Ви не повірите: як ізраїльтяни навчилися мовчати
Одне з головних побоювань лідерів ультраортодоксальної спільноти — це руйнування «стіни гетто» — невидимого бар’єру, який вони збудували навколо своїх громад, щоб обмежити контакт із світським суспільством. Особливу увагу вони приділяють двом напрямкам: призову до армії та смартфонам. Навіть служба в особливих військових частинах не позбавляє контакту з рештою суспільства. А смартфон і зовсім відкриває весь світ у кишені.
Ультраортодокси всіляко намагаються ізолювати молодь, допускати до роботи лише після одруження, коли ними легше керувати. А «кошерні» телефони мають робити їхнє життя простішим і «безпечнішим», хоч насправді — обмеженішим.
Проте, попри ці бар’єри, частина людей усе одно залишає громаду. Втримати всіх — неможливо.
Ми всі трохи “харедім”
Проблема в тому, що навіть світські ізраїльтяни дедалі більше поводяться, як ультраортодокси — тихо, обережно, мовчки. Автор проводить тиждень у Римі, але не зустрічає жодного ізраїльтянина. Вони вже не ходять гучними групами, не говорять івритом уголос — щоб не стати мішенню.
Це нова реальність: ізраїльтяни навчаються «не виділятись». Причини цього — тривожні. Бої на Близькому Сході, зокрема ситуація в Газі, сильно впливають на ставлення до ізраїльтян у світі. Стає дедалі складніше пояснювати гуманітарну кризу, заявляючи водночас, що армія контролює території, але не несе відповідальності за постачання їжі.
Це не антисемітизм
Неможливо одночасно заперечувати кризу і скидати гуманітарну допомогу з повітря. Неможливо засуджувати тих, хто говорить про геноцид, і при цьому чути заклики з уряду до «стертя населення Гази».
Тому багато хто за кордоном, навіть ті, хто підтримував Ізраїль після 7 жовтня, сьогодні вже не можуть мовчки погоджуватись із тим, що бачать — фото голодних дітей чи повідомлення про вбитих мирних мешканців.
Імідж зруйновано
Колись слова «я з Ізраїлю» викликали зацікавлення й повагу. Сьогодні — настороженість. Автор іронічно порівнює ізраїльтян із тими ж ультраортодоксами: «Нас хочуть закрити в гетто, щоб ми не бачили й не чули, що про нас думає світ».
Але, як писав Галілей: «А все-таки вона крутиться». І світ не зупиняється.
Walla! / Автор — Нір Кіпніс
Фото: Шіран Гранот
