Трампу це не сподобається: чому переговори з ХАМАС можуть зірватися

Зустріч Трампа і Нетаньягу, яка відбудеться сьогодні, описується як доленосна. На відміну від трьох попередніх зустрічей між ними цього року, їй передувала штабна робота, що визріла до чіткої програми з 21 пункту. Складається враження, що «момент істини» настав, і Нетаньягу навіть вимушено погодиться з поточним планом, адже інакше йому доведеться зіткнутися з президентом США — чого він дозволити собі не може.

Однак реальність складніша. Передусім, арабські країни вже відреагували на план Трампа й попросили внести до нього зміни. Відповідно, Нетаньягу також може вимагати переформулювати план згідно з тими поправками, які він хотів би бачити.

По-друге, арабські держави не є головним партнером угоди — ним виступає ХАМАС. Наразі ХАМАС ще не відреагував на пропозицію і, ймовірно, не погодиться прийняти її в тому вигляді, у якому вона представлена.

По-третє, навіть якщо план Трампа буде затверджений усіма сторонами в його нинішній редакції, це ще не означає, що він буде реалізований. Деякі його ідеї мають більш конкретний характер, порівняно з іншими, які доволі загальні й навіть аморфні. Наприклад, ідея повернення всіх заручників в обмін на звільнення певної кількості ув’язнених терористів. Отже, знадобляться тижні переговорів, перш ніж ці формулювання перетворяться на конкретний і юридично оформлений текст. Очікувані переговори щодо цих деталей можуть породити кризи аж до зриву домовленостей.

6 хибних припущень, на яких базуються автори плану

1. Жахи 7 жовтня не були породженням відчаю — вони були вираженням надії знищити державу Ізраїль.
2. Рівняння ХАМАС із «Аль-Каїдою» та ІДІЛ: нібито між ХАМАСом і цими двома угрупованнями немає різниці, адже ХАМАС вважається терористичною організацією, і тому правління Палестинської адміністрації в Газі нібито його послабить. Але це не так. На практиці ХАМАС — політичний, національний і релігійний рух, який відображає погляди більшості палестинців як у Газі, так і в Іудеї і Самарії. ХАМАС голосно виражає волю палестинців — знищення держави Ізраїль.
3. Протистояння ХАМАСу ідеї двох держав: хоча ХАМАС рішуче проти самої ідеї двох держав і не вважає її життєздатним вирішенням конфлікту, він схвалить будь-яке відступлення Ізраїлю з територій. Іншими словами, якщо буде досягнута угода в дусі «двох держав» і вона буде реалізована, ХАМАС вважатиме це великою перемогою, бо з його точки зору такий крок — ще один етап у програмі знищення Ізраїлю.
4. Відновлення та процвітання Гази призведе до припинення підтримки ХАМАСу серед місцевого населення: насправді трапиться навпаки, бо ХАМАС був і залишається справжнім виразником духу Гази, тож відбудова Гази означатиме й відродження ХАМАСу. Варто пам’ятати, що до 6 жовтня 2023 року Газа виглядала помітно успішнішою за багато сусідніх арабських країн у регіоні — зокрема в економічному й гуманітарному вимірах. Наприклад, число лікарень на душу населення там було одним із найвищих у світі. Тому жахи 7 жовтня 2023 року не народилися з відчаю — навпаки, вони були вираженням надії знищити Ізраїль.
5. Єдиним можливим рішенням ізраїльсько-палестинського конфлікту є «рішення про два держави»: західна позиція стверджує, що це зменшить ненависть до Ізраїлю серед палестинців і забезпечить «помірне» правління в Іудеї й Самарії. Більше того, вважають, що майбутня палестинська держава буде демілітаризована і не становитиме військової загрози для Ізраїлю. На жаль, усі ці припущення помилкові. Ідея демілітаризації, можливо, працювала в XX столітті, коли основним озброєнням були танки, літаки й артилерія — їх було важко приховати. Але в XXI столітті головною зброєю стали БПЛА, дрони, сучасні ПТУРи, ракети й високоточні боєприпаси. Отже неможливо створити контрольний механізм, який би гарантував, що таке озброєння не буде перевезене в Іудею й Самарію з Йорданії або не буде приховано в будинках на міській території Західного берега.
6. Єгипет зацікавлений у припиненні ізраїльсько-палестинського конфлікту: реальність інша. Єгипет, як і більшість арабських країн, прагне послабити Ізраїль або принаймні знизити його стратегічну позицію; підтримка тривалого конфлікту між Ізраїлем і палестинцями допомагає досягати цих цілей.

Характер американських планів

Якби нинішній план Трампа обмежувався лише двома питаннями — обміном ізраїльських заручників на палестинських в’язнів і завершенням війни, його можна було б прийняти (за умови, що ЦАХАЛ продовжив би контролювати «периметр» і деякі окремі точки). Але нинішній план Трампа широкий, політичний і включає багатьох учасників. У багатьох аспектах він не відрізняється від попередніх планів, представлених різними американськими адміністраціями за останні тридцять років. Спільним для більшості цих планів є опора на хибні передумови. Більше того, американська адміністрація та інші західні країни ніколи не вели глибокого й жорсткого обговорення природи ізраїльсько-палестинського конфлікту, тому вони знову і знову зазнавали поразки.

Висновки

По-перше, якщо план Трампа буде представлений у тому вигляді, в якому він є, і Нетаньягу опиниться в ситуації, де він має відповісти «так» або «ні», замість «так, але», то буде розумно його прийняти. Хоча в ньому є частини, що створюють серйозні проблеми для Ізраїлю, за опублікованою редакцією ХАМАСу буде наказано звільнити всіх заручників протягом 48 годин, і це схиляє шальки терезів на користь цього плану. По-друге, як я писав після невдалої атаки в Катарі, сама атака не зупинить переговори, а радше прискорить їх. По-третє, план пропонує, серед іншого, Палестинську адміністрацію як чинник, що впливатиме на механізм управління Газою. Хоча цей пункт створює політичну ціну для Нетаньягу, він не вважається настільки серйозним з точки зору інтересів держави Ізраїль. По-четверте, Ізраїль не має інтересу відновлювати Газу.

Краще, щоб Газа залишалася зруйнованою й спустошеною, з двох основних причин:

1. Якщо Газа залишиться зруйнованою, як зараз, ХАМАСу буде важко відновити там свою силу.
2. Близький Схід надає величезного значення символам. Краще, щоб усі вороги й можливі противники Ізраїлю стали свідками перетворення Гази на пам’ятник, що їх залякуватиме й стримуватиме. Натомість відновлення Гази так, як це пропонує Трамп — за участю Туреччини й Катару — надсилає сигнал ізраїльської капітуляції. Процвітання Гази, якого прагнуть Трамп, Туреччина та Катар, стане доказом для жителів сектора, що жахи 7 жовтня 2023 року окупаються в довгостроковій перспективі.

Гіора Айленд, Walla

Фото: AP Photo Jacquelyn Martin