Вдихніть глибше, пристебніться міцніше. На нас чекають нелегкі роки
Неможливо зменшити гіркоту новин минулої доби. Ми маємо безліч причин хвилюватися за майбутнє Держави Ізраїль і всього вільного світу.
Сьогодні всім очевидно, що на нас чекають тяжкі роки. Втіхою може бути тільки те, що важко буде скрізь, а не тільки в Ізраїлі, і тому у нас не залишається вибору: потрібно стиснути зуби, випрямити спину, зробити глибокий вдих – і приготуватися до тривалої боротьби.
Не треба пояснювати, чому останні новини такі погані для Ізраїлю. Усі докази, якими Біньямін Нетаніягу пояснив своє рішення відправити у відставку Йоава Галаната, шокують.
Поки що неясно, чи існує тут конфлікт інтересів, і чи намагається прем’єр-міністр таким чином вплинути на перебіг нових кримінальних розслідувань, які йому загрожують.
Йдеться про крадіжку секретних документів працівником його канцелярії та фальсифікацію протоколів засідання уряду. Слідство із цього приводу ведуть ЦАХАЛ та ШАБАК, а отже, їхні керівники стають потенційними ворогами прем’єр-міністра. Він і не приховує цього, називаючи ці кримінальні справи політичними переслідуваннями.
Звідси виникає припущення, що звільнення Галанта пов’язане зі згаданими вище розслідуваннями. Таким чином, прем’єр-міністр може спробувати вплинути на їх хід, звільнивши потім і начальника Генштабу, і голову ШАБАКу, та інших керівників сил безпеки.
Якщо це правда, то значить Нетаніягу хвилюють зараз тільки пов’язані з ним розслідування. Тому йому потрібний слабкий міністр оборони, який за його вказівкою відправить у відставку голів силових структур. Якщо це справді так, йдеться про справжнісіньку корупцію. Виходить, що прем’єр-міністр віддає перевагу особистому благополуччю безпеки країни.
Є й інше пояснення того, що сталося. Можливо, Нетаніягу відправив у відставку Галанта, керуючись політичними міркуваннями — під тиском ультраортодоксальних партій, щоб забезпечити проходження закону про ухилення від призову та фінансування ясел (для дітей тих, хто ухиляється від призову).
У цей варіант також закладено конфлікт інтересів. Знову виходить, що прем’єр-міністр віддає перевагу особистому зиску безпеки країни. І в цьому випадку йдеться не лише про безпеку, а й про економічне майбутнє Ізраїлю. Закон про знижки на ясла гарантує, що ультраортодокси ніколи не покинуть єшиви і не почнуть працювати. Це правильний шлях до знищення ізраїльської економіки.
Страшний висновок
Нетаніягу звільнив авторитетного і успішного міністра оборони (Галант несе відповідальність за те, що відбувалося 7 жовтня, але з того часу він зумів привести армію до важливих досягнень), щоб змінити його на Ісраеля Каца, який погано розуміється на питаннях безпеки, головна перевага якого полягає в слабкості та терпимості .
Серед війни, напередодні можливої іранської атаки, у розпал переговорів про припинення вогню в Лівані високопоставленого успішного професіонала відправляють у відставку. А на його місце призначають слабкого кандидата, який не гідний обіймати цю посаду.
Це призводить до лякаючого висновку: нагородою за хорошу роботу стає звільнення, а нагородою за слабкість і нікчемність – просування кар’єрними сходами. Таким чином, Нетаніягу підтверджує вірність «принципу Пітера». Він говорить, що у будь-якій ієрархії люди піднімаються рівня, у якому вони некомпетентні.
Нетаніягу оточує себе слабкими політиками, які мають без нього шансів виживання. Вони ніколи не зможуть становити йому політичну загрозу. Чим слабкіша, дурніша і недосвідченіша людина, тим більше у неї шансів стати міністром в уряді Нетаніягу.
У цьому виявляється вся нікчемність Нетаніягу. Це заляканий параноїк, який бачить погрози на кожному кроці, і дбає лише про те, щоб відвести їх подалі від себе. Політичні коментатори підносять до небес обачність Нетаніягу, який робить усе для того, щоб у його кабінеті не залишилося жодного міністра, гідного цього звання. У такий спосіб він гарантує собі політичне виживання.
Історія ухвалить суворий вирок Нетаніягу (і цим коментаторам). Вони зробили все для того, щоб позбавити державу Ізраїль шансів на успіх.
Принаймні ще два роки при владі
Коротше кажучи, за нинішнього уряду нічого хорошого нам не світить. І складається враження, що воно зможе протягнути ще два роки.
Це припущення підкріплюють погані новини через океан, пов’язані з результатами президентських виборів у США. Всупереч поширеній в Ізраїлі дурній думці про те, що перемога Трампа означає для нас щось хороше, це зовсім не так. Трамп – це погано для Ізраїлю, тому що це є погано для всього світу.
Через менше, ніж 100 років після закінчення двох світових воєн, глобальна стабільність здається підірваною більш, ніж будь-коли. Світом правлять небезпечні популісти: Сі Цзіньпін у Китаї, Путін у Росії, а зараз до них приєднується Трамп у США.
Ці лідери – зовсім, як Нетаніягу – керуються виключно особистими інтересами, а не благополуччям своїх народів та всього людства. Їх поєднує також те, що вони… великі шанувальники себе.
Манія величі, нарцисизм і корупція, зневага цінностей свободи та демократії є вкрай небезпечним поєднанням. Для Ізраїлю відсутність глобальної стабільності не обіцяє нічого доброго. Це означає, що ми не маємо шансів на завершення багаторічної конфронтації на Близькому Сході.
Сьогодні в нас був похмурий ранок. Висока ймовірність того, що наступні роки будуть дуже тяжкими – і в Ізраїлі, і в усьому світі. У такій ситуації залишається лише глибоко вдихнути та приготуватися до тривалої боротьби.
У будь-якому випадку, становище у всьому світі виглядає не набагато краще, ніж в Ізраїлі, так що еміграція — це не вихід.
Зараз потрібно стиснути зуби, розправити плечі та сказати собі, що розпач не може бути керівництвом до дії. Іноді не можна втрачати надію. Сіонізм, попри все, став історією успіху – завдяки вірі в істинність обраного нами шляху та надії.
Немає жодних шансів на те, що хтось – і звичайно ж не Трамп і не Нетаняїгу – відбере у нас віру і надію. І, як казала Скарлет О’Хара, завтра буде новий день.
Фото: Моті Мільрод
