Відновлення війни в Газі не стане відповіддю для американців
Буря емоцій, гнів і розчарування, викликані переговорами, які вів Адам Бьолер, спеціальний посланець президента США Дональда Трампа з питання угоди про заручників, з Халілом аль-Хайєю, відповідальним за сектор Газа в ХАМАСі, заполонили інформаційний простір в Ізраїлі — наче йдеться про оголошення війни США або, щонайменше, про зраду принципів та історичних домовленостей, на яких ґрунтуються відносини двох країн.
Можна лише уявити, який смердючий вулкан вибухнув би потоками політичної риторики, якби ці переговори відбувалися за часів президентства Джо Байдена.
І в цій істерії практично вислизає від уваги головне і справді важливе з бесід Бьолера з аль-Хайєю, що вказує на новий вектор політики США: Вашингтон тепер переходить до змістовного та конструктивного обговорення управління сектором Газа після завершення війни, а не обмежується лише питаннями обміну заручників. Варто також звернути увагу на те, що під час цих переговорів взагалі не порушувалося питання про примусове переселення палестинців, і ця ідея поступово сходить нанівець.
Аль-Хайя не отримав на руки технічні схеми зі створення нової “Рив’єри” чи логістичний план перевезення двох мільйонів жителів Гази в “красивіші місця, звідки вони більше не захочуть повертатися до Гази”, як обіцяв Трамп. Ці переговори відбулися ще до арабського саміту в Каїрі минулого тижня, але вони відображають діалоги та обговорення, які ведуть високопоставлені саудівські чиновники з американськими колегами. Саудити зайняли жорстку позицію проти плану примусового переселення, і до них приєдналася критика цього плану, яка пролунала з боку впливових республіканців у Конгресі США.
Згідно з численними витоками в ізраїльських та арабських ЗМІ, Адам Бьолер і Халіль аль-Хайя обговорили три основні теми:
- Повернення всіх заручників в обмін на довгострокове припинення вогню терміном від п’яти до десяти років, включаючи повне виведення ізраїльських військ із сектору Газа, як було передбачено в початковій угоді.
- Звільнення сотень палестинських ув’язнених за узгодженою схемою, з можливістю Ізраїлю накласти вето на звільнення деяких засуджених, приречених до довічного ув’язнення.
- Роззброєння ХАМАСу та виключення організації з будь-якої громадянської та політичної діяльності, а також зобов’язання щодо надання гуманітарної допомоги та початку відновлення Гази — все це в рамках умов, передбачених угодою.
Ці переговори можуть свідчити про намір США розширити рамки обговорень, які відновлюються в Досі. Незважаючи на те, що Ізраїль неодноразово підкреслює, що він готовий обговорювати лише “план Віткоффа“, який передбачає двомісячне припинення вогню — при якому в перший день будуть звільнені половина заручників, а в кінці, якщо вдасться досягти постійного перемир’я, — всі інші, США прагнуть об’єднати цей план з довгостроковим рішенням щодо управління Газою.
Це рішення тепер ґрунтується на єгипетському плані, який передбачає:
- Масштабний проект відновлення на суму 53 мільярди доларів;
- Будівництво тисяч тимчасових будівель;
- Відновлення життєво важливої інфраструктури;
- Управління Газою через “Комітет громадської підтримки” – тимчасову адміністрацію, що складається з професіоналів без представників ХАМАСу, яка підпорядковуватиметься Палестинській автономії протягом шести місяців.
Кілька тижнів тому ХАМАС уже заявив про підтримку цього плану, і в останні два дні знову підтвердив свою позицію.
Бьолер стверджує, що ХАМАС погодився на роззброєння, однак джерела всередині самої організації повідомили Al-Araby Al-Jadeed, що ХАМАС готовий відмовитися лише від “наступального озброєння”, але не від оборонної зброї.
США досі відкидали єгипетський план, стверджуючи, що він “не враховує реальну ситуацію в Газі”, маючи на увазі, що Газа непридатна для життя.
Можливо, це правильне твердження з точки зору інфраструктури, але сам єгипетський план якраз спрямований на зміну цього “статус-кво”.
Основна проблема цієї програми, описаної на десятках сторінок, полягає у відсутності чіткої відповіді на ключове питання – роззброєння ХАМАСу. Саме в цьому полягає розрив між заявами Бьолера та позицією ХАМАСу.
Якщо Бьолер стверджує, що ХАМАС погодився на роззброєння та відмову від управління Газою, то в Al-Araby Al-Jadeed повідомили, що організація готова відмовитися лише від наступальних озброєнь (наприклад, ракет різного радіусу дії), але не від усього оборонного арсеналу, навіть у разі створення палестинської держави.
Це принципова вимога, від якої ХАМАС не має наміру відмовлятися. Згідно з тими ж витоками, ХАМАС запропонував, щоб довгострокове припинення вогню поширювалося не лише на Газу, а й на Західний берег, і щоб воно набуло чинності лише в разі повного виведення ізраїльських військ.
На даному етапі йдеться не про конкретні переговори щодо роззброєння, а про «розуміння позицій сторін», як висловився Бьолер.
Однак сам факт переговорів між США та ХАМАСом з питань роззброєння та відсторонення організації від управління Газою вказує на те, що Вашингтон розглядає ХАМАС як ключового учасника переговорів про майбутнє сектору.
Крім того, США поки не вимагають повного вигнання ХАМАСу з Гази або його ліквідації як організації.
Цей підхід нагадує схему, реалізовану в угоді про припинення вогню в Лівані: уряд Лівану, за згодою «Хізбалли», взяв на себе відповідальність за роззброєння угруповання на південь від річки Літані, а також, у перспективі, яка ще далека від реалізації, за ліквідацію всієї незаконної зброї в країні. Однак ця схема не вимагає повного розпуску «Хізбалли» як організації.
Але, на відміну від ситуації в Лівані, в секторі Газа не існує держави або влади, яка могла б здійснити роззброєння ХАМАСу. Навіть якщо Ізраїль погодиться передати управління сектором Палестинській автономії на тимчасовій або постійній основі, питання озброєння залишиться загрозою для неї самої та для безпеки Ізраїлю.
Ця проблема не отримала реалістичного вирішення і в єгипетському плані. Хоча в ньому йдеться про підготовку палестинських сил поліції під егідою Єгипту та інших країн, їхнім завданням буде лише забезпечення громадського порядку, вони не зможуть вести військові дії проти ХАМАСу, якщо той вирішить виступити проти них.
Як і раніше немає згоди з питання про міжнародні або арабські сили, які могли б брати участь в управлінні сектором. Єдиною арабською країною, яка висловила готовність направити сили, стали Об’єднані Арабські Емірати, але вони виставили жорсткі попередні умови для своєї участі.
Таким чином, навіть якщо ХАМАС погодиться на роззброєння свого наступального арсеналу, залишається незрозумілим, хто зможе і захоче контролювати цей процес. Без такого контролю шанси на реалізацію єгипетського плану і залучення міжнародного фінансування для відновлення Гази залишаються нульовими.
На даний момент цей план нагадує будівельні риштування, що висять у повітрі без фундаменту, а його основна мета — запропонувати альтернативу плану примусового переселення палестинців, озвученому Трампом.
Альтернатива: відновлення війни
З іншого боку, план відновлення бойових дій у Газі, який має втілити в реальність обіцянку “відкрити ворота пекла” і знищити ХАМАС, також не пропонує рішення для довгострокового управління сектором і тим більше не гарантує звільнення заручників.
Навіть якщо нова військова операція буде масштабнішою, тривалішою, всеохоплюючою та руйнівнішою, ніж попередні, вона все одно поставить Ізраїль перед необхідністю управляти сектором з населенням понад два мільйони людей.
Частина сил ЦАХАЛу буде змушена займатися цивільними питаннями: забезпеченням розподілу продовольства, наданням медичних послуг, відновленням електропостачання.
З часом ЦАХАЛ перетвориться на постійну окупаційну силу, яка опиниться під пильним наглядом і критикою міжнародної спільноти. Це створить додатковий тиск на США, оскільки Вашингтон залишиться країною, що надає Ізраїлю військову та дипломатичну підтримку.
Чи можна розраховувати на «ліцензію» від Трампа?
Надія на «безмежну ліцензію», яку Трамп видав Ізраїлю, заявивши, що він «відправить Ізраїлю все необхідне для завершення роботи і не залишить жодного бойовика ХАМАСу в безпеці, якщо вони не виконають його вимоги», потребує перегляду.
Адже йдеться про Трампа, який за останні тижні продемонстрував неймовірну гнучкість у зміні своєї позиції.
Саме цей же Трамп дозволив Адаму Бьолеру («США не є агентом Ізраїлю») вести прямі переговори з ХАМАСом.
Крім того, він розглядає Саудівську Аравію та інші країни Перської затоки як ключових партнерів у «реорганізації» Близького Сходу, часто навіть більш значущих, ніж Ізраїль.
Автор: Цві Барель
Джерело: “ХаАрец“
Фото: AP Photo Enas Rami
