У Ізраїлю є важіль для вирішення проблеми з Філадельфійською віссю. Чому він ним не користується?
Багато вже було, і багато ще буде сказано про Філадельфійську вісь, з якої, як заявив минулого тижня прем’єр-міністр, Ізраїль не відступить. Але є ще один аспект цієї проблеми, який чомусь залишається в тіні. Хоча, можливо, саме там захований ключ до вирішення проблеми.
Звичайно, з точки зору Біньяміна Нетаніягу, тут взагалі немає про що говорити. Тому що для нього Філадельфійська вісь — ключ до продовження війни, створення в секторі Газа військової адміністрації та ухилення від скликання державної комісії з розслідування подій 7 жовтня. Це — політична логіка, якою керується Нетаніягу. Але зараз мова піде не про політику, а про бізнес.
23 серпня 2023 року тодішній міністр енергетики Ісраель Кац підписав дозвіл на збільшення імпорту газу з родовища «Тамар» до Єгипту.
Це було зроблено всупереч позиції начальника бюджетного відділу міністерства фінансів Йоава Градуса. Той вважав, що треба додатково вивчити доцільність подібного кроку з точки зору енергетичної безпеки Ізраїлю.
«Зобов’язання швидко наростити обсяг імпорту природного газу становить загрозу енергетичній безпеці держави, — писав Градус, звертаючись до міністра. — Непродумана політика в цій галузі може призвести до підвищення вартості газу для внутрішнього споживання. Це загрожує подорожчанням електрики, що завдасть удару по економіці всієї країни і потягне за собою додатковий сплеск дорожнечі».
Але Кац з не зовсім зрозумілих причин проігнорував це застереження. Він зробив все для того, щоб домогтися збільшення імпорту ізраїльського газу до Єгипту. «Це принесе державній скарбниці додаткові доходи і послужить зміцненню відносин між двома країнами», — стверджував Кац.
Протягом декількох місяців до цього на міністра енергетики чинили потужний тиск газові компанії. Вони наполягали на збільшенні квот на імпорт видобутого ними газу — з тим, щоб скористатися зростанням цін на «блакитне паливо» на світовому ринку.
Таким чином газові компанії могли різко збільшити свої доходи, але це означало і збільшення доходів держави. Єгипет теж підштовхував Ізраїль до збільшення квот.
Умовити Каца їм вдалося дуже швидко. Під час відвідування газовидобувної установки «Левіафан» у серпні минулого року він заявив: «Наша здатність видобувати газ є потужною політичною зброєю, що зміцнює статус Ізраїлю на Близькому Сході і в усьому світі».
Кац заявив, що експорт газу дозволяє, по-перше, збільшити доходи держави, а по-друге, зміцнити зв’язки з Єгиптом та іншими країнами регіону. Забігаючи наперед, скажемо, що дуже скоро Ізраїлю знадобилося і те, і інше.
Через шість тижнів після того, як Кац підписав дозвіл на збільшення імпорту газу, тисячі бойовиків вторглися з сектору Газа в Західний Негев. Вони вбивали, ґвалтували і викрадали громадян і військовослужбовців. Це була найбільша катастрофа в історії держави.
З тих пір Ізраїль веде війну з ХАМАСом, «Хізбаллою», єменськими хуситами і шиїтськими ополченнями, що діють у Сирії та Іраку.
Відразу ж після початку військових дій сили безпеки вирішили на 40 днів припинити видобуток газу на родовищі «Тамар», розташованому біля берегів Ашкелона. Цей захід був покликаний скоротити збитки в разі, якщо газовидобувна установка зазнає нападу бойовиків.
З тих пір минуло 11 місяців, і, здається, Ізраїль ніколи не перебував у гіршому становищі. «Хізбалла» загнала нас у стратегічну пастку — поки тривають бойові дії на півдні, не припиняються обстріли півночі країни. Тим часом, заручники продовжують задихатися в тунелях, а армія готується до багаторічного перебування в секторі Газа. Все це має величезне політичне, військове та економічне значення.
Кац, звичайно, не міг знати, що незабаром після його рішення Ізраїль виявиться втягнутим у найдовшу і найдорожчу війну у своїй історії, і йому терміново знадобляться і великі гроші, і хороші відносини з Єгиптом. Але через 11 місяців можна сказати, що повністю реалізувати це завдання Ізраїлю не вдалося.
Правда, доходи від імпорту газу течуть до державної скарбниці. Але відносини з Єгиптом не покращилися, і це не допомагає нам ані звільнити заручників, ані створити умови для завершення війни.
Міцні політичні зв’язки з Єгиптом мали зупинити контрабанду зброї через КПП «Рафіах» і Філадельфійський коридор. Для цього можна було побудувати заглиблену під землю загороджувальну стіну, яка завадила б рити тунелі. Можна було розмістити міжнародних інспекторів і спостерігачів на прикордонному КПП. Високопоставлені джерела в ізраїльських силах безпеки вважають Єгипет невід’ємною частиною вирішення цієї проблеми. Однак досвід попередніх років доводить, що самих єгипетських зусиль для вирішення проблеми контрабанди зброї в сектор Газа явно недостатньо.
Все це було вірно до 7 жовтня. Те, що сталося з тих пір, насправді завдало удару не тільки по Ізраїлю, але й по Єгипту.
Напад хуситів на торгові судна в Червоному морі призвів до скорочення судноплавства через Суецький канал. Єгипет втратив на цьому мільярди доларів. Постраждає він і в тому випадку, якщо Ізраїль буде знову змушений призупинити видобуток газу.
(Прим. «Деталей»: на даний момент Єгипет страждає від жорстокої енергетичної кризи, в тому числі через нестачу природного газу. Для економії електрики уряд навіть наказав магазинам закриватися о 10 вечора — незважаючи на те, що влітку через спеку в Єгипті магазини відкриваються лише близько 17:00 і працюють до пізньої ночі).
Щоб скоротити залежність від Ізраїлю, Єгипет нарощує імпорт «блакитного палива» з інших країн. Все це пояснює, чому Каїр насправді зацікавлений у вирішенні проблем, що заважають стабільності на всьому Близькому Сході.
Єгиптянам потрібні безперебійні поставки газу. Каїр прагне усунути загрозу з боку хуситів і відновити повноцінне судноплавство в Суецькому каналі. Єгиптянам важливо не допустити біженців з сектора Газа на свою територію.
Ізраїлю потрібно герметично перекрити кордон — Філадельфійський коридор — і повністю припинити контрабанду зброї в Газу.
І Єгипту, і Ізраїлю потрібна стабільність, яку обіцяв мирний договір між ними.
І саме зараз у справу мали б вступити Нетаніягу і Кац, який нині займає посаду міністра закордонних справ. Вони мали б наповнити змістом гасло про «поліпшення відносин між двома країнами». Імпортуючи газ, Ізраїль не робить Єгипту послугу. Він отримує з цього вигоду, отримуючи потік грошей до державної скарбниці. І тим більше це актуально зараз, коли Ізраїль веде дорогу війну, що загрожує ввергнути економіку країни в гостру кризу.
Але як перетворити гасла на політичне рішення, яке поверне Ізраїлю заручників, забезпечить безпеку і дозволить уникнути економічної кризи?
Це — справа політиків. Лідер партії «Державний табір» Бені Ганц заявив минулого тижня: «Нетаніягу відомо про запропоновану силами безпеки програму блокування тунелів, що вирішило б і проблему Філадельфійського коридору. Однак він не просуває реалізацію цієї програми — ні політично, ні практично. Він не веде переговорів з президентом Єгипту Ас-Сісі».
Якщо Ізраїль не використовує свої політичні зв’язки та економічні й оборонні інтереси Єгипту для вирішення проблеми, що перешкоджає поверненню викрадених, то для чого нам потрібна угода про поставки газу Єгипту?
Гроші для державної скарбниці — це чудово. Але що, якщо вони підуть на фінансування військової адміністрації в секторі Газа, турботу про відновлення каналізації, оплату охорони здоров’я і харчування для двох мільйонів палестинців, які там живуть? (А це неодмінно станеться, якщо Ізраїль окупує сектор Газа на тривалий період. Як країна-окупант, за міжнародним правом, він нестиме відповідальність за турботу про цивільне населення на окупованій території, — прим. «Деталей»).
Як кажуть, це перетворить благословення на прокляття. Нетаніягу протягом години пояснював нам, наскільки важливий контроль на Філадельфійській осі. Нехай він витратить ще трохи часу для того, щоб розповісти, що буде далі з Газою.
P.S. Тим часом, шарлатанство з «продажем газу сусіднім країнам в ім’я зміцнення політичного статусу Ізраїлю» триває. Нещодавно міністр енергетики Елі Коен повідомив про поставки газу, що готуються, до Саудівської Аравії. «Природний газ — це наше стратегічне надбання, — заявив він. — Я маю намір використовувати його для зміцнення політичного статусу Ізраїлю в усьому світі. Завдяки імпорту газу державна скарбниця отримає мільярди шекелів, що має особливе значення в нинішній час».
Газ — дійсно стратегічне надбання. Але уряд не використовує його для того, щоб визволити Ізраїль зі стратегічної пастки, в якій він опинився. Замість цього він продовжує займатися саморекламою і збагачувати олігархів. Про пересічних громадян він турбується менше.
Автор: Самі Перец
Джерело: TheMarker
Фото: Томер Аппельбаум
