Вшанування ХАМАСу та нападки на євреїв: Туреччина стає все більш антисемітською країною
Наприкінці 2023 року Туреччину вразив дипломатичний скандал. Сину президента Сомалі Хасана Шейха Махмуда вдалося втекти з Туреччини після того, як у дорожній аварії він вбив мотоцикліста. Коли міністра юстиції Їлмаза Тунча запитали про позицію Анкари, він відповів дослівно: «На порядку денному – Палестина».
Це показово. З того часу, як 7 жовтня ХАМАС знищив понад 1200 ізраїльтян (переважно мирних жителів), позиція Анкари та деяких турецьких громадян така: «Газа понад усе, навіть на шкоду власним пріоритетам». Ось кілька прикладів, які це ілюструють.
Наприкінці жовтня президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган розпорядився оголосити триденну національну жалобу палестинцями, які загинули внаслідок ізраїльських бомбардувань сектора Газа, яким керує ХАМАС. Через два місяці 12 турецьких солдатів були вбиті в конфлікті між Туреччиною і курдськими силами в Сирії та Іраку. Однак національної жалоби щодо загиблих турецьких громадян не оголосили.
Сполучені Штати, Канада, Великобританія, Європейський Союз, Австралія, Нова Зеландія та Японія включили ХАМАС до списку терористичних угруповань. Однак Ердоган публічно наполягає, що, незважаючи на жовтневі звірства, зґвалтування та масові вбивства, насправді хамасівці є шляхетними борцями за свободу. В останні роки Анкара дозволяла деяким вищим ешелонам терористичного угруповання вести свою діяльність зі Стамбула, і, за деякими даними, саме з Туреччини лідери ХАМАСу спостерігали за масовими вбивствами на півдні Ізраїлю, що викликало подив у західних столицях.
Через тиждень після нападу Ердоган особисто розмовляв телефоном зі спонсорами ХАМАСу в Тегерані, ведучи стратегічну дискусію з прихильником жорсткої лінії, президентом Ірану Ебрахімом Раїсі.
Через два тижні демонстранти в Туреччині провели марш біля баз НАТО і навіть спробували штурмувати одну з них – ту, на якій розміщені американські війська. І це незважаючи на те, що членство в НАТО є наріжним каменем турецької військової могутності.
Сагів Джехезкель, ізраїльський футболіст, який виступає за турецький клуб вищого дивізіону «Антальяспор», приніс своїй команді таке необхідне очко, забивши минулого місяця гол у ворота «Трабзонспору». Але, забивши гол, він показав крихітний напис на ремінці навколо зап’ястя, чим віддав данину поваги ізраїльським заручникам у Газі. У відповідь клуб розірвав із ним контракт. І це всупереч тому, що він став другим бомбардиром команди цього сезону! Міжнародна репутація турецької ліги також постраждала – особливо після того, як влада затримала гравця, а потім терміново депортувала до Ізраїлю.
Ще в жовтні американська корпорація Starbucks почала суперечку з профспілкою працівників мережі кав’ярень через їхні пости в соціальних мережах, присвячені війні між Ізраїлем та ХАМАСом. З того часу в турецьких мережах Starbucks любителів капучино та латте з льодом закидують камінням, або влаштовують акції протесту. Один стрілець навіть відкрив вогонь по філії на півдні Туреччини. При цьому у Туреччині мережа Starbucks належить катарській державній корпорації, а також турецьким субпідрядникам.
“Макдоналдс” затаврували як організацію, що підтримує сіоністів, тому що виробник “Біг Мака” тримає ресторани в “країні Маленького Сатани”. Якийсь турецький протестувальник у листопаді минулого року закинув коробку з мишами в одну з філій. Але у Туреччині Mickey Dee’s належить віденській компанії Boheme Investment, яка є власністю громадянина Катару. Без катарських інвестицій міжнародне стратегічне становище Туреччини було б набагато гіршим, і економіка похитнулася б.
Та ж історія і з Burger King, на який неодноразово нападали, незважаючи на те, що він входить до портфеля турецької компанії TAB Gida, яка управляє низкою турецьких мереж фастфуду.
На початку цього місяця озброєний турок увірвався на фабрику Procter&Gamble під Стамбулом та захопив у заручники сімох робітників – на знак підтримки боротьби жителів Гази! Усі бранці були мусульманами та турками. На щастя, нападника захопили в туалеті, і заручникам вдалося врятуватися неушкодженими. Залишається тільки здогадуватися про причини, з яких злочинець вирішив, що захоплення турків допоможе голодуючим та біженцям у Газі. Компанія Procter&Gamble не розглядає можливість закриття свого центру в Тель-Авіві – але цей гігант із виробництва споживчих товарів тепер має інвестувати у посилення заходів безпеки у Туреччині.
Місцеве єврейське населення Туреччини також неодноразово атакували. На магазинах з’явилися вивіски, які забороняють вхід євреям. Провідні газети стверджують, що існує всесвітня єврейська змова, і поширюють наклеп про кривавий єврейський навіт. А одна група демонстрантів вирішила висловити протест «проти мерзенних єврейських змов і підступів» біля синагоги в Ізмірі, яка на той момент вже стала мішенню вандалів.
У Стамбулі група лікарів у білих халатах із закривавленими відбитками рук прийшла провести демонстрацію біля лікарні, що належить єврейській громаді – при тому, що пацієнти лікарні переважно мусульмани.
Туреччина не має інших проблем?
Туреччина не може заспокоїтись через Газу з багатьох причин. Деякі турки обурені інтенсивністю ізраїльських бомбардувань та великою кількістю загиблих серед мирного населення. Вкрай ліві у Туреччині протягом десятиліть розглядали Ізраїль і сіонізм як імперіалістичний проект. Однак, як зазначає запрошений науковий співробітник
Інституту Брукінгса Аслі Айдинтабас, багато в чому нинішня реакція – прямий наслідок впливу Ердогана. Президент, який стоїть біля керма турецької політики вже понад 20 років, давно дотримується антисемітських поглядів, прагнучи забезпечити Туреччині центральне місце у регіоні. Він вірить, за словами Айдинтасбаша, «у легітимність ХАМАСа як життєздатного гравця», що є природним результатом його ідеологічної близькості до сунітської ісламістської організації «Брати-мусульмани».
Як би там не було, ситуація у Туреччині напружена. Минулого місяця бойовики «Ісламської держави» увірвалися до католицької церкви у Стамбулі під час меси та відкрили вогонь, вбивши одну людину та змусивши парафіян сховатися за лавами. Завдяки щасливому випадку (віруючі можуть назвати це дивом) автомати терористів заклинило, інакше жертв могло стати набагато більше.
За наявними даними, «Ісламська держава» наказала знищити єврейські та християнські об’єкти в Туреччині. І Анкарі найменше потрібне повторення похмурих днів 2013-2017 років, коли терористичні атаки ІД та Робочої партії Курдистану з численними жертвами були нормою.
Тим часом, розмови про ХАМАС як про борців за свободу не можуть не роздратувати традиційних союзників Туреччини на Заході. Тісні зв’язки Катару з Хамасом та Іраном приносять реальну користь. Проте Заходу не потрібні два Катари. І не потрібно, щоб мову джихаду використовувала Туреччина – країна, інституційно пов’язана із Заходом через НАТО, Організацію з безпеки та співробітництва в Європі, Організацію економічного співробітництва та розвитку, Раду Європи та зв’язки з ЄС.
Якщо в Анкарі найближчим часом не запанує спокій, то, швидше за все, Туреччина потрапить до заголовків міжнародних газет з зовсім інших причин.
Джерело: доктор Саймон А. Уолдман, “ХаАрец”
Фото: AP Photo/Khalil Hamra
Доктор Саймон А. Уолдман – запрошений викладач і куратор Королівського коледжу Лондона, співавтор книги «Нова Туреччина та її невдоволення».
