Україна воює з Росією у Судані
Війна Росії та України вийшла на нові території. Як пише The Wall Street Journal, українські військові допомагають військовому правителю Судану Абделю Фаттаху аль-Бурхану протистояти повстанцям Сил швидкого реагування (СШР), які захопили частину території країни за підтримки російської ПВК «Вагнер».
Участь України у конфлікті у Судані зумовлена не лише принциповим протистоянням з Росією, а й практичними інтересами. Бурхан непомітно постачав Києву озброєння невдовзі після того, як Росія вторглася в Україну 2022 року.
У Судан протягом кількох десятиліть надходила зброя – прямо чи опосередковано – із США, Росії, Китаю та інших країн. У результаті на початку 2022 року, на момент російського вторгнення на територію України, Судан мав достатньо різної зброї.
«Ми свого часу вивезли із Судану багато зброї. За це заплатили різні країни, – сказав Кирило Буданов, начальник військової розвідки України. – Вони мали широкий асортимент… Там можна знайти все, від китайської до американської зброї».
Ще одна причина для України включитися в суданський конфлікт – золоті копальні, багато з яких перебувають під контролем російських найманців, які навчають місцевих бойовиків і допомагають їм. За словами суданських чиновників та активістів, до того, як навесні минулого року розпочався конфлікт у Судані, лише 30% видобутого в країні золота було офіційно зареєстровано в Центральному банку, а золото вартістю близько 4 мільярдів доларів щороку залишалося неврахованим. За словами активістів, більша частина цього контрабандного золота опинилась у руках Росії, яка використовує його для фінансування вторгнення в Україну.
«Неможливо здолати Росію, просто борючись на маленькому клаптику землі, такому як лінія фронту в Україні, – сказав WSJ український офіцер, який носить позивний Prada і очолював одну з українських команд у Судані. – Якщо у них є золоті копальні у Судані, нам потрібно зробити їх нерентабельними».
Для України відправка військ до Африки – новий сміливий захід, частина стратегії зі зриву військових та економічних операцій Росії за кордоном, ускладнення війни для Москви та позиціонування себе як оплоту проти російських вторгнень, у тому числі в регіони, де Захід неохоче брав безпосередню участь.
Але ця операція пов’язана із значним політичним ризиком. У Судані Україна вступає у внутрішній конфлікт у чужій країні, де загинули десятки тисяч мирних жителів. Держсекретар США Ентоні Блінкен попередив, що будь-яка країна, яка надає матеріальну підтримку, “несе відповідальність за розпалювання звірств проти суданського народу”.
Згідно з матеріалом WSJ, українські військові – близько 100 солдатів – вперше прибули до Судану в середині серпня. Першим завданням українців було допомогти вивести Бурхана з Хартума, де його оточили повстанці. Коли йому вдалося залишити столицю, він влаштувався в Порт-Судані, місті на Червоному морі, яке його війська все ще контролювали.
Через кілька тижнів Бурхан і Володимир Зеленський зустрілися в ірландському аеропорту Шеннон.
“Ми обговорили наші спільні виклики безпеки, а саме діяльність незаконних збройних формувань, що фінансуються Росією”, – написав Зеленський у Telegram після зустрічі. Він також подякував Бурхану за «послідовну підтримку Суданом суверенітету та територіальної цілісності України».
Офіцер української розвідки, відомий під позивним Кінг, який очолив першу групу українців, які прибули до Судану, сказав, що його команда виявила зовсім інший тип конфлікту, ніж той, з яким вони стикалися вдома. Солдати з обох боків билися в сандалях і іноді стріляли цілими магазинами боєприпасів, тримаючи гвинтівки над головами і не бачачи, у що стріляють. Більша частина суданської армії не отримувала зарплату з того часу, як кілька місяців тому почалися бойові дії, що підірвало їхню мотивацію. Бойовики не носили розпізнавальних знаків, які вказують, на чиєму вони боці, і дружній вогонь був постійною загрозою.
Українці привезли з собою обладнання, якого жодна зі сторін не мала, наприклад окуляри нічного бачення. Українські війська також почали навчати суданських солдатів тим самим тактикам, які допомогли їм стримати російську армію в Україні, особливо використанню дронів.
Згідно з повідомленнями, українці навіть допомогли поставити суданській армії передові турецькі безпілотники Bayraktar TB2, здатні завдавати високоточних авіаударів, хоча офіційні представники української розвідки відмовилися коментувати допомогу Судану у закупівлі «Байрактарів».
В останні тижні сили Бурхана відновили контроль над значною частиною Омдурмана, що стало їхнім першим великим досягненням у конфлікті. Експерти пов’язують успіхи значною мірою з точними ударами безпілотників, а також із розгортанням елітних підрозділів суданської армії. Київ також нещодавно відправив у Порт-Судан партію пшеничного борошна, яке прибуло минулого тижня. Жодна з українських команд втрат не зазнала.
СШР зберігають контроль над частинами Західного Хартума, і навіть ділянками території у країнах і півдні Судану.
За матеріалом The Wall Street Journal
Фото: AP Photo/Marwan Ali
