Військове управління в Газі не звільнить заручників і може зробити ЦАХАЛ головною ціллю терактів
Рішення військово-політичного кабінету схвалити захоплення міста Газа, а потім усього сектору Газа знизило завдання звільнення заручників до другорядної мети, а в найбільш реалістичному сценарії — повністю його виключило. Навіть якщо не враховувати месіанські цілі крайніх правих міністрів, які хочуть «виправити гріх розмежування» та відновити поселення, робоче припущення, на якому будується план окупації, полягає в тому, що військовий уряд замінить режим ХАМАСу, тим самим досягнувши однієї з ключових цілей війни.
В альтернативному варіанті, якщо окупація не буде реалізована, сама загроза нею має слугувати «зброєю Судного дня», яка дасть ХАМАСу зрозуміти, що він може втратити свій головний актив — територіальний контроль, джерела доходів і статус єдиної сили, здатної змусити Ізраїль поступитися та зберегти владу ХАМАСу, а також навіть змусити світ визнати незалежну палестинську державу. Але всередині цієї загрози закладене обнулення попереднього ізраїльського припущення, що заручники — це «стратегічний актив» ХАМАСу.
Таким чином, у сценарії окупації в них більше немає потреби. Ні для ХАМАСу, якому заручники більше не гарантують виживання, ні для Ізраїлю, який віддає перевагу обвалити ХАМАС, а не домагатися звільнення заручників. Відповідно, не буде і необхідності вести переговори про їх звільнення, що наклало б на уряд політичну ціну, яку він не може собі дозволити.
Якщо єдиною залишеною метою війни стає повалення режиму ХАМАСу, то цього не можна досягти, просто «взявши під контроль» територію і «переселивши» населення. Рішення кабінету чітко вказує, що знадобиться пряма й повна окупація з усіма її юридичними, міжнародними, економічними та соціальними наслідками. Досі Ізраїль уникав юридичної відповідальності за управління більш ніж двома мільйонами жителів Гази за міжнародним правом, відмовляючись визнавати свою присутність окупацією, і погоджувався на значне збільшення масштабів гуманітарної допомоги, демонструючи тим самим свою вражаючу неспроможність організувати гуманітарну операцію так, щоб забезпечити мінімум продовольства та запобігти масовому голоду. Але вислів «обвалити ХАМАС» досі не мав практичного наповнення чи детального переліку необхідних результатів. Вважається, що керівництво ХАМАСу, як у Газі, так і за її межами, а також вся організація, зазнали катастрофічних втрат. Здатність до командування та управління серйозно підірвана.
Цивільні структури, якими він керував, майже повністю зруйновані. Джерела фінансування істотно вичерпалися, а крадіжки гуманітарної допомоги не здатні замінити фінансові потоки, які роками — під ізраїльським прикриттям і заохоченням — надходили в організацію та йшли на озброєння, обладнання, будівництво тунелів і надання цивільних послуг.
Податки та збори, які ХАМАС стягував із жителів Гази й які становили значну частину його доходів, майже зникли. У мешканців Гази немає доходів, щоб платити податки ХАМАСу, їм більше не потрібні дозволи на виїзд до Єгипту чи на Західний берег, за які вони платили організації величезні «збори», а експорт та імпорт, контрольований ХАМАСом, відсутній. ХАМАС безпосередньо працевлаштовував 40–50 тисяч людей у військових і цивільних структурах та ще десятки тисяч — опосередковано. Багато з них були вбиті або поранені, а більшість решти втратили засоби до існування з початку війни, перетворившись із середнього класу на голодуючих, які ризикують життям і навіть гинуть сотнями в погоні за продуктовими пакетами. Незрозуміло, що ще можна зробити, щоб обвалити та знищити ХАМАС чи Газу так, щоб Ізраїль міг поставити «галочку» навпроти цієї мети. На цьому тлі правильніше було б визначати «обвалення ХАМАСу» як перспективну ціль — запобігти його військовому відродженню та відновленню цивільної влади.
Ізраїль, який відмовився дозволити Палестинській адміністрації зайняти місце ХАМАСу, що створило б альтернативний уряд у Газі, має намір взяти на себе цю місію шляхом прямої окупації та стати альтернативним урядом. На перший погляд, це мало б бути просто адміністрування: достатньо дістати «папки окупації» Гази часів до розмежування, змахнути з них пил і впровадити знову.
Будуть призначені старші офіцери як окружні губернатори, чиновників буде «прикріплено» до військового уряду, який створять, щоб вони працювали як керівники цивільних відділів, а держбюджет фінансуватиме повсякденне життя Гази. Але між концепцією та реальністю, яка чекає на військовий уряд у Газі, лежить величезна прірва.
На Західному березі та в Газі вже існувала активна адміністративна та економічна інфраструктура, коли Ізраїль увійшов на ці території. Муніципалітети та мери вели господарські справи, промислові й сільськогосподарські підприємства формували економічну базу та робочі місця, жителі працювали в Ізраїлі, а невдовзі розвинувся експорт до Ізраїлю, Йорданії та інших арабських країн. Були школи, клініки, суди, поліція, служби соцзахисту та місцеве самоврядування в селах і містечках. Пізніше Палестинська адміністрація замінила більшість ізраїльських механізмів на Західному березі, а з 2007 року ХАМАС побудував власну інфраструктуру в Газі. Сьогодні знищена не лише військова інфраструктура ХАМАСу, а й майже нічого не лишилося від його цивільних адміністративних інститутів.
Якщо Ізраїль хоче водночас і контролювати, і вибудувати альтернативу ХАМАСу за участі Палестинської адміністрації, військовий уряд змушений буде створювати все заново. Призначення губернаторів, встановлення блокпостів і найм бойовиків чи головорізів для супроводу гуманітарних конвоїв і забезпечення їхнього розподілу серед населення буде недостатнім, щоб відповідати мінімальним вимогам законів про окупацію, не кажучи вже про створення альтернативної цивільної інфраструктури.
ЦАХАЛу та ШАБАКу доведеться відбирати й призначати тисячі вчителів, вихователів, інженерів, лікарів, техніків, водіїв та інших фахівців для відновлення цивільних служб. Їх неможливо створити з повітря, а багато хто з них працював на ХАМАС. Хоча є кілька тисяч чиновників, які перебувають у штаті Палестинської адміністрації та отримували там зарплату, багато з них давно втратили навички, а їх повторний найм буде сприйнято як повернення Палестинської адміністрації до Гази через парадний вхід.
Немає сенсу згадувати невдалу американську окупацію Іраку, коли під час входу в країну військові та цивільні структури членів партії Баас були негайно розпущені, доки США швидко не зрозуміли, що замінити тисячі працівників просто ніким.
Але окрім надскладного завдання створення військового уряду в Газі та утримання тисяч резервістів на логістичних завданнях, у рутинних операціях безпеки та поліцейській діяльності, ЦАХАЛу доведеться забезпечувати цивільні потреби двох мільйонів людей. І він зіткнеться з населенням, яке пережило найбільшу катастрофу у своїй історії, відповідальність за яку буде покладено на Ізраїль, а не на ХАМАС.
Це стане сприятливим ґрунтом для вирощування нового покоління збройного опору та палестинських терористичних організацій. Без дипломатичного рішення це покоління, можливо, й залишиться в «периметрі», яким Ізраїль оточить сектор, але йому не знадобиться новий ХАМАС і не доведеться шукати цілі за межами паркану: ЦАХАЛ, військовий уряд і всі, хто з ним співпрацюватиме, будуть поруч і в зоні досяжності.
Автор: Цві Барель
Джерело: «ХаАрец»
Фото: AP Photo Jehad Alshrafi
