Трамп відправив стелси, щоб допомогти Нетаньягу, і ще вимагатиме за це плату
Одержимий успіхами в Ірані та користуючись захопленою підтримкою президента США, Нетаньягу відновив оборонну боротьбу у своєму судовому процесі — як у залі суду, так і в суспільній думці. Після того, як Трамп змусив його погодитися на припинення вогню з Іраном, наступною буде Газа — і Нетаньягу не зможе йому відмовити.
У багатьох щелепи відвисли у вівторок удень, коли президент США Дональд Трамп закликав Ізраїль «заспокоїтися» та дотримуватись угоди про припинення вогню з Іраном — у безпрецедентному публічному спалаху гніву, якому немає аналогів в історії жодного американського президента. Не менше потрясіння викликало і вчорашнє ранкове пробудження Ізраїлю — від гнівного поста Трампа із закликом негайно скасувати суд над Нетаньягу — також безпрецедентне втручання у внутрішні судові процеси суверенної держави.
У типовій для Трампа манері, ще до того, як вщухли пристрасті навколо сенсаційних повідомлень про драматичну телефонну розмову, під час якої він зажадав від Нетаньягу повернути винищувачі ВПС, які прямували до Тегерана, — розгорілася нова буря: аналітикам і коментаторам довелося терміново відкласти обговорення ознак напруженості у відносинах і перемкнутися на пряму й недвозначну обіцянку: «США врятують Бібі».
Це була гідна фінальна крапка двох бурхливих тижнів, протягом яких Нетаньягу й Трамп вразили весь світ своїми сміливими й історичними рішеннями, здатними назавжди змінити обличчя Близького Сходу, — але які насамперед ознаменували повернення до рутини. В Овальному кабінеті, а головне — в канцелярії прем’єра, війна з Іраном закінчилася, а внутрішні війни відновилися, як ні в чому не бувало. «Разом ми битимемось із нашими спільними ворогами», — написав Нетаньягу у відповідь Трампу в твіті, і було не зовсім ясно, чи малися на увазі лише Іран, ХАМАС і хусити, чи також «глибинна держава», судова система і ЗМІ — восьмий фронт внутрішніх загроз.
Пост Трампа, наче написаний — або, можливо, продиктований — найкращими умами Кейсарії, містив усі потрібні ключові слова: сигари, Багз Банні й «полювання на відьом», і дав старт фестивалю проправительських рупорів, які голосно закликали до помилування Нетаньягу на перших шпальтах. Не минуло й 48 годин відтоді, як країна почала виходити з укриттів і оговтуватися від екзистенційного жаху, як сім родин усе ще ховали своїх героїчно загиблих синів, а в Газі двадцять живих заручників чекали на порятунок — та машина «Лікуду» й коаліції Нетаньягу вже була приведена в повну бойову готовність, щоб розповсюдити послання Трампа як найважливішу національну місію, яку слід терміново завершити.
Як на турецькому базарі, звідусіль посипались усілякі ініціативи щодо зупинки суду над Нетаньягу: від тиску на президента Герцога з метою «зварганити» спеціальну формулу помилування, до відновлення законодавчих ініціатив від лав «Лікуду» щодо ухвалення «французького закону», який надав би йому ретроактивний імунітет, аж до повернення колишнього голови Верховного суду Аарона Барака — вічного посередника, який, за повідомленням Аміта Сегаля, нещодавно зазнав невдачі в черговій таємній спробі намацати ґрунт для угоди про визнання провини. Як і в усіх попередніх раундах, Нетаньягу не готовий чути про жодну угоду, яка змусить його піти з політики, а прокуратура не погодиться ні на що менше, ніж «ганьба». Нічого нового під сонцем. Хіба що — Іран.
Спираючись на стратегічні успіхи останніх тижнів і під прикриттям захопленого поста Трампа, Нетаньягу знову намагається відновити свою оборонну війну в суді: виснажити систему як у залі засідань, так і за його межами — в громадській думці — доти, поки не отримає угоду або помилування на надзвичайно вигідних умовах. У цьому великому «базарі» його адвокати вчора подали ще одне клопотання в нескінченній сазі про його свідчення — з проханням відкласти перехресний допит ще на два тижні через «регіональні та глобальні події». Через кілька годин він виклав (ще одне) переможне відео про Іран, у якому заявив, що «відкрилося вікно можливостей для регіонального миру, і не можна гаяти жодного дня», — послання суддям і прокурорам було гранично ясним.
У найближчі два тижні, як планують в канцелярії Нетаньягу, літак «Крило Сіону» вирушить у бік Білого дому для спільної фотосесії та переможного святкування. А можливо — якщо вірити оптимізму американської адміністрації — й для оголошення про угоду щодо завершення війни в Газі, у супроводі «великої угоди» про нормалізацію з Саудівською Аравією та розширення Авраамових угод.
Навіть Смотріч і Бен-Ґвір, які вчора поспішили в соцмережі, щоб нагадати Нетаньягу про свої «червоні лінії» у питанні створення палестинської держави, схоже, відчувають, що відбувається серйозний зсув — як це вже траплялося щоразу, коли виникав прогрес у переговорах про звільнення заручників за останні півтора року. І вони теж розуміють: обійми й підтримка, які Трамп надав Нетаньягу, надіславши стелс-бомбардувальники до Фордо та ставши на його бік у судовому процесі, ще матимуть свою ціну в межах «великої угоди». І так само, як Трамп змусив Ізраїль погодитися на припинення вогню з Іраном, наступним буде сектор Газа — і Нетаньягу не зможе йому відмовити.
Автор: Таль Шалев
Джерело: Walla
Фото: AP Photo Mark Schiefelbein
