У чому сенс українського наступу на Курську область?
Несподіване вторгнення українських військ у Курську область Росії, що почалося 6 серпня, швидко перетворилося на найбільше територіальне придбання цієї війни з моменту успішного українського контрнаступу в Харкові та Херсоні восени 2022 року.
Це перший випадок вторгнення іноземних військ у Росію з часів Другої світової війни, що недвозначно свідчить росіянам, що війна, яку вони розв’язали проти сусідньої країни, повернулася додому.
Білий дім та штаб-квартира Європейського союзу виступили із заявами про те, що рішення про операцію приймала Україна, але західні союзники, схоже, не надто заперечували проти такого розвитку подій, пише Politico.
Президент України Володимир Зеленський у своєму вечірньому зверненні до українців у суботу, 10 серпня, вперше визнав, що його війська проводять кампанію “виштовхування війни на територію агресора”.
“Україна доводить, що вона справді знає, як відновити справедливість, і гарантує саме той тиск, який необхідний – тиск на агресора”, – сказав він.
Але українські воєначальники уникають коментувати те, що відбувається.
Раніше у Вашингтоні, Берліні та в міжнародних ЗМІ було багато суперечок про передбачувані «червоні лінії» Кремля, перетин яких міг би спровокувати третю світову війну та ядерний Армагеддон. Однією з таких ліній було перенесення війни до Росії за допомогою західної зброї та побоювання неконтрольованої ескалації змусили адміністрацію Байдена та деяких її партнерів жорстко обмежити як типи зброї, що постачається Україні, так і їхню дозволену дальність.
Тепер саме те, чого боялися на Заході, сталося. Однією з цілей операції «Курськ» може бути демонстрація помилковості аргументу про червону лінію.
Ще один ефект наступу пов’язаний із зростаючою втомою від війни серед населення України. Хоча більшість українців виступають за продовження бойових дій доти, доки не будуть звільнені всі території, окуповані Росією з 2014 року, кількість тих, хто каже, що Україна могла б обміняти частину цієї території на мир, зростає. Раптовий і, зважаючи на все, успішний наступ надихнув українців – як військових, так і цивільних, які вперше за довгі місяці отримали по-справжньому добрі новини з фронту.
Наступні кроки України визначатимуться реакцією Росії. Чи перемістить Росія резерви з Харківського театру бойових дій, де напередодні спостерігалося помітне нарощування? Чи з кривавого наступу на Донбасі, де українські військові утримують логістично важливе місто Покровськ? Послаблення тиску в інших місцях фронту могло бути цілю цієї операції.
Андрій Загороднюк, колишній міністр оборони України, який досі консультує уряд, підтвердив у коментарі The New York Times, що мета полягає в тому, щоб кинути виклик росіянам, «відволікти їхні сили, увагу та ресурси», а також «показати, що у них немає резервів та потенціалу стійкості».
З іншого боку, багато хто може сумніватися, чи розумно виділяти так багато військ для вторгнення, коли їх не вистачає на критичних лініях фронту. Відповідь, зрештою, залежатиме від успіху операції.
Ще однією метою може бути створення “буферної зони” на кордоні – приблизно такою, яку Росія останні три місяці намагається створити у Харківській області, вважає журнал The Economist.
Український наступ також є публічним ляпасом Володимиру Путіну: втрата контролю за частинами Росії — це величезна ганьба для Кремля.
Якщо українські сили зможуть утримати та зберегти контроль над російською територією — для чого вони, мабуть, окопуються, ввозячи нові оборонні лінії, це може посилити важелі впливу України на будь-які потенційні переговори щодо припинення війни, пише сайт Foreign Policy.
Це підтверджує неназваний радник президента України Володимира Зеленського, який сказав Washington Post: «Це дасть їм важелі впливу, які необхідні для переговорів з Росією — у цьому й суть». Сам Зеленський також говорив про те, що Київ готовий до переговорів. “Нам не потрібно повертати всі території” військовими діями, сказав він в інтерв’ю ВВС News у липні. «Я думаю, цього також можна досягти за допомогою дипломатії».
Це може потенційно не лише посилити позиції Києва на переговорах, а й змінити робочу передумову: з угоди “земля в обмін на мир” на угоду “земля в обмін на землю”.
З погляду російської еліти і громадського сприйняття, відновлення законної державної території Росії матиме пріоритет над окупацією нещодавно завойованих областей, що триває, особливо якщо обмін землями відкриє шлях до скасування західних санкцій.
Фото: Russian Defense Ministry Press Service via AP
