Трамп натякає на можливий ізраїльський удар по Ірану
Новий термін, який минулого місяця стрімко увійшов у політичний та економічний жаргон США, дуже турбує президента Дональда Трампа: «теорія TACO» — абревіатура від Trump Always Chickens Out («Трамп завжди в кінцевому підсумку відступає»). Стаття британської газети Financial Times у травні ввела цей термін на тлі масштабного відступу президента у справі введення величезних мит на імпорт до США, коли стало ясно, що світові ринки негативно відреагували. Видання відзначає, що ринки вже зрозуміли: нинішня адміністрація не витримує сильного економічного тиску, а Трамп швидко відмовляється від своїх загроз і рішень при зустрічі з опором.
Таке визначення дратує президента, який навіть посварився з журналісткою, котра минулого тижня наважилася запитати його про цю характеристику. Проте розрив між грізною риторикою Трампа та реальними рішеннями адміністрації очевидний у багатьох його кроках із моменту повернення до влади в січні цього року. У Трампа, як і у більшості його радників і прихильників, яскраво виражений ізоляціоністський інстинкт щодо застосування американської військової сили за кордоном. Проблема в тому, що без застосування сили йому важко досягти цілей, а його імідж від цього страждає.
Минулого тижня, на тлі труднощів у спробах завершити війну між Росією та Україною, Трамп заявив, що «іноді сторонам треба поборотися», щоб досягти згоди. У понеділок, на одній зі своїх численних пресконференцій, він торкнувся теми переговорів з Іраном і наполегливості режиму в Тегерані зберегти за собою право на збагачення урану в новій ядерній угоді. У відповідь на відмову Ірану підписати угоду Трамп попередив про «дуже серйозні наслідки».
Водночас стало відомо, що Трамп довго розмовляв телефоном із прем’єр-міністром Біньяміном Нетаньягу. Це сталося в той момент, коли Нетаньягу проводив чергові тривалі консультації з безпекових питань через напруженість з Іраном, а телевізійні кореспонденти з певним ентузіазмом розповідали про активну підготовку ЦАХАЛу до можливої ізраїльської атаки. Сам Трамп додав: «Не секрет, що Ізраїль не хоче угоди», і заявив, що передав іранцям «розумну пропозицію» щодо остаточного характеру угоди. «Ми намагаємося досягти угоди, яка запобігла б руйнуванням і жертвам, але, можливо, все закінчиться інакше», — визнав він.
Як завжди — як це було з направленням Національної гвардії, а тепер і морської піхоти для придушення протестів проти депортації мігрантів у Лос-Анджелесі — важко позбутися враження, що Трамп отримує задоволення від самого видовища. Поки є драма та потенційна загроза насильства, очевидно, що президент захоплений цим і перш за все насолоджується увагою до себе та своїх рішень. Однак у такого підходу є і своя ціна. У тому, як Ізраїль оцінює сценарії війни, і як США їх оцінюють, криється загроза серйозної регіональної ескалації на Близькому Сході. Генерал Майкл Курілла, командувач Центральним командуванням ЗС США (CENTCOM), заявив сьогодні на слуханнях у Конгресі, що самостійна ізраїльська атака на Іран поставить під загрозу життя американських військових, а також повідомив, що армія запропонувала президенту низку варіантів дій на випадок провалу дипломатичних зусиль укласти угоду.
Нетаньягу не приховує скептицизму щодо якості угоди, яку можна укласти з Іраном, і своєї схильності до військового варіанту, з яким він грається вже майже два десятиліття. Проте існує велика різниця між сценарієм, коли Ізраїль атакує самостійно, без координації зі США (і всупереч прямому попередженню президента), та операцією, узгодженою з Вашингтоном. Ізраїлю потрібні США і для посилення систем протиракетної оборони на випадок іранської відповіді, і (згодом) для проведення тривалої, багатохвильової авіакампанії проти Ірану. За натяками президента не можна виключати, що він розглядає використання ізраїльської військової сили як засіб тиску на іранців для досягнення більш вигідної угоди. Трамп може дійти висновку, що демонстрація могутності ізраїльських ВПС змусить режим у Тегерані переглянути свої позиції.
У відповідь на атаки з використанням безпілотників і ракет Ізраїль паралізував систему ППО Ірану двома окремими ударами по його території. Наразі режиму в Тегерані, здається, важко переконати Росію знову постачати йому такі системи, враховуючи проблеми Москви у війні проти України. Ізраїль зняв значну частину захисних шарів іранської ППО навколо ядерних та інших стратегічних об’єктів. Два колишні високопосадовці ізраїльської безпекової системи — колишній командувач ВПС Ізраїлю генерал-майор у відставці Амір Ешель та радник з нацбезпеки уряду Бенета–Лапіда Еяль Хулата — написали минулого місяця, що після двох ізраїльських ударів «Тегеран залишився вразливим».
Зараз у Нетаньягу «у повітрі» дуже багато «м’ячів». Окрім його багаторічної стратегічної прихильності до боротьби з іранською ядерною програмою і обіцянок зірвати її будь-якою ціною, він також зайнятий боротьбою за власне політичне виживання. Цього тижня ультраортодоксальні партії посилили тиск на нього аж до загрози розпаду коаліції і проведення нових виборів, вимагаючи виконання обіцянки провести закон про звільнення їх виборців від служби в армії. Неодноразово Нетаньягу використовує «іранський аргумент» (або привід), щоб спробувати переконати їх залишитися в уряді. Кілька місяців тому повідомлялося, що він навіть назвав конкретну дату можливої атаки — 15 квітня — щоб переконати лідера ШАС Ар’є Дері послабити тиск щодо призову. Відтоді минуло майже два місяці, але атака поки не відбулася.
На цьому тлі є ще один аспект — особистий, сімейний. Наступного понеділка має відбутися весілля молодшого сина Нетаньягу, Авнера, на яке запрошено багато гостей. Загострення конфлікту з Іраном може поставити під загрозу проведення весілля, яке вже одного разу відкладали через війну з «Хізбаллою» минулого року. Той, хто вважає, що такі обставини не впливають на формування стратегічної картини, не розуміє, в якому стані перебуває Ізраїль після двадцяти місяців війни. До слова про війну — активна концентрація уваги на Ірані відсуває на задній план війну в Газі, де Ізраїль поки далекій від перемоги, незважаючи на заяви Нетаньягу та численні пророчества його пропагандистів.
Сьогодні, уперше після тривалої перерви, прем’єр знову скликав кабінет для обговорення оновленої пропозиції Катару щодо угоди по заручниках. З огляду на ситуацію навколо Ірану та зусилля Нетаньягу зберегти коаліцію з ультраортодоксами, повідомлення про можливий прогрес у переговорах варто сприймати з великою обережністю.
Амос Харель, «ХаАрец»
Фото: Pool via AP
