Вони заважають Нетаніягу стати Орбаном чи Путіним. Тим гірше для них
Невдовзі після початку судового перевороту міністр юстиції Ярів Левін заявив в одному з інтерв’ю: «Після того як ми розберемося з судовою системою, ми займемося пресою та університетами». В умовах війни підхід змінився. Навіщо зосереджуватися на одному напрямку, коли можна розгорнути наступ на кількох фронтах? Навіщо зволікати зі знищенням вільної преси, якщо можна зробити це одночасно із захопленням БАГАЦу та поваленням юридичної радниці уряду?
Уряд Нетаніягу систематично використовує приватні законопроекти, що постачаються у товарній кількості членами коаліції, і просуває їх прискореними маршрутами. Точно так само діяв у 2010 році прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, а в 2015-му — польська партія «Закон і порядок» для того, щоб встановити у своїх країнах неліберальні режими. У своїх постановах з цього приводу судові інстанції Євросоюзу відзначили, що прискорене законодавство завдало тяжкого удару по основах демократії та влади закону.
Темп подання законопроектів, спрямованих на придушення вільної преси в Ізраїлі, можна порівняти лише з інтенсивністю бомбардувань шиїтського передмістя Бейрута в розпал війни. Мабуть, Ярів Левін та міністр зв’язку Шломо Караї дійшли висновку, що придушення свободи слова допоможе уряду розправитися з судовою системою і встановити в країні авторитарний режим — як в Угорщині. Саме до цього прагне Нетаніягу після завершення формування своєї нинішньої коаліції.
На прицілі уряду зараз перебуває телерадіомовна корпорація «Кан». Караї просуває три приватні законопроекти, складені на його замовлення депутатами від коаліції. Усі вони покликані позбавити професійної незалежності журналістів концерну.
Серед них виділяється законопроект, який сам Караї висував ще в грудні 2022 року. Він передбачає приватизацію та продаж «Кан». Зараз з аналогічною ініціативою виступила Талі Готліб («Лікуд»). Міністерська комісія з питань законодавства підтримала законопроєкт, і він вже затверджений кнесетом у попередньому читанні.
Тим часом інший представник «Лікуду» Авіхай Буарон виступив з ще однією ініціативою. Його законопроект передбачає передачу бюджету концерну під контроль уряду.
Вступивши на посаду міністра зв’язку, Караї почав просувати урядовий закон про телебачення. Відповідно до нього, контроль над мовленням усіх телеканалів має бути переданий відповідній раді, склад якої визначить коаліція. Таким чином, йдеться про відверто політичний орган. Але ця ідея загальмувала — вочевидь, під впливом юридичної радниці уряду. Але Караї все одно має намір просунути цей законопроект — нехай як не урядовий, а приватний.
Але на прицілі коаліції перебуває не лише концерн «Кан». Цього тижня депутат кнесету Нісім Ватурі («Лікуд») представив приватний законопроект про приватизацію «Галей ЦАХАЛ». Наче ця радіостанція встигла оговтатися після ганьби, причиною якої був Яаков Бардуго.
Одночасно з цим уряд намагається допомогти наближеним до коаліції бізнесменам взяти під свій контроль приватні радіостанції. Депутат кнесету Елі Далаль («Лікуд») висунув приватний законопроект, що дозволяє регіональним радіостанціям отримувати у своє розпорядження частоти для мовлення по всій країні. Вигоду з цього мають отримати наближені до коаліції бізнесмени, яким належать регіональні радіостанції: Елі Азур, Давид Бен-Басат, Цвіка Шалом та Іцхак Мірілашвілі, який є також власником 14-го телеканалу.
І, наче всього цього недостатньо, на розгляді кнесету перебуває ще один законопроект, який висунув Шломо Даніно («Лікуд»). Відповідно до нього вимірювання рейтингу телепрограм має бути передане від приватної компанії в руки держави. Контроль над рейтингом дозволить уряду розподіляти рекламні бюджети так, щоб вони діставалися переважно «правильним» каналам. Саме так вчинив свого часу Орбан, щоб поставити на чолі угорських ЗМІ своїх наближених.
Але й це ще не все. Уряд не обмежується лише електронними засобами масової інформації — він намагається залякати й друковану пресу. На початку цього тижня кабінет міністрів одноголосно затвердив пропозицію Шломо Караї, відповідно до якої урядовим установам і фінансованим ними організаціям забороняється розміщувати рекламу в газеті «ХаАрец». Це рішення, всупереч існуючій практиці, було прийнято без узгодження з юридичною радницею уряду.
Наступ на засоби масової інформації відбувається одночасно з посиленням дій поліції проти учасників антиурядових демонстрацій. А міністри, всіляко намагаючись заглушити голоси протестуючих громадян, цинічно стверджують, що таким чином вони виконують волю виборців.
Різноманіття дій коаліції, спрямованих проти вільної преси, наочно демонструє брехливість доводів захисту прем’єр-міністра на суді у його справі. У висунутих проти Нетаніягу обвинувальних висновках стверджується, що щоразу його дії були спрямовані на те, щоб взяти ізраїльські ЗМІ під свій контроль. Відкидаючи ці звинувачення, Нетаніягу стверджував, що просто намагався урізноманітнити програму телепередач.
Нетаніягу розбирається в ситуації на ринку ЗМІ краще, ніж усі його міністри, разом узяті. Він прекрасно розуміє, що дії коаліції призведуть до того, що рейтинг Ізраїлю в галузі свободи преси впаде до рівня держав, очолюваних лідерами типу Орбана і Путіна. Мабуть, саме там Нетаніягу і бачить своє місце. У дні, коли безумство, що коїться у світі, кидає тінь на основні аксіоми демократії, буде не зайвим нагадати: без свободи преси немає демократії. І саме в цьому напрямку веде зараз нашу державу прем’єр-міністр — руками своїх наближених Яріва Левіна та Шломо Караї.
Автор: Ідо Баум
Джерело: «ХаАрец»
Фото: Yonatan Sindel/Pool Photo via AP
