Ці вибори будуть для Європи важливішими, ніж вибори до Європарламенту
Вибори до Європейського парламенту, які завершилися минулої неділі та показали зростання ультраправих сил, вже призвели до гучного та несподіваного результату, ніяк не пов’язаного з діяльністю загальноєвропейського законодавчого органу.
Президент Франції Еммануель Макрон приголомшив свою країну та решту Європи, коли оголосив про дострокові вибори до Національних зборів, які мають відбутися через три тижні.
Макрон відреагував на гучну перемогу правої партії «Національне об’єднання» Марін Ле Пен під час виборів до Європарламенту. Ця партія отримала 31,5 відсотка голосів, що вдвічі перевищує результат центристського альянсу Макрона.
Результати голосування у Франції можуть мати більше значення для майбутнього напряму розвитку ЄС, ніж результати недільного голосування до Європейського парламенту, стверджує газета Financial Times .
Справді, хоча ультраправі партії різних країн показали вражаючі результати на виборах до Європарламенту, це не змінить розкладу сил негайно і безповоротно. По-перше, вони навряд чи зможуть об’єднатися у «супергрупу». Швидше вони залишаться розділені щонайменше на три групи: екстремісти, такі як «Альтернатива для Німеччини», правлячі прагматики на чолі з італійським прем’єр-міністром Джорджею Мелоні та вкрай праві євроскептики, такі як Ле Пен. По-друге, правоцентристи, які все ще є провідною силою в парламенті Європи, навряд чи відмовляться від свого принципу не працювати з радикалами, включаючи Ле Пен і тим більше «Альтернативу для Німеччини», хоча готові співпрацювати з Мелоні, яка стоїть на проєвропейських позиціях.
Новий парламент, ймовірно, буде більш консервативним у таких питаннях, як зміна клімату та імміграція. Але значно важливіше те, що масова підтримка європейцями вкрай правих призведе до того, що до кінця цього року десять із 27 країн – членів ЄС, включаючи Францію, можуть керуватися коаліціями, які включають або підтримуються популістськими чи вкрай правими партіями.
Рішення Макрона провести позачергові вибори ставить перед французами питання: чи справді вони хочуть, щоби «Національне об’єднання» Марін Ле Пен прийшло до влади?
У минулі роки французькі виборці дотримувалися правил так званого санітарного кордону та не допускали радикалів до влади. Та ж Марін Ле Пен кілька разів намагалася стати президентом, але хоч би скільки голосів вона отримувала в першому турі голосування, у другому прихильники різних сил завжди об’єднувалися і підтримували її конкурента. Те ж саме і у виборах до законодавчих органів, які також проходять у два етапи.
Проте сьогодні «Національне об’єднання» вже є найбільшою опозиційною партією у Національних зборах. Має потужну передвиборну машину, а тепер після нищівної перемоги в неділю – і електоральний імпульс.
Якщо партії вдасться стати провідною силою в Національних зборах або залучити до своєї коаліції представників інших партій, Ле Пен або її союзник зможуть за кілька тижнів обійняти посаду прем’єр-міністра. Президентові тоді доведеться розділити владу в принизливому співіснуванні зі своїм ворогом.
Можливо, Макрон розраховує, що якщо «Національне об’єднання» справді переможе на виборах, воно створить в уряді такий хаос, що тим самим підірве шанси Ле Пен на перемогу у президентських перегонах у 2027 році.
Однак Ле Пен заявила, що партія «готова прийти до влади, якщо французький народ повірить нам на майбутніх виборах до законодавчих органів». «Ми готові поставити країну на ноги, – сказала вона. – Ми готові боронити інтереси французького народу».
Що таке «Національне об’єднання»
та за що воно виступає?
«Національне об’єднання» – націоналістична та популістська права партія, до 2018 року відома як «Національний фронт», але в прагненні покращити свій імідж -змінила назву і пом’якшила риторику через звинувачення, зокрема, у расизмі та антисемітизмі.
Засновану 1972 року Жаном-Марі Ле Пеном, батьком Марін Ле Пен, сьогодні партію номінально очолює 28-річний Джордан Барделла. Сама Ле Пен є фактичним лідером.
Відколи у спробі розширити свою аудиторію «Національне об’єднання» відмовилося від найжорсткішої риторики, стало важко зрозуміти, що партія насправді відстоює. Вона більше не хоче виходити з ЄС після хаосу Брекзиту, але хоче, щоб Франція відмовилася від частини законодавства ЄС. Вона більше не хоче виходити із Шенгенської зони вільного пересування, але хоче «подвійного кордону» для Франції та ЄС, яка передбачає систематичні перевірки. Вона більше не підтримує вихід на пенсію у 60 років, але проти та запропонованого Макроном підвищення до 64 років.
Ідея Ле Пен в Єлисейському палаці з жахом сприймається в Брюсселі, де перехід Франції до вкрай правих поглядів розглядають як таке, що створює екзистенційні проблеми для ЄС. Хоча Ле Пен пом’якшила свій імідж і підбурювальну та євроскептичну риторику, її партія, як і раніше, перебуває на периферії політики з низки питань.
У той час як Макрон зайняв одну з безкомпромісніших серед європейських лідерів позицій щодо Росії, «Національне об’єднання» неодноразово виступало проти допомоги Україні та хоче зрештою вийти з єдиного командування НАТО. У доповіді французького парламенту за 2023 рік партію звинувачували в тому, що вона служить рупором Кремля.
Ще на крок наблизившись до влади, «Національне об’єднання» зможе саботувати політику Макрона і на національному, і на міжнародному рівні.
Фото: AP Photo/Lewis Joly
