Віктор Коган-Ясний: як фабрикували «справу лікарів» у Харкові
Сумно відома «справа лікарів» торкнулася не лише московських світил. Одним з її фігурантів став харківський медик Віктор Мойсейович Коган-Ясний, учений зі світовим ім’ям, творець вітчизняного інсуліну.
Полковий лікар йде в науку
Віктор Коган народився 16 липня 1889 року в Полтаві. Закінчивши гімназію, він вступив до Харківського університету, що вважався одним з найкращих у Російській імперії. Коган обрав природниче відділення фізико-математичного факультету. У Харкові, як і в інших містах імперії, теж існувала відсоткова норма, однак вступити сюди єврею було легше, ніж у Москві чи Санкт-Петербурзі.
У процесі навчання Віктор захопився мікробіологією і в 1910 році вирішив перевестися на медичний факультет. У цей час він уже працював у бактеріологічній лабораторії Харківського університету, де завідував хіміко-мікроскопічним відділенням.
У 1914 році почалася Перша світова війна. Віктора призвали до армії, і він всю війну пройшов полковим лікарем. Повернувшись з фронту в 1918 році, він одразу ж приступив до боротьби з тифом у рідному Харкові. Коган став штатним ординатором клініки Петра Шатілова, відомого українського лікаря, і працював разом з ним у Всеукраїнській науковій комісії з боротьби з висипним тифом. Під час епідемії він та його колеги наважилися на неймовірно сміливий крок — вони випробували на собі нову протитифозну вакцину. Усі медики залишилися живими.
Незважаючи на величезне навантаження в клініці, Віктор Коган не припиняв і наукову роботу. У тому ж 1918 році він став одним із засновників журналу «Лікарська справа». Коган сам обирав матеріали для публікації, готував їх до друку, писав і перекладав. У охопленій громадянською війною Росії «Лікарська справа» був єдиним медичним журналом, який регулярно виходив весь важкий 1918 рік.
У 1922 році Віктор Коган став асистентом факультетської терапевтичної клініки Харківського медичного інституту, і в тому ж році був призначений уповноваженим Наркомату охорони здоров’я УРСР і Червоного Хреста по голодуючих губерніях України. Після численних поїздок і досліджень він видав книгу «Про голод».
Паралельно Коган займався дослідженнями інсуліну. У 1922 році двом молодим ученим у Канаді, Фредеріку Бантінгу і Чарльзу Бесту, вдалося виділити цей гормон. Віктор Коган зробив той же винахід — тільки роком пізніше. Це був справжній науковий прорив: завдяки Віктору Мойсейовичу СРСР не потребував імпортного інсуліну.
Творець першої ендокринологічної клініки в СРСР
У 1924 році молодий учений захистив дисертацію і отримав учений ступінь доктора медицини. Його робота була присвячена виготовленню, фізіологічному впливу та застосуванню інсуліну. Експертна наукова комісія при Наркомздраві УРСР удостоїла її спеціальної премії.
Тоді ж Віктор Коган отримав звання приват-доцента і почав читати лекції з клінічної ендокринології в Харківському медичному інституті. У своїй практиці він використовував інсулін не лише для лікування цукрового діабету. Він з’ясував, що інсулін допомагає при базедовій хворобі, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, захворюваннях печінки, бронхіальній астмі і навіть пневмонії. Тепер він підписував свої дослідження як Коган-Ясний. Коганів було багато, в тому числі серед учених, і Віктор Мойсейович хотів уникнути плутанини. Другу частину прізвища він запозичив у дружини.
У 1930 році під керівництвом Віктора Когана-Ясного в Харкові була відкрита перша в Радянському Союзі і третя у світі після Берліна і Праги окрема ендокринологічна клініка з лабораторіями і диспансерами. У тому ж році Віктор Мойсейович був обраний професором і став завкафедри Харківського медичного інституту. Через 10 років, у 1940 році Віктора Мойсейовича обрали головою Харківського медичного товариства, а в 1941 році йому було присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР.
Під час війни Харківський медичний інститут був евакуйований до Фрунзе (нині Бішкек), де Коган-Ясний відкрив першу в місті терапевтичну клініку. В евакуації в Киргизії він пробув недовго. У 1943 році Когана-Ясного викликали до Москви. Йому запропонували очолити терапевтичну клініку Московського обласного науково-дослідного клінічного інституту (МОНІКИ), головною метою якої була розробка допомоги пораненим і хворим на різних етапах евакуації. Після закінчення війни Віктор Мойсейович повернувся до Харківського медінституту і був призначений головним терапевтом Міністерства охорони здоров’я УРСР.
Абсурдні звинувачення та допити з пристрастю
З зими 1950 року над головою харківського вченого почали згущуватися хмари. Коган-Ясний через своє походження був ідеальною мішенню в боротьбі з космополітизмом. 17 лютого 1950 року Харківський обласний комітет ЦК КП(б)У повідомив ЦК партії України про «безпринципну атмосферу» в редакції «Лікарської справи». Когана-Ясного звинувачували в саморекламі, у публікації на сторінках друкованого органу Мінздраву Української РСР «статей, що не мають наукової та практичної цінності» свого зятя, доцента Леоніда Фланчика. Стаття сина вченого, аспіранта медичного інституту Валентина Когана-Ясного «Про застосування препарату тетраетиламонію» була оголошена космополітичною: такою, що применшує досягнення радянських учених і містить рекламу іноземних препаратів. Харківський Обком КП(б)У пропонував звільнити Когана-Ясного з посади відповідального редактора «Лікарської справи».
Віктора Мойсейовича змусили подати заяву про відхід за станом здоров’я. З початку квітня 1950 року його журнал «переїхав» до Києва, дітище Когана-Ясного віддали в чужі руки.
А через три роки, 7 лютого 1953 року, Когана-Ясного було заарештовано за «справою лікарів». Його звинувачували в націоналістичній діяльності та шкідництві в медицині. Три місяці тривали цілодобові допити. У в’язниці вченого поголили наголо та піддавали систематичним побиттям. Його звинувачували в тому, що він є агентом «Джойнта», в тому, що він «камфорою вбивав хворих» — більш абсурдне звинувачення важко собі уявити! — і наклепував на бійців Радянської армії. Справа в тому, що на одній з лекцій Коган-Ясний розповів студентам про солдата, який захворів на базедову хворобу від страху, — це було інтерпретовано як дискредитація високого звання радянського військовослужбовця.
Крім того, вченого звинуватили в тому, що ще в 1930 році він «з расистських, націоналістичних позицій надрукував роботу про патологію ендокринної системи у євреїв». А в його домашній бібліотеці були виявлені книги націоналістичного характеру: «Історія єврейського народу», складені Бяликом «Сказання, притчі, вислови Талмуда і мідрашей», монографію Добрушина про Веніаміна Зускіна…
Суд над Коганом-Ясним та іншими харківськими лікарями був намічений на другу половину березня 1953 року. І лише смерть Сталіна зірвала ці плани. Справу проти Віктора Мойсейовича було припинено, і 1 травня 1953 року він був звільнений за особистою вказівкою Берії. Однак вченого не відновили в партії, і він не зміг повернутися на свою кафедру. Лише після довгих мук йому дали очолити в інституті кафедру профілактики внутрішніх хвороб. Незважаючи ні на що, він продовжував наукову роботу — в останні роки свого життя Коган-Ясний видав монографію «Цукровий діабет» (1957), написав у співавторстві науково-популярні монографії «Подагра» (1957) і «Залози внутрішньої секреції» (1958).
У 1958 році в день 69-річчя Когана-Ясного телефон розривався цілий день: усі хотіли привітати професора. І раптом, черговий раз взявши трубку, Віктор Мойсейович похмурнів: співробітник горжилуправління повідомив професору, що розміри його квартири занадто великі і тому буде вирішуватися питання про переселення сім’ї на меншу житлову площу. Увечері того ж дня у Когана-Ясного стався інфаркт, а через кілька днів, 20 липня 1958 року, він помер. На похорон вченого прийшла величезна кількість людей — учнів, колег і хворих, яких вилікував Віктор Мойсейович.
Співробітники проекту «Єврейські герої» працюють в архівах країн, що знаходяться на території колишнього Радянського Союзу. Автори: Невзлін Анна, Ротман Фреді. Їхня мета – увічнити імена євреїв, чий вчинок незаслужено стерся з людської пам’яті. У цій рубриці «Деталі» продовжуватимуть публікувати розповіді про життя євреїв, чий внесок у цивілізацію та боротьбу з різними формами тоталітаризму став фактом історії. Для контакту з проектом ви можете звернутися на сторінку «Єврейські герої» у Facebook, читайте в ТГ @Jewishheroes або надіслати лист на електронну пошту [email protected]
