
Відносини з новою Сирією у Росії не складаються
Російська делегація здійснила перший з моменту краху режиму Башара Асада візит до Сирії, де зустрілася з представниками нових сирійських властей, включаючи лідера повстанців, а нині — президента перехідного періоду Ахмеда аш-Шараа.
Порядок денний російської сторони був чітким: Москва неодноразово заявляла, що веде переговори з новим урядом щодо двох своїх військових баз: Тартус — єдиний російський військово-морський вузол у Середземному морі, та Хмеймім — ключова база постачання для дій Москви в багатьох частинах Африки.
Кремль демонстрував оптимізм, що зможе переконати «Хайят Тахрир аш-Шам» (ХТШ), колишнє відгалуження «Аль-Каїди», яке минулого місяця очолило повалення союзника Кремля Асада, дозволити йому залишитися на базах. Однак за підсумками зустрічі жодних позитивних для Москви результатів оголошено не було.
Очолюючи делегацію, заступник міністра закордонних справ Михайло Богданов назвав переговори конструктивними, хоча «ми розуміємо, наскільки складна ситуація», — цитує його новинна служба «Інтерфакс».
Він сказав, що Росія не досягла прогресу в обговореннях щодо баз: «На даний момент нічого не змінилося. Це питання вимагає додаткових переговорів».
«Ми домовились продовжити більш глибокі консультації щодо всіх аспектів наших відносин», — додав Богданов.
А от агентство Bloomberg взагалі заявило, що переговори «зашли в глухий кут».
Вимоги Сирії неприпустимі для Москви
Згідно з доповіддю сирійської сторони, новий уряд вимагав від Росії компенсації — і навіть репарацій.
«Діалог підкреслив роль Росії у відновленні довіри з сирійським народом шляхом конкретних заходів, таких як компенсація, реконструкція та відновлення, — йдеться у сирійському звіті про переговори в Дамаску. — Нова адміністрація також підкреслила, що відновлення відносин повинно враховувати минулі помилки».
У сирійському заяві не уточнюється, на яку компенсацію розраховує Дамаск. Раніше цього місяця міністр закордонних справ Сирії Асад аль-Шайбани повідомив Financial Times, що режим Асада взяв на країну борг перед Росією на суму близько 8 млрд доларів.
Хоча Міністерство закордонних справ Росії заявило, що делегація висловила «готовність надати сирійському народу необхідну допомогу для відновлення країни після кризи», джерело видання Middle East Eye повідомило, що Росія відмовилася надати фінансову компенсацію.
Також, за повідомленнями, в обмін на збереження російських військових баз Дамаск вимагав повернення Башара Асада, який ховається в Росії, до Сирії.
Важко уявити, щоб російська влада пішла на цей крок. Підтримка союзників завжди розглядалася ними як відмінна риса зовнішньої політики Кремля — і навіть протиставлялася діям США, які нібито кидали своїх союзників, наприклад, в Афганістані. Хоча Володимир Путін не зміг (або не захотів) допомогти врятувати режим Асада від блискавичного наступу повстанців наприкінці минулого року, він надав притулок особисто Асаду та його родині. Передати його в руки нових властей Сирії — що, ймовірно, означає певну смерть — означало б надіслати всім небагатьом союзникам Кремля, багато з яких очолюють авторитарні режими та хунти, тривожний сигнал: з вами може статися те ж саме.
Однак і до зустрічі в Дамаску були ознаки того, що Росія не надто сподівається зберегти свої бази. Після падіння режиму Асада Росія евакуювала сотні солдатів і вивезла колони військової техніки. Супутникові знімки, зроблені Planet Labs, підтверджують велику активність у Тартусі, де обладнання було вивезено з бази за допомогою морського транспорту. Контейнери також були доставлені на причал.
На останньому знімку, зробленому у вівторок, видно, що російське вантажне судно «Спарта», раніше ідентифіковане як судно для перевезення зброї, стоїть у доку в Тартусі з опущеною передньою рампою для навантаження. Другий транспортер озброєнь «Спарта II» покинув Тартус після 24 січня.
При цьому два транспортних судна були змушені чекати кілька тижнів, перш ніж сирійські власті дозволили їм пришвартуватися на військово-морській базі в Тартусі для вивезення військової техніки.
На минулому тижні перехідний уряд Сирії розірвав контракт з російською компанією, яка управляла портом Тартус більше п’яти років. Угода на управління портом Тартус була підписана в 2019 році між колишнім урядом Асада та російською інженерною компанією «Стройтрансгаз» на 49 років.
Туреччина та ЄС проти російської присутності
Ці труднощі накладаються на змінювану розстановку сил у регіоні. Туреччина, яка підтримала повстанців у поваленні Асада і є суперником Росії в Сирії, виступає проти продовження військової присутності Москви в країні. Крайньо сумнівно, що нові сирійські влади дозволять Росії залишитися на базах після того, як російські військові літаки атакували сили опозиції під час громадянської війни в країні, заявили два високопосадовці турецькі чиновники.
Нове уряд намагається налагодити тісніші зв’язки з західними та арабськими країнами, щоб домогтися пом’якшення санкцій, полегшити ізоляцію країни та відновити зруйновану економіку. Європейський союз активізував зусилля з налагодження зв’язків з новими властями Сирії, переконуючи їх обмежити вплив Росії.
Міністри закордонних справ ЄС досягли попередньої угоди в понеділок про дорожню карту поступового пом’якшення санкцій проти Сирії, повідомила журналістам головний дипломат блоку Кая Каллас.
Деякі країни «Великої сімки» та союзники вивчають способи, які дозволять Сирії знайти альтернативи імпорту російської нафти та продовольства, повідомляв Bloomberg раніше цього місяця. Україна відправила до Сирії партію пшениці і пообіцяла додаткові поставки під час візиту в грудні міністрів закордонних справ і сільського господарства.
Чи зможе Лівія замінити для Москви Сирію?
Після повалення режиму Башара Асада Росія, ймовірно, почала перебазування сучасних систем ППО та іншого озброєння із Сирії до Лівії в спробі зберегти своє військове присутність на Близькому Сході та в Північній Африці. Російські вантажні літаки перевезли обладнання, включаючи радари для систем С-400 і С-300, на бази, контрольовані маршалом Халіфою Хафтаром, якого підтримує Москва.
Лівія може стати важливим хабом для російських операцій в Африці, але для цього знадобляться значні зусилля з встановлення та підтримки стабільних зв’язків з місцевими партнерами. Ні з ким із місцевих лідерів Москва не може похвалитися таким рівнем співпраці, який вона мала з Дамаском за Башара Асада. Крім того, прем’єр-міністр Лівії Абдель Хамід Дбейба заявив, що використання Лівії як плацдарму для перебазування військової техніки з Сирії неприпустимо.
Лівія також є набагато менш зручним хабом з логістичної точки зору. Без дозаправок в Хмеймімі транспортній авіації буде складно доставляти вантажі та особовий склад до точок присутності в Африці, включаючи Лівію, ЦАР, Малі та інші.
Крім того, можливості для продовження діяльності в такому ж обсязі з Лівії будуть залежати від політичної стабільності в регіоні, а російське присутність у Лівії має більш слабку юридичну основу, що робить його менш стійким. Перенос російської військової логістики до Лівії може посилити західний тиск на Лівійську національну армію та маршала Халіфу Хафтара.
Фото: AP Photo/Leo Correa