Вкладникам пенсійних фондів старше 50 років запропонують привести рівень ризику у відповідність до віку

Міністерство фінансів прийняло рішення зобов’язати пенсійні фонди відрегулювати рівень ризику в портфелях вкладників старше 50 років відповідно до «чилійської моделі». Відомство поширило проект правил, які набудуть чинності наприкінці 2025 року, після чого вкладнику не буде дозволено за замовчуванням приєднатися до інвестиційного маршруту, що не відповідає його віку. Як відомо, згідно з прийнятою в Ізраїлі «чилійською моделлю», чим ближче людина до пенсійного віку, тим нижчим має бути рівень ризику в її пенсійній програмі.

Згідно з проектом постанови, вкладники пенсійних фондів, інвестиційний маршрут яких не відповідає їхньому віку, за три місяці до терміну отримають повідомлення про автоматичне переведення на маршрут, що відповідає їхньому віку, якщо тільки вони не звернуться з проханням перейти на маршрут з вищим рівнем ризику.

Наприклад, якщо 65-річна людина знаходиться на маршруті для людей до 50 років, вона отримає повідомлення, що попереджає її про те, що вона знаходиться на маршруті, який не відповідає її віку, і їй доведеться вжити активних дій, щоб залишитися на маршруті, який є для неї маршрутом підвищеного ризику.

Важливо зазначити, що вкладників не планують обмежувати тим чи іншим маршрутом. Пенсійні фонди повинні будуть переконатися, що вкладник, який обрав підвищений ризик, знає про це і усвідомлює ризики, що супроводжують таке рішення.

Як відомо, у вкладників пенсійного віку до 60% активів мають гарантовану державою дохідність у 5,15% на рік з прив’язкою до індексу споживчих цін. У вкладників 50 років і старше гарантовану державою дохідність мають близько 30% активів, і тому перебування на невідповідному віку маршруті знижує рівень захисту портфеля, що, з одного боку, дозволяє отримати вищу дохідність при зростанні ринків, але може завдати значної шкоди при різкому падінні фондових індексів. Подібне менш критично для молодших вкладників, щодо яких йдеться про довгострокові інвестиції, але надзвичайно важливо для пенсіонерів, у яких обвал на фінансових ринках може знайти своє відображення у зменшенні щомісячних виплат.

«Чилійська модель» врятувала літніх вкладників у 2020 році

У 2016 році при міністерстві фінансів було створено комісію, покликану знайти шляхи забезпечення надійності пенсійних заощаджень. Комісія зробила акцент на розподілі цільових облігацій, що випускаються державою саме для пенсійних фондів і виплачують реальний річний відсоток 4,86%. Колись 100% коштів пенсійних фондів вкладалися в такий вид облігацій з нульовим ризиком, з тих пір ситуація змінилася, і портфелі були побудовані таким чином, що 70% грошей своїх вкладників пенсійні фонди інвестували на фінансових ринках, а 30% портфеля кожного вкладника, незалежно від віку, вкладали в цільові облігації.

Комісія розробила реформу, за якою у більш літніх членів в «цільові» облігації інвестується до 60% активів за рахунок молодших членів пенсійних фондів, у портфелях яких стало значно менше облігацій з гарантованою дохідністю.

У грудні 2017 року була реалізована реформа пенсійних фондів — одна з найбільш значущих у сфері пенсійного забезпечення, на думку економістів. В рамках реформи було зроблено акцент на розподілі цільових облігацій відповідно до підходу, рекомендованого так званою чилійською моделлю: пенсійні каси будують інвестиційний портфель вкладника відповідно до його віку і таким чином, щоб для людей 60 років і старше рівень ризику портфеля був найнижчим.

В результаті реформи у більш літніх членів в «цільові» облігації інвестувалося до 60% активів за рахунок молодших членів пенсійних фондів, у портфелях яких стало значно менше облігацій з гарантованою дохідністю. Природно, подібний крок значно знизив рівень ризику портфеля «пенсіонерів» у випадку кризи на фінансових ринках, попутно знизивши і потенціал прибутку під час зростання ринків. Стратегія довела свою ефективність у березні 2020 року, який виявився дуже важким для інвесторів. Нова модель не дозволила людям, які досягли передпенсійного віку, зазнати через обвал на фінансових ринках таких же збитків, яких зазнали їхні ровесники у 2008 році.

Держава знайшла заміну «цільовим» облігаціям

Дохідність у 4,86% з прив’язкою до індексу, яку пропонували цільові облігації, була надзвичайно високою в умовах нульової ключової ставки порівняно з дохідністю держоблігацій, що, природно, не додавало оптимізму міністерству фінансів на тлі старіння населення. Згідно з оцінками, за найближче десятиліття вартість емісії цільових облігацій для держави мала зрости з майже 9 мільярдів шекелів у 2021 році до майже 20 мільярдів.

На цьому тлі держава прийняла рішення відмовитися від цільових облігацій і перейти на модель «доповнюваної дохідності». Суть її в тому, що держава замінила випуск спеціальних, призначених для пенсійних фондів облігацій виду «Арад», що забезпечують прив’язку до індексу цін плюс 4,86% річних, своїми гарантіями забезпечити вкладникам дохідність 5,15% на рік з прив’язкою до індексу споживчих цін.

Розрахунок буде проводитися не щороку, а раз на п’ять років, щоб уникнути ситуації, коли державі доведеться заплатити величезну суму через разову кризу на фінансових ринках. Якщо через п’ять років щорічна дохідність, отримана замість інвестицій у цільові облігації, буде менша за 5,15%, держава виплатить різницю. Якщо дохідність буде вища за цільову, держава не тільки заощадить на виплатах відсотка за спеціальними облігаціями, але й забере у фондів надлишкову суму. Вона буде спрямована на спеціальний рахунок і в майбутньому може бути використана для виплати різниці в дохідності, якщо виникне необхідність.

У жовтні 2022 року реформа набула чинності, при цьому держава продовжить виплати за вже випущеними облігаціями (терміном на 15 років). У міністерстві фінансів стверджують, що на сьогоднішній день реформа пішла вкладникам на користь завдяки інвестиціям на зарубіжних ринках.

Природно, поки рано говорити про те, наскільки правильним чи неправильним було рішення відмовитися від інвестицій у цільові облігації. Вигода держави від такого переходу очевидна. З точки зору вкладників пенсійних фондів, все не так просто, оскільки доведеться покладатися на гарантії держави, а це не завжди вдячна справа. Держава цілком може зменшити гарантовану дохідність, скажімо, до 3% річних або взагалі відмовитися від зобов’язань компенсувати різницю в дохідності, пояснивши це відсутністю грошей у держбюджеті.

Автор: Юрій Легков

Фото: Роман Янушевський