У війні проти Ізраїлю Іран не може розраховувати на Росію
Західних чиновників все більше непокоїть співпраця Ірану і Росії, яка поглиблюється. Відомо, що Тегеран постачає Москві безпілотники «Шахед», які вона використовує проти цивільної інфраструктури України. Росія ж виробляє складні системи ППО та літаки, у яких зацікавлений Іран.
Але паралельні конфлікти на Близькому Сході та в Україні призводять до того, що кожна з країн має мало вільних потужностей, щоб запропонувати зброю, якої інша потребує найбільше, — принаймні на даний момент.
Іран зважує можливість завдати удару Ізраїлю у відповідь на вбивство в Тегерані глави ХАМАСу Ісмаїла Ханії, в якому Іран звинувачує ізраїльтян. Однак це несе у собі ризик ескалації, коли обмежені воєнні дії призведуть до повномасштабної регіональної війни.
Іран знає свої слабкі місця: примітивна протиповітряна оборона та застарілі бойові літаки — області, де Росія давно обіцяла допомогти.
На озброєнні Ірану вже є російські системи протиракетної оборони С-300, які він одержав у 2016 році. Однак вони, можливо, виявилися неефективними проти точкового ізраїльського удару у квітні, коли було пошкоджено ключовий компонент ППО.
Контакти про поставки Ірану потужніших систем ППО С-400 поки не привели до жодних відомих угод. Продаж багатоцільових винищувачів Су-35, про який було оголошено багато років тому, також ще не завершено.
Більше того, війна в Україні останнім часом сприймає несподіваний поворот: ЗСУ зайняли частину Курської області, перенісши бойові дії на територію Росії, тоді як Київ готує свій перший літак F-16.
У цих умовах Росії може стати в нагоді кожна система ППО, яку вона має, і надавати допомогу Ірану може виявитися не в її інтересах.
До того ж, велика війна на Близькому Сході ускладнить відносини з країнами, які дозволяють Росії пом’якшувати наслідки західних санкцій, такими як Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати.
З боку Ірану партнерство також стикається з деякими обмеженнями. Тегеран забезпечив Москві поставки дешевих безпілотників і допоміг налагодити їхнє виробництво в Росії. Але досі Іран відхиляв російські запити на балістичні ракети, яких, як вважають, у нього тисячі і яких Росія, яка виснажила власні запаси, відчайдушно потребує (недавні повідомлення про протилежне поки що так і не підтвердилися).
Якщо придивитися, у цьому немає нічого дивного. Зближення двох країн, об’єднаних протистоянням із Заходом та обтяжених санкціями, видається природним. Але в історії відносин Ірану та Росії було чимало конфліктів та розбіжностей, і їхня недовіра один до одного не зникла і зараз.
Настільки, що в травні, після аварії вертольота, в якому загинули президент Ірану Ібрагім Раїсі і міністр закордонних справ Хосейн Амір-Абдоллахіян, обидва вважалися прихильниками тіснішої співпраці з Москвою, російські військові аналітики припустили, що інцидент міг бути організований елементами в Ірані, які прагнуть можливого зближення із Заходом.
Вибори президента Масуда Пезешкіана, який вів свою кампанію на обіцянках покращення зв’язків із Європою та зниження напруженості зі США для відродження економіки, лише зміцнили ці підозри.
Тим часом іранський істеблішмент побоюється, що Москва зрадить Іран, якщо зможе знайти компроміс із США щодо України, особливо якщо на виборах у листопаді переможе колишній президент Дональд Трамп.
І хоча ситуативне партнерство двох країн очевидне і, ймовірно, зміцнюватиметься, жодна з них не принесе йому в жертву власні інтереси, які у Москви та Тегерана можуть не співпадати.
Автор: Олександра Аппельберг
Фото: Office of the Iranian Supreme Leader via AP
