Велика Північна війна. П’ять сценаріїв
Обстріли північних поселень та міст Ізраїлю стали звичною рутиною. Ніхто вже особливо не реагує на повідомлення Командування тилу: тривога в Метулі, сирена по всій Верхній Галілеї, внаслідок попадання протитанкової ракети в Манарі пошкоджено будинок… Цивільних там майже не залишилося, фактично північ перетворилася на суцільну військову базу. Так триває вже чотири місяці, і цілком очевидно постає питання: що з усім цим робити?
Ізраїльське керівництво видає один ультиматум за іншим: “Хізбалла” заплатить високу ціну; якщо не буде дипломатичного рішення, застосуємо військове; якщо “Хізбалла” перейде червону лінію, ми будемо бомбардувати Бейрут; жителі півночі зможуть повернутися до своїх будинків.
Однак – Бейрут ми поки не бомбардуємо. Мешканці півночі повернутися додому не можуть. По суті на півночі йде обмежена інтенсивністю і в просторі війна – класичний обмін ударами, в якому Ізраїль начебто має перевагу, володіючи надпотужними ВПС та важкими засобами вогневого ураження (танки, артилерія тощо). Але для єврейської держави поки що все складається гірше нікуди.
Незважаючи на досить потужні удари по Південному Лівану, “Хізбалла” нікуди відступати не збирається. Майже всі загиблі бойовики – жителі Південного Лівану. Де живуть, там і служать.
Вбитих терористів близько 170, начебто чимало, крім того, «Хізбалла» не враховує у своїх «зведеннях» загиблих терористів ліванських підрозділів ХАМАСу, «Ісламського джихаду», руху шиїтів «Амаль» та інших угруповань.
Але лише у «Хізбалли» в строю (включаючи оперативний мобілізаційний резерв) близько 100 тисяч людей. Плюс надзвичайно високий «больовий поріг» – нечутливість до втрат. Все це говорить про те, що таким чином ліванські терористи можуть воювати хоч п’ять років поспіль. І зараз перемагають вони. Ізраїль насправді відступив від кордону, квітуча раніше північ перетворилася на пустелю, збитки колосальні і поки що навіть не піддаються підрахунку.
З цього випливає висновок: військове вирішення проблеми практично неминуче, питання лише в тому, яким воно буде.
На мою думку, є п’ять можливих сценаріїв:
Перший: диво. «Хізбалла» раптом згадує, що є резолюція 1701 Радбезу ООН від 2006 року, відводить свої загони за річку Літані, до Південного Лівану заходять миротворці і ліванська армія. Імовірність цього сценарію майже нульова, чудес не буває, принаймні я в них не вірю.
Другий: інсценування. «Хізбалла» трохи (кілометрів на п’ять-сім) відтягує свої сили на північ, наприклад, за гряду висот над кордоном. Втрачає можливість обстрілювати прямим наведенням (протитанковими ракетами) ізраїльські населені пункти та військові бази. Приблизно такий план пропонує спецпосланець США Амос Хохштейн.
Але в цьому плані зашиті три важливі вразливості. Перша: ніхто з жителів півночі на таке після 7 жовтня не купиться. Друга: військовий потенціал «Хізбалли» не постраждає, ракетні арсенали залишаться недоторканими. Третя: другий етап плану – між Єрусалимом та Бейрутом розпочинаються переговори про спірні (на думку Лівану) ділянки кордону.
Американці обіцяють Лівану великий пакет економічної допомоги. Цей план – не більше ніж латка. Сам факт переговорів чи навіть намір їх провести дасть Хасану Насраллі можливість оголосити про свою перемогу – і це буде класична «тиша, куплена за гроші». Тимчасове рішення, бо гроші рано чи пізно закінчаться.
Третій: коротка війна. Оголосивши про те, що дипломатичні зусилля вичерпані, Ізраїль розпочинає військову операцію проти «Хізбалли» з ударами на всю глибину Лівану та ударами у відповідь по всій території Ізраїлю. Конфлікт триває кілька тижнів.
Після чого кожна сторона повідомляє про свою перемогу. “Хізбалла” відводить сили на північ, Нетаніягу оголошує, що фактор стримування відновлений. По суті нічого не змінюється, але продати такий варіант жителям півночі буде простіше – таки воювали.
Четвертий: апокаліпсис. Тут можна пояснити трохи докладніше. Війна розпочнеться з ударів ізраїльських ВПС та флоту – абсолютно катастрофічної могутності – по всій території Лівану. Авіація працюватиме хвилями, безперервною «каруселлю». Перша хвиля «розвантажується» по цілям, друга чекає черги на захід, третя злітає, перша, відбомбившись, повертається на аеродроми, друга заходить, третя чекає – і так без перерви дві-три доби. З моря працюють кораблі ізраїльського флоту. По Південному Лівану завдають ударів артилерія та реактивні системи. Під прикриттям ударів починається вторгнення до Південного Лівану з одночасним захопленням стратегічно важливих висот уздовж річки Літані. Мета Ізраїлю – відрізати південну частину Лівану та створити там буферну зону.
«Хізбалла» відповідає ракетним обстрілом небувалої інтенсивності (від 1 тисячі до 3 тисяч ракет на день, включаючи високоточні). Ізраїльська армія змушена відтягнути системи ПРО на прикриття інфраструктурних та військових об’єктів (бази, електростанції, лікарні, органи управління), що оголить тил і може призвести до серйозних жертв серед цивільного населення.
Збитки для Ізраїлю будуть величезними, Ліван, швидше за все, припинить своє існування у якості держави. Ізраїльській армії доведеться перебувати в Лівані, приблизно як у 1982-2000 роках, доки не буде придумано якесь інше рішення.
П’ятий: все залишаємо як є, фактично втративши суверенітет над частиною території, тому що, крім військових баз, на півночі нічого не буде. Триватимуть постійні обміни ударами та періодичні спроби прориву з того боку. Щось схоже було на Донбасі з 2015 до 2022 року. Як не дивно, це найменш ймовірний варіант, тому що він все одно закінчиться одним із перелічених вище.
У будь-якому випадку час закінчується. Спроби домовитися з Ліваном не мають сенсу, оскільки офіційний Бейрут не може нічого зробити проти «Хізбалли».
«Хізбалла» не ухвалюватиме самостійного рішення – його ухвалять у Тегерані. Питання: чи захоче Іран пожертвувати своїм головним стратегічним антиізраїльським активом?
Автор: Сергій Ауслендер
Фото: AP Photo Leo Correa