Відомий рабин виступив проти радикалів в уряді Нетаніягу
«Продовження війни означає смертний вирок для викрадених. Прем’єр-міністр продовжує з властивою йому зарозумілістю вести нас до розколу, який і є — найочевидніша гарантія перемоги ворога». Ця думка важлива і показова тим, хто її висловив: рабин Біньямін Цві Лау, один з найбільших духовних авторитетів течії релігійних сіоністів.
Володар докторського ступеня з єврейської історії, рав Лау стоїть на чолі великого проекту, мета якого — знайомити широкі кола нерелігійного населення з ТАНАХом. На відміну від рабинів напрямку «хардаль» — радикального флангу релігійного сіонізму, які стоять за партіями «Єврейська міць» Ітамара Бен-Гвіра і «Релігійний сіонізм» Бецалеля Смотрича і противляться угоді про звільнення заручників, рав Лау дистанціюється від політики і не представляє жодну партію. Свою публікацію в соцмережі Facebook він супроводив фотографією Лірі Альбаг, маленької дівчинки, викраденої бандитами ХАМАСу 7 жовтня 2023 року і не повернутої досі.
Наводимо публікацію в перекладі на російську мову, який був здійснений активістами групи «Ліберально-релігійні» спеціально для сайту «Деталі», без скорочень — для тих, кому могло здатися, ніби всі «в’язані кіпи» підтримують політику нинішньої урядової коаліції (переклад на українську зроблено редакцією «Деталі» — прим. перекладача).
«Тепер це гранично ясно. Лірі, разом з рештою викрадених, не вийде з тунелів інакше, як за загальною угодою.
Продовження війни означає смертний вирок для викрадених. Прем’єр-міністр продовжує з властивою йому зарозумілістю вести нас до розколу, який і є найочевиднішою гарантією перемоги ворога. Для ХАМАС життя викрадених — всього лише іграшка. Для ХАМАС вони коштують не більше тих диких звірів, що ув’язнені в ізраїльські в’язниці.
Війна в Газі триватиме багато років. Коли говорять про «розгром ХАМАСу» або «повну перемогу» — це не більше ніж обман та ілюзія, за допомогою яких сіють вітер, а ми пожинаємо бурю.
Ізраїль досі веде Війну за Незалежність. Це війна поколінь. Наші батьки воювали, ми воювали, наші діти воюють і наші онуки воюватимуть. Тому що ворог не вважає наше існування тут легітимним, а ми не відмовимося від права єврейського народу бути вільним у своїй країні. І оскільки це війна поколінь, потрібно визначити мету кампанії. Цю війну ми повинні завершити, коли всі викрадені повернуться додому, — ті, хто ще живий, — і коли будуть повернуті останки вбитих. Будь-яке інше рішення приведе нас до краху.
Життя викрадених також залежить від держави Ізраїль і її готовності завершити [на даному етапі] війну. Будь-яка затримка цього призведе до смерті живих заручників.
Наступні слова написав рабі Йосеф Каро у своїй книзі “Шулхан Арух”, одній з головних книг єврейського закону (Йоре Деа, Сіман 252): “Кожна мить, коли затримують викуп полонених там, де можна прискорити, вважається як кровопролиття”. Ні, я не сказав про уряд Ізраїлю і його главу, що вони проливають кров. Але кров наших братів і сестер волає до нас з тунелів Гази. Якщо не зараз, то коли?
Вийти з дому на похорон Гірша Гольдберга (одного з шести заручників, які днями були застрелені бойовиками ХАМАСу — прим. «Деталей») — це також заклик піднятися і боротися за збереження нашої гідності як нації. Вузький уряд, який керується лише власними інтересами, не може впоратися і встояти перед такими потрясіннями. Тільки широкий надзвичайний уряд з узгодженою датою виборів зможе привести нас до точки стійкості в цей важкий період. На даному етапі, таке рішення тільки в руках однієї людини, яка відмовляється, а в пісочному годиннику тим часом спливає пісок».
Фото: Олів’є Фітуссі
