Як довго арабські лідери зможуть ігнорувати гнів своїх громадян?
З 7 жовтня Близький Схід охопили масові протести. Єгиптяни проводили демонстрації солідарності з палестинцями, як іракці, марокканці, тунісці та єменці, які вийшли на вулиці у величезних кількостях. Йорданці порушили давні червоні лінії, спробувавши штурмувати ізраїльське посольство, а Саудівська Аравія призупинила переговори про нормалізацію відносин з Ізраїлем, частково через лють свого народу щодо війни Ізраїлю в секторі Газа.
Ці протести контрастують з недавніми діями арабських урядів, які свідчать про готовність співпрацювати з Ізраїлем у питаннях безпеки – зокрема щодо протистояння Ірану. Влада держав Перської затоки, згідно з повідомленнями, заздалегідь попередила США про плани Тегерана випустити сотні ракет і безпілотників по території Ізраїлю, а Йорданія не лише дозволила США та Ізраїлю оперувати у своєму повітряному просторі, а й задіяла свої ВПС, щоб збити частину об’єктів над своєю територією. Успіх спільного відбиття іранської атаки змусив багатьох із оптимізмом поглянути на перспективи арабо-ізраїльського альянсу, над яким США та союзники працювали роками.
Але варто поглянути на арабську вулицю, як цей оптимізм здасться передчасним: настрої жителів арабських країн суперечать розрахункам їхніх правителів, що часто виливається в зіткнення, арешти та репресії.
У Йорданії після іранської атаки відбулися запеклі зіткнення між співробітниками служб безпеки та протестувальниками, включаючи випадки закидання камінням та підпалів, спрямованих проти сил безпеки.
Раніше цього місяця сотні людей зібралися в центрі Каїру на демонстрацію солідарності із сектором Газа, і співробітники служби безпеки Єгипту заарештували щонайменше 14 протестувальників.
У деяких країнах навіть публічного прояву пропалестинських настроїв достатньо, щоб отримати арешт. Причина проста: правителі побоюються, що гнів, спрямований на Ізраїль, обернеться проти них самих.
Деякі уряди в арабському світі вже давно зіткнулися зі зростаючим невдоволенням своїми зв’язками з Ізраїлем та його головним покровителем, Сполученими Штатами. Тепер війна в Газі – і те, що багато арабів вважають співучастю своїх власних урядів, – з новою силою вбила старий клин між правителями і народом.
У Марокко десятки людей було заарештовано під час пропалестинських протестів або затримано за публікації в соціальних мережах, які критикують зближення королівства з Ізраїлем. У Саудівській Аравії, яка знаходиться на шляху до угоди про нормалізацію відносин з Ізраїлем, і в Об’єднаних Арабських Еміратах, які вже уклали її, влада виявляє таку надчутливість до будь-якого натяку на опозицію, що багато хто побоюється висловлюватися з цього питання.
За даними Amnesty International, уряд Йорданії, який застряг між більшістю палестинського населення і тісною співпрацею з Ізраїлем і Сполученими Штатами, з початку жовтня заарештував щонайменше 1500 осіб. До них відноситься близько 500 осіб у березні, коли біля посольства Ізраїлю в Аммані пройшли масові акції протесту.
Упродовж десятиліть арабські активісти пов’язували боротьбу за справедливість для палестинців — справу, яка об’єднує арабів різних політичних переконань — із боротьбою за великі права та свободи всередині своїх країн. Для них Ізраїль був уособленням авторитарних і колоніальних сил, які перешкоджали розвитку.
Палестинські прапори були звичним явищем на протестах Арабської весни, що охопили регіон у 2011 році. У Єгипті, де з моменту приходу до влади в 2013 році президент Абдель Фаттах ас-Сісі придушив протести і заглушив велику частину критики, влада завжди пам’ятає, що активізм може швидко обернутися проти них: сьогодні вони вийшли протестувати за Палестину; завтра вони можуть протестувати проти президента
Після угод з Бахрейном, Марокко та Об’єднаними Арабськими Еміратами про нормалізацію відносин з Ізраїлем, а також кроків Саудівської Аравії, які наслідувати цей приклад, війна викликала обурення в цих країнах не лише по відношенню до Ізраїлю, а й до арабських лідерів, які бажають працювати з ним.
Багато арабських урядів намагалися приборкати народний гнів за допомогою гарячої риторики, яка засуджує Ізраїль за війну. Навіть Єгипет, близький партнер США, пригрозив заморозити Кемп-Девідські угоди, якщо Ізраїль вторгнеться в Рафіах або витіснить жителів Гази на Сінай.
Однак вони бачать надто багато практичних переваг у зв’язках із Ізраїлем, щоб відмовлятися від мирних угод. Той самий Єгипет – перша арабська країна, яка уклала мир з Ізраїлем, – налагодив тісне партнерство у сфері безпеки за роки спільної боротьби з бойовиками на півночі Сінаю. Єгипет та Ізраїль також працювали разом над блокадою Гази, щоб стримати ХАМАС, чий войовничий політичний ісламізм Єгипет також вважає загрозою. Єгипет також покладається на Ізраїль, щоб запобігти величезному припливу палестинських біженців із сектору Газа.
У Марокко, незважаючи на протести, співпраця з Ізраїлем у сфері безпеки також продовжується: ізраїльська компанія BlueBird відкриває там завод з виробництва безпілотників.
Монархії Перської затоки, включаючи Саудівську Аравію та Емірати, які протягом багатьох років зазнавали нападів з боку угруповань, які підтримували Іран, давно підтримують зв’язки по таємних каналах з Ізраїлем, який розглядає Іран як свою найбільшу загрозу. Ця домовленість за принципом «ворог мого ворога» проклала шлях до подальших переговорів щодо нормалізації.
У минулому деякі лідери регіону дозволяли своєму розчарованому населенню випустити пару за допомогою пропалестинської та антиізраїльської активності. Але тепер, коли в очах багатьох громадян у катастрофі в секторі Газа опосередковано винні їхні власні арабські уряди, демонстрації стають надто небезпечними для правлячих еліт.
Деякі єгиптяни критикують свій уряд, серед іншого, за те, що він дає Ізраїлю право голосу з питань доставки вкрай необхідної допомоги сектору Газа через прикордонний перехід у Єгипті. А в Марокко активіста на ім’я Абдула Рахман Занкада, який розкритикував угоду Марокко про нормалізацію відносин з Ізраїлем, було засуджено до п’яти років ув’язнення.
Враховуючи те, що війна в секторі Газа триває, а Ізраїль готується до операції в Рафіасі, яка загрожує посиленням страждань цивільного населення Гази, інтереси арабських правителів та їхніх підданих суперечитимуть одне одному все більше, а гнів на вулицях стане все складніше ігнорувати. І тоді вибір буде між посиленням репресій або переглядом своєї політики зі зближення з Ізраїлем.
Джерело: Олександра Аппельберг, “Деталі”.
Фото: AP Photo
