Вигадана Ізраїлем нова «вісь зла» ставить під загрозу мирні угоди – минулі та майбутні
«Відносини з Єгиптом регулюються правильною та постійною взаємодією між урядами, – заявив нещодавно прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу на прес-конференції. – Кожен із нас має свої інтереси. Єгипту потрібно говорити певні речі. Він переслідує свої інтереси, а ми свої».
«Правильні відносини», очевидно, включають безпрецедентну ситуацію, коли президент Єгипту Абдель-Фаттах ас-Сісі відмовляється відповідати на телефонні дзвінки Нетаніягу; Каїр, за даними The Wall Street Journal, розглядає можливість відкликання посла з Ізраїлю; а в ході гарячої лінії з президентом США Джо Байденом ас-Сісі гнівно попереджає, що Ізраїль не повинен виганяти мешканців сектору Гази на Сінайський півострів.
Напруженість виникла не 7 жовтня. Ще в лютому минулого року арабська газета Al-Quds Al-Alarabi повідомила, що єгипетський президент зневірився в Нетаніягу і розірвав контакти з канцелярією прем’єр-міністра.
9 лютого 2023 року начальник Генштабу Армії оборони Ізраїлю Герці Халеві зустрівся зі своїм єгипетським колегою Усамою Аскаром на конференції військових керівників у Бахрейні, щоб обговорити стратегічні зміни у регіоні. Повідомляється, що Аскар попередив: війна може вибухнути на кількох фронтах, якщо Халеві не візьме ситуацію під контроль і не чинитиме тиск на уряд, щоб він припинив «ескалаційні кроки».
Ізраїльські джерела повідомляють, що аналогічні бесіди відбулися і між іншими високопоставленими офіцерами єгипетської армії та розвідки і їх ізраїльськими колегами.
Зв’язки між співробітниками ізраїльської та єгипетської розвідок залишаються робочими. Але це не може розвіяти побоювання Єгипту.
Рішення Нетаніягу представити інтереси двох країн як такі, що не збігаються або навіть суперечать один одному, не сприяло поліпшенню відносин, особливо коли обговорювався ізраїльський контроль над Філадельфійським коридором у Газі. Такий крок включатиме контроль Ізраїлю над прикордонним переходом “Рафіах” з боку Гази.
Ізраїльський контроль над Філадельфійським коридором, швидше за все, порушить угоду, підписану Єрусалимом та Каїром після виведення ізраїльських військ із Гази у 2005 році. Отже, будуть потрібні нові угоди з Каїром, який уже заявив, що будь-який односторонній крок зруйнує відносини між країнами.
Важко уявити, як подальше роздратування Єгипту сприятиме встановленню нового порядку, якого Ізраїль прагне в Газі.
Єгипет бере активну участь у спробах звільнити ізраїльських заручників, утримуваних ХАМАСом. Але за кілька місяців від початку війни Ізраїль створив власну «вісь зла», до якої увійшли Єгипет, Йорданія та Катар – три найближчі союзники США на Близькому Сході.
Раніше цього місяця Нетаніягу обрушився з грубими звинуваченнями на Катар під час зустрічі з сім’ями заручників («Катар по суті нічим не відрізняється від ООН, від Червоного Хреста, а в деяких сенсах він навіть гірший. У мене немає жодних ілюзій щодо них»). Після витоку інформації про його висловлювання, Нетаніягу публічно підтвердив їх.
У відповідь представник Держдепартаменту США поспішив виступити на захист Катару: «Катар був незамінним ключовим регіональним партнером не лише щодо нинішнього конфлікту, а й інших завдань США в регіоні. Ми з нетерпінням чекатимемо на поглиблення партнерства та роботи з Катаром з цілої низки ключових питань».
Не тільки Ізраїль та Єгипет мають свої інтереси. У Сполучених Штатів вони теж є і включають у себе стратегічні відносини з країнами, які Ізраїль помістив у «вісь зла».
Катар – ключовий гравець, роль якого виходить далеко за межі суттєвого внеску в організацію попередньої угоди зі звільнення заручників та запропонованої нової, яку ізраїльські представники обговорювали в Парижі в неділю. Лише цього року Катар двічі удостоївся похвали Байдена.
Перший раз – на початку жовтня за успішні переговори щодо звільнення п’яти американців з іранських в’язниць в обмін на п’ятьох іранців, ув’язнених у США, а також розморожування іранських активів на 6 мільярдів доларів, щоб Іран міг використати їх у гуманітарних цілях (так, Вашингтон теж платить в угодах зі своїми ворогами). Другий – за внесок у визволення ізраїльських заручників.
У 2021 році Катар виступив посередником між Вашингтоном і талібами, щоб досягти угоди, яка дозволила американцям вивести війська з Афганістану. Катар також прийняв сотні афганців, які працювали з американськими силами. За свою роль він отримав стратегічний статус союзника, який не входить до НАТО.
Катар розмістив у себе найбільшу на Близькому Сході базу США Аль-Удейд, коли в 2003 році Саудівська Аравія вимагає забрати американську базу зі своєї території, побоюючись громадянського протистояння подальшій американській присутності в королівстві. Ще до цього Ер-Ріяд заборонив Вашингтону використати базу для проведення військових операцій в Афганістані.
США та Катар підписали безліч угод про військове та розвідувальне співробітництво. Катар – другий найбільший у світі покупець військового обладнання США. А на початку січня Вашингтон та Доха підписали угоду про продовження експлуатації бази Аль-Удейд ще на десять років.
Тісні економічні зв’язки Катару з Іраном не секрет: ці країни спільно використовують найбільше родовище природного газу в Перській затоці. Але ці зв’язки дозволяють Катару виступати посередником у інших частинах Близького Сходу, що неодноразово приносило користь США.
Наприклад, Катар – одна з п’яти країн, які зараз намагаються розв’язати політичну кризу в Лівані. Від цього залежить будь-яка угода про врегулювання на лівано-ізраїльському кордоні.
Катар приймає у себе керівництво ХАМАСу і надав їм мільярди доларів, іноді – зі схвалення Ізраїлю. Але він також надає десятки мільйонів доларів ліванській армії, щоби вона могла платити своїм солдатам. Він інвестував мільярди в Єгипет і регулярно допомагає Йорданії.
Аналітики стверджують, що Катар прагне гегемонії на Близькому Сході і відіграв певну роль у заохоченні революцій «арабської весни» проти диктаторських режимів, щоб сприяти встановленню в цих країнах влади «Братів-мусульман». Однак, варто нагадати, що Вашингтон також підтримував ці революції.
Ас-Сісі досі пам’ятає бойкот, якому його піддав тодішній президент США Барак Обама за те, що він змістив президента Єгипту Мухаммеда Мурсі з його позицій у «Братах-мусульманах». А Лівія пам’ятає напад НАТО на чолі з американцями на армію колишнього диктатора Муаммара Каддафі.
Йорданія, на думку Ізраїлю, також входить у «вісь зла». Це пов’язано з різкою антиізраїльською риторикою короля Абдалли II і переважно прем’єр-міністра Аймана ас-Сафаді; з рішенням Аммана відкликати свого посла з Тель-Авіва (до речі, вже вшосте); а також з тим, що один із ресторанів в Аммані був названий «7 жовтня» (хоча потім вивіску зняли за наказом йорданського уряду).
Але Йорданія також є важливим військовим союзником Ізраїлю. І, незважаючи на величезну напруженість у відносинах між Абдаллою та Нетаніягу, двостороння військова та розвідувальна співпраця триває.
Йорданія є і американським стратегічним союзником. Вашингтон бачить у ній життєво важливу базу для продовження війни проти «Ісламської держави» та вважає ключовим елементом у коаліції проамериканських країн у регіоні.
Однак найважливішим є дипломатичний внесок Єгипту та Йорданії. Сам факт підписання мирних угод з Ізраїлем заклав основу та надав легітимність подальшим мирним угодам Ізраїлю з Об’єднаними Арабськими Еміратами, Бахрейном та Марокко. Без цих трьох угод Саудівська Аравія не дійшла б до обговорення нормалізації відносин з Ізраїлем.
Одним із приводів для нападу 7 жовтня, заявлених ХАМАСом, було запобігання нормалізації відносин між Ізраїлем та Саудівською Аравією, яка здавалася досяжною. Процес справді був заморожений. Натомість Ер-Ріяд прийняв нову стару політику, за якої для нормалізації відносин недостатньо покращення умов життя палестинців: необхідне повне припинення вогню та прогрес у досягненні рішення про дві держави.
Але коли Ізраїль нападає на Єгипет, намагається звести рахунки з Катаром та погрожує покарати Йорданію, скасувавши двосторонню угоду про спільне використання води, він не просто ставить під загрозу існуючі мирні угоди та ті, які можуть бути підписані в майбутньому. Він також ставить під удар Сполучені Штати та їхніх союзників.
Джерело: Цві Барель, “ХаАрец”
Фото: Хадас Паруш
