Троє нобелівських лауреатів дали рецепт як запобігти краху Ізраїлю

Останнього разу я зустрічався з Дароном Аджемоглу трохи менше року тому в Бостоні, в його кабінеті в Массачусетському технологічному інституті, напередодні Дня подяки 2023 року. Його колеги вже починали готуватися до святкової вечері, а він затримався, щоб поспілкуватися зі мною.

Економіст вірменського походження, народжений і вихований у Туреччині, який у молодості переїхав до Лондона, а звідти до США, він визнаний суперзіркою у своїй галузі. І все ж продовжує працювати в шаленому темпі і випускати дослідження та бестселери. Вечірні години для нього — просто можливість попрацювати, щось написати, провести дослідження або дати інтерв’ю.

У коридорах провідних американських вишів ніхто не здивувався, коли 14 жовтня Аджемоглу та його партнери, Саймон Джонсон і Джеймсон Робінсон, були оголошені лауреатами Нобелівської премії з економіки.

В академічному світі трійка дослідників відома вже майже 20 років. Але 12 років тому Аджемоглу як інтелектуал почав впливати і на суспільну арену. У 2012 році він разом з Робінсоном опублікував свою знакову книгу. В російському перекладі вона називається «Чому одні країни багаті, а інші бідні» (англ. Why Nations Fail: The Origins of Power, Prosperity, and Poverty — «Чому країни зазнають невдачі: походження влади, процвітання і бідності»)

Це була амбітна спроба пояснити, в чому різниця між успішними і невдалими, збіднілими країнами. Що стоїть за успіхами і невдачами режимів і економік?

Аджемоглу та його співавтори спиралися на роботи багатьох економістів і дослідників політичних наук до них. Але їм вдалося, об’єднавши багато фактів, створити широку «супертеорію».

Не дивно, що Нобелівський комітет присудив премію саме їм і саме зараз — коли ліберальні та демократичні цінності на Заході перебувають у найбільшому занепаді з часів Другої світової війни.

Трійка вчених змогла довести з цифрами в руках: довгостроковий розвиток, процвітання і економічне зростання держав пов’язані з якістю державних інститутів. У найзагальнішому вигляді — з якістю самої демократії.

Сім років по тому, у 2019 році, Аджемоглу і Робінсон у співавторстві з двома іншими економістами, Сурешем Найду і Паскалем Рестрепо, опублікували ще одну важливу наукову статтю. Вона називалася «Демократія дійсно призводить до економічного зростання». Вченим вдалося довести, що демократизація прискорює зростання ВВП країни приблизно на один процентний пункт на рік. За допомогою статистики, ґрунтуючись на суворій методології, вони показують, як перехід від диктатури до демократії прискорює економічне зростання країни.

До цього існувала і зворотна гіпотеза — що демократія розвивається там, де вже є економічне процвітання, що це одна з необхідних її умов. У 1959 році цю теорію сформулював американський соціолог Сеймур Мартін Ліпсет.

Аджемоглу і Робінсон змогли суворими науковими методами довести, що причинно-наслідковий зв’язок якраз зворотний. Там, де є розвинені і незалежні інститути, економіка процвітає.

Говорячи про «інститути», вчені мають на увазі закони, системи, організації, які формують обличчя демократичного суспільства. Вони можуть бути «формальними», наприклад уряд, законодавчі та судові органи, або неформальними, такими як соціальні норми і традиції. Функціонування, незалежність і професіоналізм цих інститутів, на думку всіх трьох вчених, впливають на успіх країн протягом усієї історії.

Аджемоглу і Робінсон розділили інститути на два типи: «інклюзивні» та «вимагальні» («екстрактивні»). «Інклюзивні» — це інститути, які дозволяють усім громадянам брати участь у демократичній та економічній грі, а «вимагачі» — це ті, хто служить не суспільству, а лише капіталу та уряду — політичним і економічним елітам та їхнім прибічникам.

Ізраїль котиться під гору

У 2012 році, коли книга Аджемоглу побачила світ, Ізраїль вважався «країною стартапів» з відносно сильними демократичними інститутами. Багато явищ, описаних у книзі, на той момент здавалися неможливими для Ізраїлю. Наприклад, концентрація багатства і влади в руках жменьки магнатів, пов’язаних з верхівкою уряду.

Але за останні сім років і тим більше за останні два роки урядів Нетаніягу демократичні інститути — судова влада, державні служби та ЗМІ — атаковані ними. Ізраїль з лякаючою швидкістю покотився вниз шляхом «невдалих держав», описаних трьома новими нобелівськими лауреатами.

Минулого року сотні ізраїльських економістів опублікували серію листів і досліджень, що застерігають проти спроби «судової реформи» — по суті державного перевороту, ініційованого міністром юстиції Ярівом Левіним і «Форумом Коелет» за підтримки прем’єр-міністра Біньяміна Нетаніягу.

Вони спиралися серед іншого на праці Аджемоглу зі співавторами та інших дослідників, які вказували на незалежні, професійні та інклюзивні інститути як на важливий фактор для розвитку економіки.

З цієї точки зору Нобелівська премія з економіки підтверджує правоту тих, хто з зими 2023 року протестує на вулиці Каплан. Міжнародна академічна спільнота фактично підтвердила: ослаблення державних інститутів ставить під загрозу майбутнє країни.

Хайтек як небезпека для демократії

Остання, минулорічна книга Аджемоглу «Сила і прогрес», яку він написав разом з нобелівським лауреатом з їхньої трійки Саймоном Джонсоном, розповідає вже свіжішу і складнішу історію. Вона дуже мало обговорюється в Ізраїлі, хоча й не меншою мірою має відношення до краху демократії в країні в останні роки.

У новій книзі Аджемоглу і Джонсон застерігають від небезпеки, яку компанії хайтеку та великі технологічні компанії становлять для рівності, соціальної стабільності та демократії.

Проаналізувавши розвиток технологій протягом століть, вони показують, що технологія і пов’язане з нею підприємництво завжди мали «антисоціальні» тенденції. Вони концентрують владу в руках небагатьох і збільшують нерівність.

Щоб технологія приносила користь усій громадськості, а не лише невеликим групам населення та «вимагацьким» елітам, її необхідно обмежувати законами і правилами, заявляють нобелівські лауреати. Більша частина їхньої критики спрямована на адресу гігантів хайтеку в цілому і власників соцмереж зокрема.

Аджемоглу і Джонсон приєдналися до зростаючої спільноти вчених, які вважають соцмережі основним джерелом поширення дезінформації, брехні, теорій змови, а також поляризації в суспільстві. Ці явища отруюють демократії і приводять до влади таких лідерів, як Дональд Трамп.

В інтерв’ю, яке ми провели минулого року в День Подяки для подкасту TheMarker, Аджемоглу розповів мені, що одним з дослідників, які вплинули на нього при написанні цієї книги, був зовсім не економіст чи політолог. Це був дослідник ЗМІ Ніл Постман. 40 років тому він попередив у своїй книзі «Розважаємося до смерті: суспільний дискурс в епоху шоу-бізнесу», що розмивання межі між журналістикою та розвагами загрожує демократії.

Тоді його застереження стосувалося телебачення. Сьогодні соціальні мережі з їхніми технологіями таргетингу і прагненням до монополізації можуть мати набагато більш руйнівний ефект, вважають Аджемоглу і Джонсон.

Коли Пегас перемагає Прометея

Проблема набагато глибша і ширша, ніж соцмережі, отрута, яку вони поширюють, і їхній внесок у розвиток нерівності. Вчені називають це явище «Пегас проти Прометея». І тут критика вже не порадує адресно багатьох ізраїльтян, у тому числі навіть тих, хто бореться з Нетаніягу.

Ми всі знаємо Прометея: це персонаж грецької міфології, який викрав вогонь у богів і передав його людям. Він символізує демократичного підприємця, що надає корисні технології широкій публіці.

«Пегас» на слуху в останні пару років. Йдеться про шпигунське ПЗ Pegasus, розроблене ізраїльською кіберкомпанією NSO. Вона продала інструменти для зламу телефонів і стеження десяткам диктатур і автократій на Близькому Сході, в Латинській Америці та на Заході. У деяких випадках ці режими використовували її ПЗ для придушення і переслідування своїх опонентів.

Для двох нобелівських лауреатів ізраїльське ПЗ Pegasus символізує те, як в останні роки політична та економічна еліта все частіше використовує технології для отримання більшої влади і грошей за рахунок суспільства, при цьому систематично руйнуючи суспільний дискурс і демократію.

Дві книги і численні статті Аджемоглу, Робінсона і Джонсона настійно рекомендуються нашим читачам. Але для тих, у кого в ці дні немає часу прочитати кілька сотень сторінок, ми коротко опишемо їхні рецепти того, як Ізраїлю уникнути перетворення на «невдалу державу».

По-перше, треба розуміти, що демократія не обмежується виборами раз на чотири роки, за підсумками яких ми даємо необмежену владу обраним політикам.

Демократія — це цілий ряд інституцій, які повинні професійно і незалежно служити суспільству, контролювати дії уряду і обмежувати його владу. Це суди, державні служби, сильні регулюючі органи, незалежні ЗМІ.

По-друге, розвиток технологій і успішні компанії хайтеку самі по собі не гарантують ні процвітання, ні демократії. Без законодавчої бази і впорядкованої економічної політики ці компанії будуть концентрувати багатство в руках небагатьох і налагодять хороші зв’язки з урядом та економічною елітою, щоб послабити демократію.

Ці ідеї повинні вийти за межі академічного світу і вежі зі слонової кістки на суспільну арену і стати в країні головним дискурсом. Це не інтелектуальна дискусія, а початок дискусії про порятунок держави.

На основі статті Гая Рольніка

Джерело: TheMarker

На фото: економісти Дарон Аджемоглу, Саймон Джонсон, Джеймс А. Робінсон