В розпал війни уряд завдав резервістам підлого удару
Закон про дитячі садки говорить, що ультраортодокси отримають пріоритет, а резервісти повинні будуть самі шукати рішення. Уряд звик перекладати все на продуктивне населення Ізраїлю, навіть коли ця група людей задихається, несучи на собі весь тягар війни.
Закон про дитячі садки («хок ха-маонот») нагадує мені про жаб. Ви спитаєте, яке відношення до субсидій на дитсадки мають зелені мешканці боліт? Згадайте відому притчу про жабу і скорпіона, які хотіли переправитися через річку. Скорпіон, що не вміє плавати, попросив жабу взяти його на спину, але та відмовилася, побоюючись, що він її вжалить. Після довгих умовлянь скорпіон, тобто в нашому випадку уряд Ізраїлю, переконав її, що переправа буде безпечною. Але посеред шляху не стримався і вжалив її. Коли обидва почали тонути, приголомшена жаба спитала: «Навіщо ти це зробив?» Скорпіон відповів: «Не міг втриматися. Це моя природа».
А тепер повернемося до реальності, яка, як і жаба, «носить зелене», — до резервістів. Не з власної волі вони тягнуть на своїх плечах учнів єшив — як на ринку праці, так і на фронті. Поки ті вивчають Тору і отримують значну підтримку від держави, резервісти працюють, платять податки і відправляються на війну. У цивілізованій і прагнучій до процвітання країні резервісти мали б стати елітою, що отримує все можливе безкоштовно. Але у нас держава підло обманює їх і топить під час бою, посилаючи рятівне коло автостопникам у вигляді жалюгідного закону, який їх остаточно втопить. Прагнення перетворювати працюючих резервістів на «зручних дурнів», що знаходяться в кінці черги пріоритетів, неможливо виправдати.
Поясню. Візьмемо, наприклад, Іцхака та Сару Ізраель, подружжя, що працює за наймом. Вони заробляють трохи менше середнього, але все ж якось тримаються на плаву, в тому числі завдяки субсидії на двох дітей, які відвідують дитячий садок в Єрусалимі.
Іцхак провів у резерві вже понад 250 днів, а Сара розривається, але все терпить, вважаючи, що безпека країни важливіша за все. До дитсадка ходять і діти ультраортодоксальних сімей, і всі борються за обмежену кількість місць. Зараз у працюючої пари є пріоритет в отриманні місця в дитсадку та субсидій. Якщо закон про дитячі садки буде прийнято, пріоритет і пільги отримають сім’ї ультраортодоксів.
Простіше кажучи, Сара та Іцхак, який вже майже рік не бачить сім’ю, будуть змушені платити кілька тисяч шекелів за приватний дитячий садок, оскільки опиняться в кінці черги на субсидійоване місце. Чому? Тому що, як у байці, уряд не може подолати своє прагнення до виживання і завдає резервістам підлого удару, прикриваючись тим, що утримання влади для нього важливіше.
Справа не тільки в неправильних пріоритетах, але й в абсолютній сліпоті. Більшість резервістів — представники середнього класу. У них забирають субсидії на дитячі садки, збільшують виплати в Службу національного страхування, відбирають два дні оздоровчої відпустки на користь загальних зусиль, підвищують ПДВ, заморожують дитячі допомоги, очікуючи, що вони будуть одночасно працювати і воювати, при цьому не забуваючи про борг перед «Бітуах леумі», який обростає пенями та відсотками, тому що жоден законодавець не спромігся виправити прогалину, що включає виплати за резервну службу в загальний дохід.
Замість того щоб приймати закон про дитячі садки, візьміть зекономлені гроші і повністю субсидуйте дитячі садки для дітей резервістів, щоб вони не платили ні копійки. А якщо залишиться зайве, оплатіть їм рахунки за електрику та муніципальний податок. Ці резервісти віддають свої життя заради нас, і це найменше, що ми можемо зробити для них, та й для всіх звичайних працюючих сімей, які з труднощами тримаються, залишаючись в країні, незважаючи на нестерпні умови життя.
І, якщо вже ми почали з жаб, давайте закінчимо притчею про зварену жабу. Якщо кинути її в киплячу воду, вона відразу вистрибне від переляку.
Але, якщо посадити її в каструлю з холодною водою і повільно нагрівати, вона звикне до підвищення температури, звариться і загине.
Ті, хто думає, що резервісти складуть зброю і залишаться вдома, помиляються. Вони продовжать добровільно служити, працювати, сумувати за дітьми, але їхня віддача буде знижуватися, поки ця країна не згасне остаточно.
Автор: Ліат Рон
Джерело: Walla
Фото: прес-служба ЦАХАЛу
