати дипломатичним вирішенням проблеми, але це залежить від доброї волі третіх країн та їхньої здатності вплинути на ситуацію. Ізраїль також може зміцнити внутрішню безпеку та продовжити проведення таємних операцій, але це лише часткове вирішення проблеми.
Головне завдання перед Ізраїлем — знайти правильний баланс між продовженням військових дій, дипломатією та зміцненням власної безпеки.
При цьому слід постійно враховувати і міжнародне становище, і становище громадян з обох боків кордону. Для прийняття рішень у такій ситуації необхідні глибокий аналіз того, що відбувається, ретельний розрахунок усіх ризиків та стратегічне мислення.
Напевно, можна сказати лише одне: становище на півночі складне. Чарівного рішення, здатного раз і назавжди забезпечити безпеку Ізраїлю, сьогодні не існує.
Можливо, що поєднання вищеназваних варіантів — з урахуванням змін, що відбуваються на місці та на міжнародній арені — допоможе встановити довгоочікувану стабільність на північному кордоні.
Фото: Гіль Еліягу
