ЦАХАЛ поводиться так, ніби бюджетних обмежень не існує

Вихід ультраортодоксальних партій із коаліції поставив під сумнів ухвалення бюджету на 2026 рік. Якщо цього не станеться, уряд автоматично припинить своє існування.

Однак є одна державна система, яка не може чекати, доки вирішиться доля майбутнього бюджету. Вона потребує збільшення фінансування вже зараз, і відповідний крок має бути затверджений законодавчо — в трьох читаннях. У світлі виходу ультраортодоксів із коаліції незрозуміло, чи зможе уряд провести це рішення через Кнесет. Напевно, всі вже здогадалися, що йдеться про систему безпеки.

Міністерство оборони просило збільшити його бюджет на 58 мільярдів шекелів: 28 мільярдів — у поточному році і ще 30 — у наступному. В результаті переговорів із бюджетним департаментом мінфіну обсяг надбавки було скорочено до 42 мільярдів шекелів. Із них 27 мільярдів міністерство оборони мало отримати вже цього року.

Однак це рішення так і не було виконано через втручання прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу. Він зупинив переказ погодженої надбавки до бюджету Міноборони, маючи намір добитися її збільшення.

Позиція прем’єра здивувала і міністерство фінансів, і систему безпеки. В обох структурах вважали, що питання про збільшення оборонного бюджету потребує додаткового ґрунтовного обговорення — наприклад, за участю комісії Нагеля. Адже драматичні події останнього часу радикально змінили карту загроз, з якими стикається держава Ізраїль.

Брутальне втручання Нетаньягу показало, що вся домовленість про збільшення бюджету безпеки трималась на хистких опорах. Міністерство фінансів вважало, що 42 мільярди шекелів — це остаточна сума, яку потрібно буде виділити протягом двох найближчих років. Але Міноборони вважало цю суму лише мінімумом, до якого потрібно буде додати витрати на так звані посилені заходи безпеки — тобто продовження війни в Газі. У підсумку розширення оборонного бюджету за два роки цілком може сягнути 58 мільярдів шекелів, про які йшлося спочатку.

Уся ця дискусія розгорталася в той час, коли коаліція здавалася стабільною. Тепер під питанням опинився не лише бюджет на наступний рік, а й поправки до чинного бюджету. Система безпеки терміново потребує переказу 27 мільярдів шекелів — і це ще без урахування ймовірних витрат на створення «гуманітарного міста».

ЦАХАЛ відкрив фронт проти головного аудитора

З погляду міністерства оборони уряд не міг обрати гірший момент для втручання. Швидке досягнення домовленості про надбавку до оборонного бюджету було потрібне для покриття вже здійснених витрат. Інакше кажучи, ЦАХАЛ просить компенсацію за вже витрачені кошти.

У результаті ЦАХАЛ і головний аудитор Мінфіну Ялі Ротенберг опинилися по різні боки барикад. Ще в лютому Ротенберг попереджав, що перевитрата оборонного бюджету цього року може сягнути 20 мільярдів шекелів. Він виступив із цією заявою ще до початку операції «Колісниці Гідеона» та до війни з Іраном. Уже тоді головний аудитор зазначив, що армія витрачає кошти абсолютно вільно, фактично не зважаючи на рамки виділеного бюджету.

У зв’язку з цим Ротенберг зажадав змінити порядок здійснення армійських закупівель. Наразі угоди щодо постачання для армії затверджуються головним аудитором уже після їх підписання, коли щось змінити вкрай складно. Ротенберг вимагає, щоб угоди подавалися йому на погодження ще до підписання.

Це викликало лють армії. Там вирішили, що Мінфін хоче скористатися бюджетними труднощами ЦАХАЛу, щоб узяти під повний контроль усі його витрати. Представники армії стали стверджувати, що жодного виходу за межі бюджету не було, а вся проблема полягає в невиправданих прогнозах Мінфіну. Бюджет 2025 року був складений із розрахунку, що інтенсивні бойові дії в секторі Гази не відновляться. Однак військово-політичний кабінет, до складу якого входить і міністр фінансів Бецалель Смотрич, ухвалив рішення про проведення операції «Колісниці Гідеона». За це, кажуть у армії, треба платити.

Ймовірно, істина десь посередині. Цілком можливо, що Міноборони спочатку отримало недостатній бюджет на 2025 рік. Це пов’язано з тим, що в ньому вже було закладено 10 мільярдів шекелів для покриття дефіциту, який утворився у 2024 році.

У нормальній країні міністр оборони вимагав би, щоб цей дефіцит покрився за рахунок Мінфіну, а прем’єр підтримав би цю вимогу. Але бюджет 2025 року затверджувався в період, коли Міноборони очолював Йоав Галант, якого прем’єр Нетаньягу щодня збирався усунути. Тому прем’єр просто затвердив пропозицію Мінфіну, навіть не розглянувши її детально.

Та водночас армія також допускає невиправдані витрати. Система безпеки визнає, що бюджет, виділений на оплату служби резервістів — а у 2024 році він перевищив 60 мільярдів шекелів — є роздутим і перевищує реальні потреби на десятки відсотків.

Це відбувається тому, що армія платить резервістам подвійну зарплату. Наприклад, резервіст отримує гроші за два тижні, хоча на службі перебуває лише один, а другий проводить удома. Армія прямо зізнається в цьому, адже після півтора року війни призов без подібних методів став майже неможливим.

Бюджет відповідно до витрат

Слід визнати справедливим і твердження про те, що рішення про проведення операції «Колісниці Гідеона» та початок війни з Іраном ухвалювалося політичним керівництвом країни. Отже, саме воно має виділити Міністерству оборони додатковий бюджет. Проблема полягає в тому, що силові структури виконують урядові рішення, не піднімаючи питання про їхню вартість і не піклуючись про бюджетне покриття.

Армія витрачає колосальні суми, а потім ставить Міністерство фінансів перед фактом і вимагає компенсувати витрати. Міноборони хоче, щоб його бюджет формувався відповідно до витрат — ніби жодних фінансових обмежень для нього не існує.

Жодне інше міністерство не діє подібним чином. У разі постановки нових завдань спочатку затверджується бюджет, і лише після цього починається реалізація. Міністерство оборони поводиться навпаки — наче закон про бюджет для нього не має жодного значення.

Факт: ЦАХАЛ, якщо захоче, може дотримуватись встановленого порядку. Це стосується, наприклад, створення «гуманітарного міста». Тут уряду доводиться стикатися з опором з боку військових. Вони одразу ставлять питання про вартість реалізації проекту. Прем’єр-міністр підозрює — можливо, небезпідставно — що армія навмисно завищує цифри, щоб зірвати створення «гуманітарного міста».

З іншого боку, цілком можливо, що це і є реальна вартість проекту. У такому разі ЦАХАЛ діє правильно — ефективно й прозоро. Важливо, щоб політичне керівництво усвідомлювало значення й можливі наслідки своїх рішень — як з геополітичного, так і з фінансового погляду.

Автор: Мейрав Арлозоров

Джерело: TheMarker

Фото: пресслужба ЦАХАЛу