Удар Ізраїлю по Ємену: тактичний успіх, за яким стратегічний провал
Для підняття національного духу, з цим не може зрівнятися ніщо: кадри далекої ворожої цілі, охопленої полум’ям. Чотиризначна цифра — відстань до об’єкта атаки та довга стрілка на карті. Військові кореспонденти в студіях говорять про «найдальший удар, який будь-коли завдавали ВПС». Прес-служба ЦАХАЛу публікує фотографії винищувачів, що злітають, і генералів, які зібралися на нараду вищого рівня. І наприкінці заяви — обнадійливе «всі наші пілоти успішно повернулися на базу».
Суботній авіаудар по єменському порту Ходейда відповідав усім вимогам. Всього через 36 годин після того, як безпілотник іранської розробки, спрямований хуситами для удару по Тель-Авіву, вбив одного мирного жителя і поранив вісім, Ізраїль завдає удару у відповідь, що в сто разів перевищує за потужністю вибухівку, яку ніс дрон. ЦАХАЛ все ще може це зробити. Це не ЦАХАЛ 7 жовтня, який був зненацька застигнутий, його оборона була прорвана, а солдати на кордоні розгублені. Це ЦАХАЛ з точною розвідкою та блискучим виконанням.
Кого хвилює, що це не найдальший авіаудар (насправді, найдальшою була атака на штаб-квартиру Організації визволення Палестини в Тунісі, розташовану за 2300 кілометрів, у 1985 році), а фотографії F-15 насправді були фотографіями літаків, що приземлилися після виконання іншого завдання.
Здатність Ізраїлю завдавати далеких ударів по всьому повітряному простору Близького Сходу не є чимось само собою зрозумілим. Поєднання розвідки, радіоелектронної боротьби, дозаправки в повітрі, наявність значної кількості літаків та пілотів з підготовкою та досвідом для виконання цих завдань — результат десятиліть інвестицій та довгострокового планування.
За всіма оперативними показниками ця атака на Ходейду, схоже, була близькою до хрестоматійного тактичного успіху, наскільки це можливо.
Але ці можливості Ізраїль має вже понад чотири десятиліття. Стратегічні питання полягають у тому, як розумно Ізраїль їх використовує і як вони підвищують його безпеку?
Операцію «Довга рука» було розпочато після того, як рано вранці в п’ятницю хусити перетнули червону межу. За попередні дев’ять місяців вони запустили у бік Ізраїлю близько 220 снарядів: безпілотники, балістичні та крилаті ракети. Майже всі їх було перехоплено і знищено, або американцями та іншими союзниками в середині польоту над Червоним морем, або ізраїльською обороною вже на підступах до країни.
Та невелика жменька (не більше двох або трьох), якій вдалося прорватися, потрапила в Ейлат та його околиці на крайньому півдні, не завдавши особливої шкоди. Безпілотник, який вразив Тель-Авів, — це вже ескалація, і не лише тому, що досяг головного ізраїльського мегаполісу.
До тих пір, поки Ейлат був найдальшим пунктом у зоні досяжності хуситів, загроза була більш стримуваною. Тепер, коли вони довели, що вони мають безпілотники з набагато більшим радіусом дії, здатні здійснювати тривалі польоти, роблячи гак над Єгиптом і Середземним морем, вони можуть заявити, що здатні вразити будь-яку ціль на території Ізраїлю, причому з різних напрямків.
А оскільки хусити, хоч у них своя ідеологія та свої цілі, також є частиною наступальної стратегії Ірану, вони показали, що іранські проксі можуть загрожувати Ізраїлю з усіх боків — у повітрі, землі та під землею.
Відповіддю Ізраїлю стало завдання серйозної шкоди головному порту хуситів. Ходейда — їхній головний канал постачання, особливо нафти, і саме звідси вони нападають на судна в Червоному морі. Коаліція на чолі з США, створена в останні місяці для відновлення судноплавних шляхів, паралізованих хуситами, що завдало шкоди світовій торгівлі, досі утримувалася від атак на таку інфраструктуру «подвійного призначення», зосередившись на суто військових цілях.
Поки що вони не стримали хуситів. Чи успішнішою буде ізраїльська тактика встановлення вищої ціни? Можливо, але навіть якщо це станеться, у хуситів все одно буде можливість завдати удару Ізраїлю, і вони вже показали, що готові це зробити.
Як з’ясував Ізраїль у ході серії кампаній проти ХАМАСу в Газі та Другої ліванської війни проти «Хізбалли» у 2006 році, знищити ракетні установки, операторів безпілотників та арсенали далекої дії, розташовані в сотнях місць і які ховаються під цивільною інфраструктурою та будинками, неможливо з повітря або у ході короткої наземної операції.
Щоб позбавити ХАМАС цих можливостей, ЦАХАЛ мав увійти до Гази та знищити більшу її частину. Він не має логістичних ресурсів, щоб перекинути свої бронетанкові дивізії повітрям до Ємену.
Можливо, Газа більше не є стартовим майданчиком для іранських проксі, але за це довелося заплатити страшну ціну, і Іран, як і раніше, має такі можливості в Лівані та Ємені.
Це стратегічний провал Ізраїлю загалом і, зокрема, доктрини прем’єр-міністра Біньяміна Нетаніягу, який зосередився на ядерній загрозі Ірану, перешкоджаючи спробам приборкати його за допомогою договорів про озброєння.
Він також закликав тодішнього президента США Дональда Трампа вийти з ядерної угоди, яка, хай і недосконало, але була спрямована саме на це. При цьому Нетаніягу проігнорував поширену в ізраїльських колах думку про те, що необхідно приділяти більше уваги цим проксі.
Тепер Ізраїль стикається з ядерною програмою Ірану, що відроджується, який як ніколи близький до отримання зброї, і оточений іранськими посередниками з великим ракетним і безпілотним потенціалом.
Після атаки на Ходейду ізраїльські офіційні особи наголосили, що це був сигнал про те, що Ізраїль може атакувати й іранські цілі, які розташовані ближче до Ізраїлю. Але Іран вже знає про це. Саме тому він розширює можливості своїх проксі, щоб утримати Ізраїль від цього.
Іран цілком щасливий продовжувати проливати кров палестинців, ліванців та єменців, щоб атакувати Ізраїль, прикриваючи ними самого себе. Більше того, той факт, що ізраїльські пілоти полетіли так далеко, щоб розбомбити порт у Ємені, свідчить про те, наскільки обмежені його можливості стримування Ірану, реальної та ближчої загрози.
Джерело: Аншель Пфеффер, “ХаАрець”
На знімку: Ходейда після ізраїльського удару.
Фото: AP Photo
