В ізраїльській атаці на Рафіах і переговорах про припинення вогню все не те, чим здається
Два рішення ізраїльського військового кабінету, ухвалені ввечері 6 травня: про початок військової операції в південній частині сектора Газа та відправку переговорної групи до Каїру, щоб подивитися, чи можна ще досягти угоди з ХАМАСом про перемир’я та звільнення заручників, – схоже, суперечать один одному. Якщо є шанс на угоду, навіщо розпочинати нову наземну кампанію?
Але ніщо в нападі на Рафіах і переговорах в Каїрі не є тим, чим здається. Біньямін Нетаніягу та його військовий кабінет стикаються з низкою складних внутрішньополітичних, зовнішньополітичних та військових обставин, і нинішня операція відбувається в рамках цих обмежень. Ось важливі моменти, необхідні розуміння останнього маневру Ізраїлю.
Рафіях: КПП, а не місто
Перше, що варто відзначити, це те, що заголовки та повідомлення ЗМІ про те, що Ізраїль «входить до Рафіах», невірні. Принаймні досі ізраїльська операція була зосереджена на прикордонному переході Рафіах за межами міста Рафіах.
Але ця версія, принаймні в Ізраїлі, служить Нетаніягу, який зазнав критики з боку своїх вкрай правих партнерів по коаліції і навіть деяких з його слухняних довірених осіб у ЗМІ за відкладення операції в Рафіасі. Це не та операція, до якої вони закликали проти бригади ХАМАС у Рафіасі, але на даний момент, принаймні, це щось.
Тож у чому тоді сенс операції?
Нетаніягу та його прихильники говорили про операцію в Рафіасі як про необхідний останній крок на шляху до «знищення ХАМАСу» та досягнення «повної перемоги».
Якщо це не так, то в чому сенс операції? З погляду прем’єр-міністра, він виграє час зі своєю дедалі більш розгніваною коаліцією. З погляду ЦАХАЛу захоплення контрольно-пропускного пункту «Рафіах» є доцільним заходом, оскільки він перерізає основний канал зв’язку ХАМАСу з зовнішнім світом.
І, на відміну від попередніх сухопутних маневрів у місті Газа та Хан-Юнісі, цей маневр пройшов відносно швидко і просто, без особливих жертв, якщо не брати до уваги чотирьох солдатів, які загинули внаслідок мінометного обстрілу у Керем-Шаломі. Але хоча КПП є стратегічним активом, він також може швидко стати і тягарем.
Куди піде Ізраїль далі?
Взявши під контроль контрольно-пропускний пункт, ЦАХАЛ контролюватиме близько третини «Філадельфійського коридору», маршруту, що проходить вздовж кордону між сектором Газа та Єгиптом. Але під двома третинами коридору аж до Середземного моря, лежать тунелі для контрабанди. А на сході знаходиться бригада ХАМАСу в Рафіасі, яка ховається в місті і веде ракетні та мінометні обстріли.
Чи піде ЦАХАЛ далі, або зупиниться? Статичність ставить армійські підрозділи у вразливе становище. І що буде з діяльністю КПП, яким є одним із двох головних каналів для гуманітарної допомоги, разом із КПП «Керем-Шалом»? Хто його експлуатуватиме? Один із варіантів – це приватна американська охоронна компанія.
Але їм все одно знадобиться захист ЦАХАЛу. Зрештою, рішення про те, куди рухатися далі, буде за політиками.
Чого хоче Єгипет?
Будь-яка операція в Рафіасі та на його околицях має координуватися з єгиптянами по той бік кордону. І хоча вони публічно засудили ізраїльську операцію, вони були проінформовані про неї заздалегідь і, згідно з ізраїльськими джерелами, насправді раді бачити, що Ізраїль узяв під свій контроль кордон.
Найбільше занепокоєння Єгипту викликало те, що тисячі палестинських біженців можуть прорватися через кордон, і тепер ЦАХАЛ запобігає цьому принаймні на тій ділянці, яку він контролює. Але найбільше у світі єгиптяни хочуть припинення вогню, яке покладе край цій війні, усунувши не лише загрозу проникнення палестинських біженців на Сінай, а й поклавши край атакам хуситів з Ємену на судна в Червоному морі, які позбавили Єгипет мільярдів доларів доходів від Суецького каналу.
Ось чому Єгипет, разом із США та Катаром, так активно намагається домогтися угоди про припинення вогню та звільнення заручників, і посередничає у непрямих переговорах між Ізраїлем та ХАМАСом.
Чого може добитися ізраїльська делегація у Каїрі?
Військовий кабінет навмисно направив до Каїру делегацію нижчого рівня, а не керівників ШАБАКу та «Моссаду». Позиція Нетаніягу залишається незмінною: відповідь ХАМАСу на пропозицію Єгипту включає вимоги, з якими Ізраїль не може погодитися. Він повідомив ізраїльським ЗМІ, що американці «обдурили» його, пообіцявши ХАМАСу, що вони подбають про те, щоб після припинення вогню війна закінчилася повністю. У цих обставинах завдання ізраїльської делегації полягає в тому, щоб знайти якнайбільше дірок у відповіді ХАМАСу і надати Нетаніягу привід не схвалювати угоду. Американці та єгиптяни сповнені рішучості відмовити Нетаніягу у цьому виправданні.
Чи можна досягти угоди?
Не всі заперечення Нетаніягу необґрунтовані. Версія ХАМАСу в деяких ключових пунктах відрізняється від того, на що погодився Ізраїль у початковій єгипетській пропозиції. Досягнення угоди залежить від того, чи зможуть посередники пом’якшити вимоги ХАМАСу настільки, щоб змусити Нетаніягу відправити делегацію, яка має повноваження, для обговорення угоди. Це серйозні перешкоди, і навіть якщо їх буде подолано, Нетаніягу доведеться спробувати продати угоду своїм вкрай правим партнерам і своєму базовому електорату. Практично нездійсненне завдання.
Що, якщо Ізраїль відмовиться від угоди?
Якщо Нетаніягу припинить переговори, або то тому, що він і військовий кабінет дійшли висновку, що вимоги ХАМАСу не можуть бути виконані, або тому, що він боїться втратити свою коаліцію, або те й інше, наступним кроком буде розширення кампанії в Рафіасі на саме місто.
Саме тут Ізраїль може нарешті перетнути червону лінію, встановлену адміністрацією Байдена. Тоді затримка поставок зброї стане реальною політикою. Це дилема, яку Нетаніягу намагається відкласти – йому доводиться обирати між Байденом та Бен-Гвіром. Він зробить майже все, щоб уникнути ухвалення цього рішення. Саме тому ми можемо очікувати, що переговори в Каїрі триватимуть якнайдовше, оскільки Нетаніягу намагається відстрочити неминуче.
Джерело: Аншель Пфеффер, “ХаАрец”
Фото: AP Photo/Ramez Habboub
