Вдова захисника кібуца: «Тіло мого чоловіка не має жодного значення»
О 8:27 ранку, через дві години після початку атаки ХАМАСу на кібуц Нір-Оз, Авів Ацілі — член загону охорони кібуца, який бився з терористами, — записав голосове повідомлення для своїх дітей. «Тут, у кібуці, є кілька хлопців. Ми знищили декількох, зараз шукаємо ще. Залишайтеся всередині, пийте воду. З нами все буде гаразд. Добре, бувайте», — з дивовижним спокоєм сказав він.
Згодом Авів (йому було 49 років), вочевидь, був убитий, а його тіло викрадене до Гази. Невдовзі після цього терористи увірвалися до будинку родини і викрали його 30-річну дружину Ліат. Після 54 днів перебування в полоні у ХАМАСу вона була звільнена в результаті першої і єдиної на сьогодні угоди із заручниками. Наступного дня після звільнення їй повідомили, що Авів загинув, б’ючись за кібуц.
За словами Ліат, Авів за кілька років до цього захворів на автоімунне захворювання. «Останні кілька років він відчував, що це – життя в борг. Неможливо було дізнатися, скільки йому залишилося, але по ньому не можна було сказати, що він «страждає» від хвороби. Незважаючи на неї, він насолоджувався життям. Для нього це було зелене світло на все, що він хотів», — каже Ліат Ацілі.
«Йому вже було дуже важко ходити, він вже не міг бігати, але я впевнена, що того дня він зміг пробігтися. Я сказала дітям, що він загинув, коли тримав у руках автомат Калашникова і стріляв на всі боки», — каже Ліат. Результати розслідування того, що сталося того дня, показали, що Авів, схоже, вихопив автомат в одного з терористів. — «Саме таким я його і уявляю», — додає вона.
Хоча тіло Авіва все ще утримується ХАМАСом, Ліат підкреслює, що зусилля протесту мають бути спрямовані на повернення живих заручників, а не мертвих. Вона каже, що знайшла впевненість. «З моєї точки зору, його немає в Газі. Як тільки він помер, він відправився туди, де йому судилося бути, — каже вона. — Його тіло не має для мене жодного значення, і я б не хотіла, щоб хтось ризикував своїм життям, щоб його повернути. Набагато важливіше зосередитися на людях, які, можливо, ще живі».
Ліат, сама колишня бранка ХАМАСу, каже, що необхідність повернути заручників додому величезна. «Те, що я пережила, не схоже на те, що відбувається зараз; сьогоднішня ситуація в сто разів гірша, — каже вона. — Мене звільнили трохи більше ніж через місяць після початку війни. Гуманітарна ситуація була складною, але вона не йшла в жодне порівняння з тим, що відбувається зараз. У мене була їжа, я перебувала в районі, який не був сильно зруйнований. Сьогодні все зовсім інакше. Я дуже стурбована як фізичним, так і психічним станом заручників».
Наразі Ліат бере активну участь у плануванні відновлення кібуца Нір Оз. Вона не погоджується з тим, що відновлення має бути відкладене до повернення заручників. «Нам потрібно відбудувати дім, щоб їм було куди повертатися. Зрештою, реабілітація — це особистий процес. Але проблема заручників не дає мені спокою; це відкрита рана, і в ній багато сум’яття і зради цінностей. Те, що колись вважалося само собою зрозумілим, зруйновано», — каже вона.
«Я не довіряю нікому в уряді. Людина, яка стоїть на чолі країни, де при ньому відбувається щось подібне, незважаючи ні на що, — порядний вчинок — встати і піти».
Автор: Нір Хасон
Джерело: «ХаАрец»
На фото: Ліат Ацілі
Фото: Ілан Ассаяг
