Війна в Газі продемонструвала вакуум влади на Близькому Сході
Через 6 місяців після смертоносного нападу ХАМАСу на Ізраїль і війни в секторі Газа стає як ніколи очевидно, що це не локальний конфлікт між ізраїльтянами і палестинцями, але дійсно глобальний конфлікт, який перевернув усталені уявлення про світовий порядок.
Великі та регіональні держави конкурують, співіснують чи протистоять одна одній по всьому регіону, але жодна з них більше не здатна нав’язувати свою версію порядку.
США завжди вважали Ізраїль своїм головним союзником, який допомагає забезпечити американський вплив у регіоні. Парадоксально, але саме підтримка Вашингтоном Ізраїлю, зрештою, підірвала позиції США не лише на Близькому Сході, а й, ймовірно, у всьому світі.
З кожним днем конфлікту нездатність США контролювати події стає дедалі очевиднішою. Вашингтон виявився залученим до війни, яку не передбачав, у регіоні, який прагнув залишити, захищаючи союзника, який відмовляється робити те, що він просить.
Катастрофа в секторі Газа повністю зневірила багатьох в арабському світі щодо заяв Заходу про підтримку цінностей та піклування про них під час проведення зовнішньої політики. “Звинувачення полягає в тому, що Захід пише правила, які йому підходять”,- вважає Бронвен Меддокс, директор британського аналітичного центру Chatham House.
Для держав регіону та інших країн, які розвиваються, урок Гази полягає в тому, що для них настав час брати участь в ухваленні рішень.
«Ця війна жахлива, але вона говорить про серйознішу проблему: відсутність реформ інститутів глобального управління, у тому числі й насамперед Ради безпеки ООН, — сказав Філіпі Нассер, старший радник міністерства закордонних справ Бразилії. – Це точка зближення країн глобального півдня. Вони вважають, що міжнародний порядок глибоко асиметричний та шкідливий для їхніх інтересів. Три вето США показують, як порушуються правила».
Це криза довіри не лише до США, а й до міжнародних інституцій. 27 жовтня 121 держава на Генеральній асамблеї ООН підтримала негайне припинення вогню з гуманітарних міркувань, при цьому 14 проголосували проти та 44 утрималися. До 12 грудня підтримка беззаперечного припинення вогню посилилася: 153 висловилися за, лише 10 проти та 23 утрималися.
Проте той факт, що більша частина світу вимагає зупинити кровопролиття в Газі, не переконав Ізраїль. Так само байдужим він залишився до постанови Міжнародного суду ООН, яка зобов’язала Ізраїль забезпечити мешканців Гази необхідною гуманітарною допомогою та убезпечити громадянське населення. За підрахунками правозахисників, після винесення цього рішення ситуація у Газі лише погіршилася.
За межами Гази конфлікт також створив нову динаміку. Виявилося, що США можуть направити дві групи авіаносців до східного Середземномор’я та направити бомбардувальники B-1 через півсвіту, щоб завдати удару по хуситам та іракським ополченцям, але недостатньо сильні, щоб утримати цих ополченців від атак на комерційне судноплавство або війська США.
США змогли переконати лише 10 країн приєднатися до операції Prosperity Guardian — військово-морського альянсу із захисту свободи судноплавства в Червоному морі. За винятком Бахрейну, де знаходиться п’ятий флот США, жодна арабська держава не приєдналася до американського альянсу.
Тим часом, Іран виявив себе гнучким гравцем і завдяки своїм союзникам-хуситам, що атакують судна в Червоному морі, заявив про свій стратегічний вплив на три основні економічні вузькі місця: Суецький канал на півночі Червоного моря, Баб-ель-Мандебська протока на півдні і Ормузька протока біля входу до Перської затоки.
Іран вважає, що війна в Газі призведе до «трансформації несправедливого порядку, який править світом», за словами його президента Ібрагіма Раїсі. Але сам Іран навряд чи здатний стати на чолі цього нового світу.
Китай і Росія також не можуть зробити свій внесок у вирішення конфлікту, але із задоволенням спостерігають за тим, як у ньому загрузли США. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров звинуватив у безладі американський підхід до відносин між Ізраїлем та палестинцями. “Саме політика Вашингтона, спрямована на монополізацію посередництва та підрив міжнародно-правової бази врегулювання, призвела до нинішньої ескалації”, – сказав він.
Через шість місяців результат війни, як і раніше, не зрозумілий. Що очевидно, то це те, що регіон переживає період міжцарства, де ні світові, ні регіональні держави не здатні встановити мир, а міжнародні інститути переживають кризу легітимності.
Джерело: Олександра Аппельберг
Фото: AP Photo/Ariel Schalit
