Від ведмежих обіймів до опіки: Марко Рубіо прилетів до Ізраїлю в напружений момент американо-ізраїльських відносин
Держсекретар США Марко Рубіо прибув до Ізраїлю в четвер ввечері — ставши черговим високопосадовцем США, який особисто спостерігає за тим, як Ізраїль дотримується крихкого припинення вогню в Газі.
Рубіо — четвертий представник найближчого оточення президента США Дональда Трампа, який прибув до Ізраїлю після візиту Трампа до Кнесету минулого тижня, що є чітким сигналом прем’єр-міністру Біньяміну Нетаньягу та його уряду: Білий дім стежить за кожним їхнім кроком.
Адміністрація Трампа поспішила покласти основну відповідальність за порушення перемир’я на ХАМАС, зазначивши, що переважна більшість інцидентів пов’язана саме з цією палестинською військовою організацією, проте дії американських чиновників відображають більш складну картину.
Спецпосланці Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер настільки прочно обоснувалися в Ізраїлі, що місцеві таблоїди вже склали карту їхніх гастрономічних уподобань, а їхня участь у засіданнях ізраїльського кабінету — колись безпрецедентне явище — тепер стала звичайною практикою.
Тим часом віцепрезидент США Джей Ді Венз використав свою поїздку до Ізраїлю, щоб ще сильніше закріпити за собою роль ідеологічного спадкоємця Трампа. Його фотосесії у нещодавно створеному американським військовим відомством Центрі цивільно-військової координації (CMCC) у Кір’ят-Гаті, а також появи поруч із родинами заручників та у релігійних святинях, ймовірно, ще з’являться під час його майбутньої президентської кампанії.
Американські авіапоставки до зон бойових дій світового значення — не рідкість; так було, зокрема, під час війни Судного дня 1973 року. Проте нинішня операція з повітряних перевезень проводиться виключно з метою спостереження за настирливим союзником, якого Вашингтон, ймовірно, вважає джерелом потенційних дипломатичних проблем.
Більша частина постійної участі адміністрації Трампа, без сумніву, спрямована на дотримання припинення вогню в Газі — головного досягнення зовнішньої політики президента, яка, попри його заяви, поки не забезпечила мир у всьому світі. Ця участь також, безсумнівно, продиктована прагненням скористатися відкритим дипломатичним вікном можливостей, особливо щодо Саудівської Аравії.
За словами спецпосланця США в Сирії Тома Баррака, саудівці «зараз стоять на порозі офіційного приєднання» до Авраамових угод, додавши, що «коли Ер-Ріяд зробить крок, за ним підуть інші». Як повідомляється, після Ізраїлю Віткофф і Кушнер здійснили блискавичний візит до Об’єднаних Арабських Еміратів, а майбутній візит наслідного принца Мухаммеда бін Салмана до Вашингтона, запланований на середину листопада, ще раз підкреслює нагальність ситуації.
Оскільки Рубіо став черговим високопосадовцем США, який прибув спостерігати за діями ізраїльського уряду, серед коментаторів американо-ізраїльських відносин усе частіше лунають гострі запитання.
По-перше, наскільки безпрецедентна така «опіка над Бібі» з боку Трампа, який прагне не дати Ізраїлю підірвати його більш масштабні глобальні амбіції? Чи представляє цілодобовий нагляд Трампа історичний зсув, при якому США фактично несуть відповідальність за дії свого іноземного протекторату? Або це лише приклад того, як союзники діють у дусі давнього партнерства?
«Ізраїль, очевидно, є протекторатом США, а не союзником у якомусь значущому сенсі — принаймні, якщо говорити про уряди, які обиралися там протягом останніх тридцяти років, починаючи з підйому Нетаньягу», — сказав Керт Міллс, виконавчий директор журналу The American Conservative Magazine.
«Те, що віцепрезидент Венз відвідує країну, намагаючись знизити градус напруженості (у своєму звичному стилі), у той час як Кнесет у той самий момент затверджує у попередньому читанні законопроєкт про анексію Західного берегу, — говорить саме за себе», — продовжив Міллс.
Голосування відбулося на фоні майже одностайних закликів демократів до Трампа запобігти ухваленню подібного заходу. Сам Трамп також прямо пообіцяв своїм ключовим арабським союзникам, що заблокує анексію Західного берегу Ізраїлем.
«Союзники і друзі оцінюють надійність своїх партнерів, а Ізраїль, здається, не відчуває жодних докорів сумління, руйнуючи репутацію Америки та ігноруючи побажання наших лідерів», — додав Міллс, чиї критика відображає зростаючі настрої серед політичних консерваторів, усе більше роздратованих, як припускають, постійною залежністю Нетаньягу від американського дипломатичного прикриття.
Для деяких колишніх дипломатів сигнали надзвичайно зрозумілі: погляди Вашингтона тепер прочно спрямовані на дії Ізраїлю, і повідець може виявитися значно коротшим, ніж здається.
«Чітке послання Нетаньягу у цій низці візитів американських чиновників — Віткоффа, Кушнера і “важковаговиків” Вєнса і Рубіо — таке: ми прикриваємо тобі спину, але не повертайся до того, як ти вів війну в Газі останні два роки — інакше…» — сказав «ГаАрец» старший науковий співробітник Фонду Карнегі Аарон Девід Міллер.
«Нетаньягу знає, що не може піти на розрив з Трампом, тому немає потреби уточнювати, що означає “інакше”. Це та ж загроза, за допомогою якої Трамп змусив Нетаньягу погодитися на угоду з 20 пунктів про припинення вогню», — додав Міллер, який консультував адміністрації і демократів, і республіканців з питань ізраїльсько-палестинського конфлікту.
Колишній ізраїльський дипломат Дан Арбель зазначив, що дії Трампа демонструють: США не довіряють Нетаньягу, і саме на Америку покладається відповідальність за підтримання режиму припинення вогню.
«Ізраїль, особливо уряд Нетаньягу, сприймається США та адміністрацією Трампа як такий, що не має власних ініціатив. Якби все залежало від Нетаньягу, війна тривала б нескінченно, — сказав Арбель, науковий співробітник Центру ізраїльських досліджень Американського університету. — У такому разі США легко спрямовують Ізраїль туди, куди їм потрібно».
«Інтереси США в регіоні виходять далеко за рамки ізраїльсько-палестинського питання, і ці інтереси — відносини з Катаром, Туреччиною — найкраще обслуговуються тоді, коли США беруть ініціативу в свої руки і чинять тиск на Ізраїль».
Бен Семюелс, “ХаАрец“, М.Р. На фото: держсекретар США Марко Рубіо.
