У мирному плані Трампа — серйозні прогалини. Ось головна з них
Минуло трохи більше тижня відтоді, як було підписано угоду про припинення вогню в Газі. У суботу, 19 жовтня, вона опинилася на межі зриву. Що чекає далі?
Президент США Дональд Трамп переписав правила дипломатії — на краще чи на гірше. Замість нескінченних бюрократичних документів тепер усе вирішується через твіти — доти, доки не досягнуто мети.
Але, відповідно до «трампівської дипломатії», після урочистостей, заяв, самовихваляння й подачі його кандидатури на різні премії залишається чорнова робота — усі ці «дрібниці».
Трамп їх не терпить. І саме тут, у його «плані завершення війни в Газі», зяють серйозні діри.
«Миротворці» без командира
Головна новація плану — створення міжнародних стабілізаційних сил із поліцейських і солдатів арабських та інших мусульманських країн, які мали б замінити ХАМАС. Передбачалося, що ці сили користуватимуться довірою місцевого населення, і ХАМАС не зможе «вбивати своїх братів-мусульман», тому буде змушений капітулювати.
Під час Генасамблеї ООН минулого місяця світові лідери нібито пообіцяли Трампу направити війська в Газу. За словами одного з радників Білого дому, навіть арабські країни та Азербайджан звернулися до Вашингтона щодо участі у стабілізаційних силах. Але цей процес вимагає часу.
Один західний дипломат із країн Перської затоки спочатку заявив, що створення сил займе «кілька тижнів або місяців». Наприкінці тижня він уже визнав: «Принаймні кілька місяців».
Поки що неясно, хто саме керує створенням цих сил. Єгипет і Йорданія, які мали б очолити процес, ставляться до нього обережно, очікуючи, «куди подме вітер».
Перемир’я без фундаменту
Головним посередником у Вашингтоні став спецпосланець Трампа Стів Віткофф — саме йому приписують заслугу звільнення заручників. Але команда Віткоффа мала, і фізично не здатна охопити всі аспекти процесу.
Логічніше було б спершу створити стабілізаційні сили, а вже потім оголошувати перемир’я. Але через тиск часу та проблему заручників спочатку було досягнуто припинення вогню, а тепер усі намагаються латати прогалини.
Тим часом ХАМАС знову контролює райони Гази, звідки вийшли сили ЦАХАЛу. За початковими даними, угруповання намагається відновити тунелі та виготовляє вибухівку з невибухлих ізраїльських боєприпасів.
«Пілотний проєкт» у Рафіасі
У Вашингтоні обговорюють ідею створити у Рафіасі «пілотний проєкт»: швидке відновлення інфраструктури та переселення цивільних, які хочуть вийти з-під влади ХАМАСу, за підтримки ЦАХАЛу.
Фактично це розділить Газу на три зони:
• райони під контролем Ізраїлю без цивільного населення;
• райони під контролем ХАМАСу;
• і «райський сад» під міжнародним управлінням США.
Проблема тіл загиблих
Окрема складність — повернення тіл загиблих заручників. Відповідні пункти угоди сформульовані надто розпливчато, а у ХАМАСу немає стимулу їх виконувати.
Організація не проявляє інтересу до тіл — на її думку, вони вже поховані «на священній землі», будь то Ізраїль чи Газа. Тож ХАМАС використовує це питання як інструмент торгу — вимагаючи натомість техніку чи ресурси.
У Вашингтоні кажуть, що ХАМАС нібито шукає тіла, але це майже неможливо через масштаби руйнувань і невибухлі боєприпаси. За оцінками американських джерел, найближчим часом можуть повернути «не більше десяти тіл».
Нетаньягу у «сірій зоні»
Саме у такій «сірій зоні» прем’єр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу почувається як риба у воді: якщо він захоче применшити значення питання — зробить це, а якщо потрібно роздмухати його до рівня політичної кризи — теж не проблема.
Хаім Левінсон, «ХаАрец»
Фото: AP Photo / Jehad Alshrafi
