Як атака Ізраїлю в Катарі допомагає Ірану
У вівторок, коли американські радари в Катарі зафіксували ізраїльські літаки, що прямували для атаки на лідерів ХАМАС у Досі, в Каїрі відбулася важлива зустріч, яка залишилася майже непоміченою в регіоні та світі.
На зустрічі, у якій взяли участь міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі та генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії Рафаель Гроссі, було підписано угоду, яка може відкрити шлях до відновлення ядерних переговорів між США та Іраном, зняти загрозу посилення санкцій проти Ірану й, можливо, відновити дипломатичні відносини між Тегераном і Каїром.
Відповідно до угоди, подробиці якої поки не оприлюднені, Іран дозволить інспекторам МАГАТЕ відновити роботу на всіх ядерних об’єктах країни, включно з тими, що зазнали ударів Ізраїлю та США в червні. Саме це стало причиною заборони інспекцій з боку Тегерана.
Відновлення інспекцій є однією з трьох умов, які країни ЄС — Німеччина, Велика Британія та Франція — назвали обов’язковими, аби відтермінувати на шість місяців запуск механізму автоматичного відновлення санкцій. Дві інші умови — це надання повного звіту про долю 404 кг урану, збагаченого до 60%, і відновлення переговорів зі Сполученими Штатами.
Невдовзі після ізраїльсько-американських атак іранський парламент ухвалив закон, що забороняє будь-яку співпрацю з МАГАТЕ, підозрюючи агентство в передачі інформації Ізраїлю. Проте Арагчі заявив, що нова угода базується саме на цьому законі, і інспекції можуть відновитися за умови схвалення Радою Безпеки ООН, яке вже отримане.
Але графік залишає небагато часу для переговорів. Країни ЄС запустили механізм запровадження санкцій, оголосивши наприкінці минулого місяця про його активацію. Відповідно до ядерної угоди 2015 року, крайній термін для реалізації цього механізму — 18 жовтня, якщо не буде узгоджене продовження.
Як завжди, питання полягає в тому, чи намагається Іран виграти час, відкладаючи переговори про інспекції та домагаючись чергового відтермінування перед набуттям чинності санкціями. Тим часом Тегеран намагається забезпечити собі захист за допомогою російських і китайських гарантій, які мають зробити так, щоб санкції, навіть якщо вони будуть введені, залишилися фактично порожньою формальністю.
Але навіть якщо Іран дійсно серйозний — принаймні у частині відновлення дипломатичного каналу з президентом США Дональдом Трампом — залишаються дві серйозні проблеми. Іран наполягає на своєму праві збагачувати уран на власній території та хоче отримати від США гарантії, що він не буде підданий нападу, поки триває дипломатичний процес. У минулому Трамп відкидав обидві вимоги, а після того, як у червні закінчився його двомісячний ультиматум іранським лідерам, він віддав наказ атакувати ядерні об’єкти.
Але після ізраїльської атаки на ХАМАС у Катарі, на яку гнівна реакція Трампа вказує, що він виступив би проти неї, якби його запитали, у Тегерані зрозуміли: гарантії президента можуть виявитися порожніми без зобов’язань з боку Ізраїлю. Тепер у цьому переконані всі країни регіону. Адже коли Тегеран вимагає гарантій від США, стратегічне послання Ірану та його арабських сусідів полягає в тому, що саме Сполучені Штати — єдина сила, здатна гарантувати безпеку регіону, запобігти війні та захистити своїх союзників.
Ця установка базується на уявленні, що держави Перської затоки «платять» за свою безпеку, масово закуповуючи американську зброю, інвестуючи трильйони доларів в економіку США та поділяючи політичну лінію Заходу. Вони погоджуються обмежувати конкуренцію з боку Росії та Китаю, вважати Іран регіональною і глобальною загрозою, узгоджувати визначення тероризму й зрештою нормалізувати відносини з Ізраїлем у межах Авраамових угод — плоду бачення Трампа.
Ця концепція, що досягла піку в першу каденцію Трампа, прагнула створити американо-арабський оборонний альянс з Ізраїлем як партнером. Саме це змусило Іран переглянути свій стратегічний курс.
Тоді Іран зробив ставку на Росію та Китай, з якими підписав довгострокові угоди про співпрацю, що обіцяли (але так і не реалізували) інвестиції на сотні мільярдів доларів. Тегеран також почав вибудовувати політику «нульових проблем» із сусідніми арабськими країнами.
На початок 2023 року Іран відновив дипломатичні відносини з Об’єднаними Арабськими Еміратами та Саудівською Аравією — з останньою за посередництва Китаю. Він також зміцнив зв’язки з Катаром, своїм партнером по гігантських газових родовищах у Перській затоці. Все це базувалося на припущенні, що вплив цих країн у Вашингтоні забезпечить Ірану захист від американських та ізраїльських атак.
У межах цієї стратегічної концепції Іран залучив сусідів — Оман, Катар, ОАЕ та (за лаштунками) Саудівську Аравію — до посередництва зі Сполученими Штатами з ядерного питання. Так він створив мережу «зацікавлених» арабських сторін, які, навіть якщо вони й не були реальними союзниками, могли слугувати противагою ізраїльському впливу у Вашингтоні щодо ядерної теми.
На цьому тлі не дивно, що країною, обраною для проведення церемонії підписання угоди про відновлення ядерних інспекцій цього тижня, стала саме арабська держава — Єгипет, а не Австрія чи Італія.
Зусилля Ірану відновити дипломатичні відносини з Каїром, розірвані після мирного договору Ізраїлю з Єгиптом у 1979 році, тривали три роки без особливого успіху. Єгипет не квапиться надавати Ірану арабську легітимність, тим більше що його історичні рахунки до Ірану довші й болючіші, ніж у Саудівської Аравії, а тим паче у ОАЕ.
Фактично, Єгипет не поспішає відновлювати відносини з країною, яку вважає ворожою. Він був останнім арабським державою, що відновило відносини з Туреччиною, останнім, хто повернув Катар до арабської спільноти після блокади, очолюваної Саудівською Аравією, і досі повністю не відкрився для режиму сирійського президента Ахмада аш-Шараа. Відносини з Іраном також розвиваються у «єгипетському темпі».
Проте минулого року окреслився переломний момент, який проявився під час візиту Арагчі до Каїра в червні, приблизно за десять днів до початку ізраїльсько-американської атаки на Іран. На спільній пресконференції зі своїм єгипетським колегою Арагчі заявив, що «між двома країнами більше немає перешкод, і двосторонні відносини стоять на порядку денному зараз більше, ніж будь-коли. Взаємна довіра між Єгиптом та Іраном, яка існує сьогодні, в інший час була б неможливою».
Занадто рано говорити про те, коли і за яких умов дві країни відновлять відносини, але зростання потепління між ними посилає США та Ізраїлю чіткий сигнал про те, що стратегічну концепцію слід переглянути — уявлення про те, що проамериканська арабська вісь обов’язково є антиіранською.
Ізраїльська атака на Катар може ще більше підірвати цю стратегію і принести Ірану політичні вигоди, яких він не міг передбачити. І це завдасть шкоди відносинам між США та країнами регіону. На їхню думку, Ізраїль обійшовся з Катаром — країною, яку Вашингтон вважає важливим союзником поза НАТО, — так, ніби це Іран, Сирія чи Ліван — «вільна зона вогню», яку можна атакувати будь-коли і з будь-якого приводу.
Фактичний правитель Саудівської Аравії Мохаммед бін Салман повідомив Катару, що надасть для його захисту всі ресурси королівства. Правитель ОАЕ Мохаммед бін Заєд оперативно прибув до Катару з візитом солідарності. Президент Ірану Масуд Пезешкіан та емір Катару провели підтримувальну розмову. Всі ці реакції створюють відчуття солідарності з арабськими країнами, у межах якої Іран сприймається як рівноправний учасник. Адже він більше не єдина країна регіону, що зазнала атаки Ізраїлю.
Це «партнерство долі» не означає військового чи стратегічного союзу, але вказує на зростаючу тріщину в позиціях Сполучених Штатів у регіоні. Адже якщо наймогутніша країна у світі не може гарантувати добробут своїх союзників і забезпечити політичну віддачу за їхні «послуги» та інвестиції, їм, можливо, доведеться розробляти нову оборонну стратегію.
У найкращому разі нова стратегія вимагатиме від Трампа проведення політики стримування ізраїльської загрози. У крайньому разі нова стратегія розглядатиме Ізраїль як ворожу країну, що загрожує безпеці всіх держав регіону. Тоді антиіранська вісь буде замінена антиизраїльською.
Цві Барель, «ХаАрец»
На фото: щорічний антиизраїльський «День Аль-Кудса» в Тегерані
Фото: AP Photo Vahid Salemi
