Ях’я Сінуар мертвий, але ХАМАС не знищений
Ліквідація ватажка ХАМАСу Ях’ї Сінуара справедливо викликала піднесення в Ізраїлі і навіть — принаймні, частково — в Газі.
Мало хто проливатиме сльози за жорстоким вбивцею, організатором різанини 7 жовтня, на чиїй совісті смерть не лише понад тисячі ізраїльтян, але й подальші руйнування та лиха палестинців.
Але сподіватися на те, що смерть Сінуара знаменує кінець ХАМАСу — це видавати бажане за дійсне.
В історії Ізраїлю чимало прикладів гучних ліквідацій ворогів. Ось лише кілька імен: Халіль аль-Вазір, Аббас аль-Мусаві, Фатхі Шкакі, Ахмед Ясін…
Вазір, також відомий як Абу Джихад, разом з Ясіром Арафатом очолював збройне крило ФАТХу, сили якого зрештою були поглинуті ООП. Шикакі, лікар, керував «Палестинським Ісламським джихадом»; Мусаві був лідером «Хізбалли» до Хасана Насралли; а Ахмед Ясін очолив ХАМАС після того, як палестинське відділення «Братів-мусульман» створило цю групу наприкінці 1980-х років.
Їхні вбивства вважалися переломними моментами в боротьбі Ізраїлю зі збройним палестинським опором і створили репутацію ізраїльським спецслужбам, але так і не призвели до мети.
Збройне крило ООП і після смерті Абу Джихада зіграло криваву роль у Другій інтифаді. Після того, як ізраїльтяни вбили Мусаві в 1992 році, Насралла перетворив «Хізбаллу» на найкраще озброєний недержавний суб’єкт у світі.
У 1995 році в Шикакі вистрілили п’ять разів перед готелем на Мальті, але десятиліття потому «Ісламський джихад» продовжував атакувати ізраїльтян за допомогою терористів-смертників і ракет з Гази. Ясін був убитий в результаті авіаудару. Його насильницька смерть так і не змусила його наступників переглянути свою стратегію.
Але не потрібно заглядати так далеко в минуле: кілька тижнів тому ізраїльтяни вбили Хасана Насраллу і знищили більшу частину керівництва «Хізбалли», але її бойовики продовжують випускати нескінченний потік ракет по Ізраїлю.
Ізраїль не самотній у своїх помилкових уявленнях про роль окремих фігур у збройних групах. За роки після 11 вересня американські військові знищили безліч транснаціональних терористів — Усаму бен Ладена, Аймана аль-Завахірі, Абу Мусаба аль-Заркаві, Абу Бакра аль-Багдаді, і незліченну кількість їхніх підлеглих. Це зруйнувало «Аль-Каїду» та «Ісламську державу», але обидві групи вижили. Можливо, вони ще не відновилися в настільки ж небезпечній формі, але їхня здатність влаштовувати теракти, в тому числі в Європі та США, залишається головним болем для західних спецслужб.
Ще один приклад – Корпус вартових ісламської революції Ірану, чий підрозділ «Кудс» є центральною ланкою його самопроголошеної «вісі опору». Коли на початку 2020 року американський безпілотник врізався в машину, в якій їхав командувач силами «Кудс» Касем Сулеймані, це потрясло, але не зруйнувало КВІР — а можливо, зробило його навіть більш смертоносним.
Для ХАМАС вбивство Сінуара — всього через два місяці після вбивства іншого лідера, Ісмаїла Ханії в Тегерані, — безумовно, удар по його керівництву та внутрішній стабільності. Але динаміка ісламістського руху не змінилася. Процеси прийняття рішень ХАМАСу не прив’язані до конкретних осіб, і інші діячі, будь то в секторі Газа чи у вигнанні, будуть призначені на керівні посади.
Військовий потенціал ХАМАСу був серйозно підірваний ізраїльським наступом, не в останню чергу через те, що більша частина Гази стала непридатною для життя і некерованою. Але рух далеко не знищений. Його бойовики продовжують вести партизанську війну, щоб підірвати позиції Ізраїлю в Газі, одночасно намагаючись відновити контроль ХАМАСу над громадським порядком, військовою економікою та розподілом допомоги.
У Газі не буде нестачі нових бойовиків, просто тому, що вона повна зневірених людей, у яких ізраїльські бомбардування відняли дім і близьких, і яким більше нічого втрачати. У рамках ХАМАСу або дрібніших, децентралізованих груп, вони продовжуватимуть боротьбу з Ізраїлем, і смерть Сінуара цьому ніяк не завадить.
А може, вона, навпаки, надихне нових рекрутів. Зрештою, мучеництво завжди було потужним інструментом вербування. Сінуар, як і всі його попередники, вбиті Ізраїлем, буде прославлятися прихильниками як великий мученик, що загинув у боротьбі з загарбниками – навіть якщо прості жителі Гази святкують його смерть.
Автор: Олександра Аппельберг
Фото: AP Photo/Adel Hana
